номер провадження справи 27/96/19
18.07.2019 Справа № 908/1296/19
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова Пошта” (03131 м. Київ, Столичне шосе, 103, корпус, 1, поверх 9, ідентифікаційний код юридичної особи 31316718)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Іваніченко Юрія В'ячеславовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
про стягнення 50 613 грн. 80 коп.
за участю
представника позивача: не з'явився
відповідача: Іваніченко Ю.В., паспорт НОМЕР_2 від 29.09.1997
27.05.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова Пошта” про стягнення з Фізичної особи-підприємця Іваніченко Юрія В'ячеславовича 31 315 грн. 40 коп. основного боргу, 8 906 грн. 33 коп. пені, 7 464 грн. 12 коп. 30 % річних, 2 927 грн. 95 коп. витрат від інфляції.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2019, позовні матеріали № 908/1296/19 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 29.05.2019 суддею Дроздовою С.С. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі 908/1296/19, присвоєно номер провадження 27/96/19, розгляд справи по суті призначено на 18.06.2019 р.
Справа № 908/1296/19 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
18.06.2019 судом проведено судове засідання у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 18.06.2019, відповідно до ст. 216 ГПК України, розгляд справи було відкладено у зв'язку з неприбуттям представника позивача на 10.07.2019.
Ухвалою суду від 10.07.2019, на підставі ст. 216 ГПК України розгляд справи відкладався, судове засідання призначено на 18.07.2019.
У судовому засіданні 18.07.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику відповідача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. В матеріалах справи міститься клопотання б/н від 05.06.2019 (вх. № 08-08/11750/19 від 06.06.2019) про розгляд справи без участі представника позивача, за наявними в матеріалах справи документами.
Крім того, 27.06.2019 на адресу суду позивач надіслав відповідь б/н від 25.06.2019 (вх. № 08-08/13238/19 від 27.06.2019) на відзив, зазначив, що позиція відповідача викладена у відзиві є неправдивою та нічим непідтвердженою. Позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.
18.07.2019 в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив на підставах викладених у письмовому відзиві № 1/06 від 13.06.2019 (вх. № 08-08/12383/19 від 14.06.2019). Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
05.07.2019 відповідач надіслав на адресу суду заперечення (вх. № 08-08/13806/19 від 05.07.2019) на відповідь на відзив.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника відповідача, суд
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Матеріалами справи підтверджено, що 11.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Нова Пошта” (експедитор) та Фізичною особою-підприємцем Іваніченко Ю.В. укладено договір про надання послуг з організації перевезення відправлень № 97160.
Відповідно до п. 2.1 договору експедитор зобов'язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення (надалі за текстом - послуги), а замовник зобов'язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.
Експедитор надає замовнику послуги на умовах цього договору та згідно з Умовами, затвердженими експедитором (п. 2.2договору0.
Згідно п. 2.3 договору за надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розмішеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua.
Позивач у позовній заяві зазначив, що між сторонами договору підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП/4-0045833 від 20.10.2017, № НП/4-0047612 від 31.10.2017, № НП/4-0047689 від 10.11.2017, № НП/4-0049962 від 20.11.2017, № НП/4-0053540 від 30.11.2017, № НП/4-0055222 від 10.12.2017, № НП/4-0055829 від 20.12.2017, № НП/4-0058173 від 10.11.2017, відповідно до яких послуги за замовленням станом на дату їх складання надані в повному обсязі, загальна вартість виконаних робіт (послуг) становить 31 315 грн. 40 коп. Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, але відповідач виконувати свої зобов'язання за договором відмовився, в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 31 315 грн. 40 коп. Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі та надав відповідачу акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки-фактури направивши їх відповідачеві цінним листом з описом вкладення 31.07.2018. Згідно відомостей з сайту Укрпошти про відстеження цінного листа, боржник отримав лист 03.08.2018, але акти не підписав та не повернув примірники підписаних актів експедитору та не надав письмову мотивовану відмову від підписання актів. Від відповідача письмової мотивованої відмови від підписання акту не надходило, отже слід вважати що відповідач прийняв без зауважень надані послуги позивачем, що є фактом визнання відповідачем повного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором відповідно до пункту 5.4.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує наступне.
