ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
11.07.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/511/19
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шіляк М.А., секретар судового засідання Феденько Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
до Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство"
про стягнення страхового відшкодування в сумі 11 835 грн 30 коп.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися.
До Господарського суду Івано-Франківської області подано позов Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство" про стягнення страхового відшкодування в сумі 11 835 грн 30 коп.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2019 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі та призначити розгляд справи по суті на 07.06.2019.
Ухвалами Господарського суду Івано-Франківської області від 07.06.2019 та 27.06.2019 суд постановив розгляд справи відкласти на 27.06.2019 та 11.07.2019 відповідно.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. В матеріалах справи міститься заява б/н від 18.06.2019 (вх. № 10864/19 від 21.06.2019) про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неприбуття суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме ухвали суду від 27.06.2019, вручене відповідачу 04.07.2019, що свідчить про обізнаність стосовно розгляду судом даного спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні норми містяться в частині 9 статті 165 ГПК України.
Згідно ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у відповідності до ст. 86 ГПК України, суд встановив наступне.
04.02.2015 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та Державним підприємством "Надвірнянське лісове господарство" укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/7803656, за яким страховик зобов'язався відшкодувати шкоду заподіяну страхувальником життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме: автомобіля ГАЗ-53, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
24.04.2015 в місті Надвірна Івано-Франківської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю трьох транспортних засобів: автомобіля ГАЗ-53, д.р.н. НОМЕР_1 , що належить Державному підприємству "Надвірнянське лісове господарство", під керуванням ОСОБА_1 ; автомобіля Peugeot 307, д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "Mercedes-Benz Vito", держ. номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_3 , під керуванням ОСОБА_4 .
У результаті ДТП пасажир автомобіля "Mercedes-Benz Vito", д.р.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_5 отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення.
ОСОБА_1 є працівником Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство", що підтверджується витягом з наказу від 01.08.1995 № 18к.
Вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 09.08.2017 ОСОБА_1 , працівника Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство" визнано винним у настанні ДТП.
09.07.2015 до позивача звернулась потерпіла особа ОСОБА_5 із заявою про настання страхового випадку по договору страхування № АІ/7803656 на відшкодування шкоди завданої здоров'ю та життю № 044195.
Позивач на підставі страхового акту та розрахунку суми страхового відшкодування до нього здійснив виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи ОСОБА_5 в розмірі 11 835 грн 30 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 20.10.2017 № 27244.
З метою досудового врегулювання спору позивачем 24.01.2019 направлено відповідачу вимогу про відшкодування завданої майнової шкоди в порядку регресу, докази направлення містяться в матеріалах справи. Дана вимога була отримана відповідачем 29.01.2019, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення, проте залишилась поза увагою відповідача.
Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими виходячи з наступного.
При вирішенні даного спору суд враховує положення ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) відповідно до якої господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 352 ГК України страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).
Спеціальним законом у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно з пп. 1.1. ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в п. 21.1 ст. 21 передбачено, що з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Як встановлено судом, відповідачем на виконання вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/7803656, щодо забезпеченого транспортного засобу ГАЗ-56, д.р.н. НОМЕР_1 , страхувальник Державне підприємство "Надвірнянське лісове господарство".
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно п. 23.1 ст. 23 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі страхового акту та розрахунку суми страхового відшкодування до нього здійснив виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи ОСОБА_5 в розмірі 11 835 грн 30 коп. (10 517 грн 71 коп. страхове відшкодування на лікування, 754 грн 00 коп. за дні непрацездатності та 5% від розміру страхової виплати 563 грн 59 коп моральної шкоди), що підтверджується платіжним дорученням від 20.10.2017 № 27244.
Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 04.02.2015 № АІ/7803656 передбачено ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю 100 000 грн 00 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з підпунктом "г" 38.1.1 пункту 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
З наведеного вбачається, що до страховика перейшло право зворотної вимоги, що є підставою для стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.
Вищезазначена обставина встановлена у рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 18.04.2019, яким позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство" про стягнення страхового відшкодування (за шкоду заподіяну майну) в сумі 100 000 грн 00 коп. задоволено. Рішення набрало законної сили 16.05.2019.
Відповідно до 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 є працівником Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство", що підтверджується витягом з наказу від 01.08.1995 № 18к.
Вина особи ( ОСОБА_1 ), яка керувала автомобілем "ГАЗ", д.р.н. НОМЕР_1 , що належить Державному підприємству "Надвірнянське лісове господарство", встановлена у судовому порядку вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 09.08.2017. Як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень вирок не оскаржувався, а отже набрав законної сили.
Згідно з ч. 6 ст. 75 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 11 835 грн 30 коп. страхового відшкодування.
За правилами, встановленими п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір по справі слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 2, 75, 86, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236-238, 240-241 ГПК України, суд
позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство" про стягнення страхового відшкодування в сумі 11 835 грн 30 коп. задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство" (78400, Івано-Франківська область, Надвірнянський район, м. Надвірна, вул. Соборна, буд. 163; ідентифікаційний код 22189564) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (вул. Січових Стрільців, буд. 40, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 20782312) 11 835 грн 30 коп. (одинадцять тисяч вісімсот тридцять п'ять грн 30 коп.) страхового відшкодування та 1 921 грн 00 коп. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн 00 коп.) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п.п 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 19.07.2019.
Суддя М.А. Шіляк