ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.07.2019Справа № 910/5690/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Автозаводська 29А" (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 29 А, код ЄДРПОУ 41079538)
про стягнення 58 204,04 грн
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Автозаводська 29А" (далі - відповідач) про стягнення 58 204,04 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №2331/15-ТЕ-41 від 24.12.2014 та договором про переведення боргу №15/2372/17-ТЕ від 10.11.2017, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 58 204,04 грн., яка складається з 32 377,26 грн - сума основного боргу, 12 011,55 грн - пеня за неналежне виконання зобов'язань, 11 180,99 грн - інфляційні та 2 634,24 грн - 3 % річних у відповідача перед позивачем.
Ухвалою Господарського суд міста Києва від 11.05.2019 відкрито провадження у справі № 910/5690/19, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.
27.05.2019 через відділ діловодства суду об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Автозаводська 29А" подано клопотання про врегулювання спору в даній справі за участю судді.
Ухвалою Господарського суд міста Києва від 28.05.2019 заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Автозаводська 29А" про врегулювання спору у справі № 910/5690/19 за участю судді, повернути без розгляду.
30.05.2019 через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на графік погашення заборгованості за спожитий газ за договором №15/2372/17-ТЕ від 09.11.2017 з позивачем від 09.11.2017, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 35 283 грн з умовами оплати до грудня 2020 року включно. Зазаначена заборгованість відповідачем сплачується, про що долучив до відзиву платіжні доручення, тому вважає, що нарахування пені, 3% річних неможливим. До того ж відповідач посилається на відсутність договору №15/2372/17-ТЕ від 09.11.2017 та документів до нього. Крім того, просив суд стягнути з позивача 5 800,00 грн на відшкодування витрат за праничу допомогу.
05.06.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначив, що жодних графіків погашення заборгованості позивач не підписував, а у відповідності до ст. 3 п. 3.2 договору №15/2372/17-ТЕ від 09.11.2017, новий боржник зобов'язався перерахувати грошові кошти, зазначені у п.2.1 ст.2 цього договору, в порядку та на умовах первинного договору постачання природного газу від 24.12.2014 №2331/15-ТЕ-41. Крім того, заперечив проти відшкодування витрат за правничу допомогу для відповідача, яка є необгрунтованою, безпідставною та недоведеною.
18.06.2019 через відділ діловодства суду відповідач надав суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, у яких просив суд застосувати строк позовної давності на звернення до суду з позовом, у задоволенні позовних вимог відмовити та стягнути з позивача судові витрати, пов'язані з наданням професійної допомоги у розмірі 5 800,00 грн.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
24.12.2014 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецжитлокомфорт", був укладений договір №2331/15-ТЕ-41 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передав у власність Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецжитлокомфорт" природний газ на загальну суму 133 986,40 грн, що підтверджено актами приймання-передачі природного газу, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.
В розділі 6 Договору сторони погодили порядок та умови проведення розрахунків. Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 Договору).
У пункті 7.2 Договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Також, в пункті 9.3 Договору сторони визначили, що строк, у межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю 5 (п'ять) років.
10.11.2017 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецжитлокомфорт" (первісний боржник, та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Автозаводська 29А" (новий боржник), був укладений договір №15/2372/17-ТЕ (далі - договір), відповідно до умов якого, за згодою кредитора первісний боржник переводить на ногово боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором купівлі-продажу природного газу від 24.12.2014 №2331/15-ТЕ-41.
Відповідно до п. 2.1 договору, сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника, станом на момент укладання даного договору дорівнює 35 283,84 грн та сторони погодили, що вказана в пункті 2.1 договору сума боргу може бути зменшена на підставі відповідної угоди за взаємною згодою сторін.
Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що до нового боржника переходять обов'язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у п. 2.1 ст. 2 цього договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за договором постачання природного газу від 24.12.2014 №2331/15-ТЕ-41. Новий боржник зобов'язується перерахувати грошові кошти у сумі, зазначеній у п. 2.1 ст. 2 цього договору, в порядку та на умовах, визначених договором купівлі-продажу природного газу від 24.12.2014 №2331/15-ТЕ-41.
Відповідно до п. 4.1 договору, новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у розмірах, передбачених договором купівлі-продажу природного газу від 24.12.2014 №2331/15-ТЕ-41.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін, договір діє до повного виконання сторонам своїх зобов'язань за договором.
Згідно постанови Кабнету Міністрів України від 6 березня 2019 року №226 «Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" перейменовано в АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Дата набрання чинності постанови - 20.03.2019.