Зобов'язання, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Аналогічний припис викладений у ст. 173 Господарського кодексу України, якою визначено поняття господарського зобов'язання.
Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК).
Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положенням ч. 1 ст. 903 ЦК України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Спір між сторонами виник з приводу наявності заборгованості за договором № 97160 від 11.01.2016 про надання послуг з організації перевезення відправлень. При цьому, відповідач заперечує здійснення позивачем нарахування основного боргу, пені, 30 % річних та витрат від інфляції.
Позивач у позовній заяві зазначає, що у відповідності до умов договору надав відповідачу наступні послуги на суму 31 315 грн. 40 коп., згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг): № НП/4-0045833 від 20.10.2017, № НП/4-0047612 від 31.10.2017, № НП/4-0047689 від 10.11.2017, № НП/4-0049962 від 20.11.2017, № НП/4-0053540 від 30.11.2017, № НП/4-0055222 від 10.12.2017, № НП/4-0055829 від 20.12.2017, № НП/4-0058173 від 10.11.2017.
Відповідно до 5.1 договору оплата вартості наданих експедитором відбувається за діючими у експедитора тарифами, шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100% вартості наданих послуг упродовж 2 (двох) банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг експедитора та рахунку-фактури.
Відповідно до п. 5.2 договору експедитор складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає замовнику підписані та скріплені печаткою акти наданих послуг у двох примірниках для підписання замовником.
Відповідно до п.5.3 договору замовник протягом 2 (двох) робочих днів підписує надані експедитором 2 (два) примірники актів та повертає експедитору 1 (один) примірник підписаного акта або надає експедитору письмову мотивовану відмову, не пізніше 1 (одного) робочого дня, з дня отримання акту від експедитора.
При цьому відповідно до п. 2.5 договору прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформлюється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора.
Таким чином, доказ узгодження сторонами або замовлення відповідачем послуг за договором підтверджується експрес-накладними, оформленими відповідно до умов договору, які є належним доказом замовлення відповідачем послуг. На підставі експрес-накладних складається акт здачі-прийняття наданих послуг експедитора та рахунок-фактура.
Наведеними вище умовами договору передбачено обов'язок експедитора виконати вимоги п. 3.1.1, п. 3.1.2. договору, лише після належного виконання яких, він повинен виконати п. 3.1.3 Договору щодо направлення документів для оплати послуг, а у Замовника виникає обов'язок своєчасно підписати надані експедитором акти наданих послуг для засвідчення факту належного надання послуг експедитором за договором (п. 3.3.7 договору) та здійснити оплату послуг експедитора за надані послуги згідно з чинними тарифами експедитора своєчасно та в повному обсязі (п. 3.3.8 договору).
Таким чином, засвідчення факту належного надання послуг на підставі підписаних в односторонньому порядку актів здачі-приймання наданих робіт (виконаних послуг) без договору і виникнення за такими актами прав та обов'язків (в тому числі щодо оплати) можливе за наявності реального виконання робіт за договором шляхом надання відповідних доказів як надання послуг так і направлення документів для оплати послуг.
В матеріалах справи відсутні докази надання позивачем відповідачу послуг з організації перевезення відправлень, а саме експрес-накладних, підписаних відповідачем, з яких вбачалось би, що відповідач замовляв послуги, зазначені в актах, та доказів направлення відповідачу актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи - це письмові свідоцтва, що ідентифікують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємств від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2. 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (із змінами та доповненнями) (надалі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Таким чином, фактом підтвердження отримання товару або послуг є виключно первинні документи, які відображаються в регістрах бухгалтерського обліку відповідно до вимог діючого законодавства.