Спір у справі виник, на думку позивача, у зв'язку із утворенням суми простроченого та несплаченого основного боргу за договором, яка станом на 01.03.2018 складає 32 377,26 грн, пені у розмірі 12 011,55 грн, 3% річних у розмірі 2 634,24 грн, інфляційних витрат у розмірі 11 180,99 грн.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 520 Цивільного кодексу України передбачена заміна боржника у зобов'язанні, де боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що до нового боржника переходять обов'язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у п. 2.1 ст. 2 цього договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за договором постачання природного газу від 24.12.2014 №2331/15-ТЕ-41. Новий боржник зобов'язується перерахувати грошові кошти у сумі, зазначеній у п. 2.1 ст. 2 цього договору, в порядку та на умовах, визначених договором купівлі-продажу природного газу від 24.12.2014 №2331/15-ТЕ-41.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано свої зобов'язання з поставки ТОВ "Спецжитлокомфорт" природного газу за договором №2331/15-ТЕ-41 від 24.12.2014, а відповідач по справі прийняв на себе зобов'язання ТОВ "Спецжитлокомфорт" (первинного боржника) щодо сплати суми боргу за договором, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за договором постачання природного газу.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторонами у пункті 6.1 Договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Проте, відповідач долучив до наданих суду заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву акт звірки розрахунків від 30.04.2019, з якого вбачається, що: "За результатами звірення рахунків і документів, сальдо на користь НАК "Нафтогаз України" станом на 30.04.2019 за договором №15/2372/17-ТЕ складає 18 813,22 грн. Акт підписаний обома сторонами без заперечень, скріплений печатками сторін. Крім того, у зазначеному акті є примітка, з якої вбачається, що: "Якщо на протязі 10-ти днів після отримання акту звірення розрахунків, інформація в ньому споживачем не заперечується, то вона вважається узгодженою».
Таким чином, свої заперечення стосовно змісту акту споживач мав внести до 10.05.2019 включно. На день розгляду справи заперечень, щодо змісту акту матеріали справи не містять, тому вважаються погодженими сторонами.
Отже, з наведеного вище вбачається та судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем по договору про переведення боргу №15/2372/17-ТЕ від 10.11.2017 складає 18 813,22 грн суми основного боргу та підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, відповідач у своїх позовних вимогам просить суд стягнути з відповідача 12 011,55 грн суми пені за неналежне виконання зобов'язань, 11 180,99 грн інфляційних витрат та 2 634,24 грн суми 3 % річних.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З наведених норм вбачається обов'язок винної сторони за порушення зобов'язання по договору зі сплати штрафних санкцій.
Проте, в даному випадку, підписав акт взаємних розрахунків від 30.04.2019 про наявність заборгованості відповідача у розмірі 18 813,22 грн, позивачем не надано суду розрахунків за який саме період та по яких саме актах приймання-передачі природного газу і у якому розмірі у відповідача виникла заборгованість перед позивачем зі сплати суми пені, інфляційних витрат та 3% річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до суду з позовними вимогами по стягнення з відповідача штрафних санкцій.
Чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а у ч. 2 ст. 74 ГПК України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Приписами статтей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Зважаючи на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 12 011,55 грн суми пені за неналежне виконання зобов'язань, 11 180,99 грн інфляційних витрат та 2 634,24 грн суми 3 % річних є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, приймаючи все вищенаведене у сукупності, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу, яку відповідач просить стягнути з позивача у розмірі 5 800,00 грн, суд зазначає наступне.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В обґрунтування заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав суду договір про надання правової допомоги віж 15.05.2019, укладений з Адвокатським об'єднанням "Kate's Law Group", відповідно до умов якого Адвокатське об'єднання зобов'язалось надати правову допомого, зокрема по справі 910/5690/19; рахунок-фактуру №15-05 від 15.05.2019; акт приймання-передачі наданих послуг від 27.05.2019 відповідно до договору про надання правової допомоги від 15.05.2019; детальний опис наданих послуг; платіжне доручення №531 від 16.05.2019 про оплату послуг за надання правової допомоги в розмірі 5 800,00 грн; ордер адвоката на надання правової допомоги серія КВ №438196; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
На підтвердження виконання робіт, обумовлених договором про надання правової допомоги від 15.05.2019, було складено акт приймання-передачі наданих послуг від 27.05.2019 та детальний розрахунок до нього, які підписані сторонами без зауважень та заперечень.
Згідно детального розрахунку до вказаного акту, витрати на правничу допомогу (гонорар) за даним позовом складають 5 800,00 грн, які були сплачені відповідачем (клієнтом) на рахунок Адвокатського об'єднання "Kate's Law Group" 28.08.2018, що підтверджується платіжними дорученням №531 від 16.05.2019.
На підтвердження повноважень адвоката Тарасовой К.І. відповідачем надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №000023 від 06.07.2016.
Отже, відповідачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатського об'єднання "Kate's Law Group" (адвокатом Тарасовою К.І.) професійної правової допомоги в межах даної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
В ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Враховуючи те, що при розгляді справи та судом встановлено, що права позивача були порушені, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому витрати, пов'язані з правничою допомогою в розмірі 5 800,00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з позивача на користь відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Автозаводська 29А" (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 29 А, код ЄДРПОУ 41079538) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) суму основного боргу у розмірі 18 813 (вісімнадцять тисяч вісімсот тринадцять) грн 22 коп та судовий збір у розмірі 620 (шістсот двадцять) грн 92 коп.
3. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Автозаводська 29А" (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 29 А, код ЄДРПОУ 41079538) витрати, пов'язані з наданням професійної правової допомоги в розмірі 1 874 (одну тисячу вісімсот сімдесят чотири) грн 70 коп.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 16.07.2019.
Суддя Н.І. Ягічева