До первинних документів, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов'язковою, згідно зі змістом договору купівлі-продажу (поставки) відносяться: накладні, акти приймання-передачі товару, специфікація, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, які свідчать про реальність здійснення операції.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що у відповідності до умов укладеного договору, між сторонами договору підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП/4-0045833 від 20.10.2017, №НП/4-0047612 від 31.10.2017, №НП/4-0047689 від 10.11.2017, № НП/4-0049962 від 20.11.2017, № НП/4-0053540 від 30.11.2017, № НП/4-0055222 від 10.12.2017, № НП/4-0055829 від 20.12.2017, № НП/4-0058173 від 10.11.2017 на, загальну вартість виконаних робіт (послуг) становить 31315 грн. 40 коп., які містять лише підпис та відбиток печатки підприємства позивача.
Враховуючи вищевикладене вбачається, що додані позивачем до позовної заяви копії актів не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не містять посади і прізвища особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку відповідача, особистого чи електронного підпису такої особи та печатки підприємства, що суперечить приписам Закону № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що позбавляє вказані документи доказової сили.
Акти здачі-прийняття (надання послуг), копії яких надані позивачем не містять відмітку (підпис та відтиск печатки) відповідача - про отримання відповідачем послуг з організації перевезень.
Такі акти не можуть свідчити про отримання фізичною особою-підприємцем Іваніченко Ю ОСОБА_1 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова Пошта” послуг з організації перевезень, на підставі договору № 97160 від 11.01.2016.
Витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 5198118 від 01.11.2018 не є належним доказом надання послуг з організації перевезення відправлення, оскільки докази оформлення цих накладних саме на підставі актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за договором, формування податкового кредиту за рахунок цих податкових накладних відсутні.
Господарський суд наголошує на тому, що податкові накладні, які відповідно до чинного законодавства реєструються позивачем одноособово не є доказом здійснення господарської операції та/або приймання передачі товару.
Крім того, як зазначає відповідач жодних повідомлень про надсилання (надходження) на адресу відповідача будь-яких відправлень від позивача не надходило.
До позовної заяви доданий лист з написом «Опис» до невідомого поштового відправлення, який не відповідає вимогам оформлення опису ф.107, встановленим пп.3.2.1.2 п.3.2.1 розділу 3.2 Порядку пересилання поштових відправлень, затв. Наказом Українського державного підприємства «Укрпошта» від 12.05.2006 №211 та Правилам надання послуг поштового зв'язку, затв. Постановою КМУ від 5 березня 2009 р. № 270 (далі за текстом -Правила).
Відповідно до п. 61 Правил, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Отже у затвердженій національним оператором поштового зв'язку формі опису до вкладення у поштове відправлення з оголошеною цінністю ф.107 зазначається: найменування предметів, їх кількість, оголошена цінність кожного предмета, загальний підсумок предметів і оголошеної цінності, номер поштового відправлення.
У листі з написом «Опис» зі штампом від 31.07.2018 не вбачається до якого вкладення (найменування поштового відправлення) він вкладений; відсутні предмети з найменуванням «Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №_
від __», кількість примірників; загальний підсумок предметів, оголошена цінність листа; відсутній номер поштового відправлення.
Таким чином, ідентифікувати поштове відправлення, наявність чи відсутність надісланих предметів неможливо, що відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, не є належним доказом, на підставі якого можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, а саме факт направлення відповідачу актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Відповідач не отримував актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) до договору, що спростовує доводи позивача про погодження відповідачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та виникнення обов'язку з оплати не отриманих послуг.
Таким чином, позивачем не надано доказів узгодження сторонами або замовлення Відповідачем послуг, наявності підстав для оформлення актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також доказів направлення цих актів.
В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю “Нова Пошта” та Фізичною особою-підприємцем Ковтуненко Оленою Іванівною, яка не є стороною у цій справі та не може бути прийнятий судом, як допустимий доказ.
Із вищезазначеного на час розгляду даної справи у суду відсутні підстави вважати акти здачі-прийняття робіт(надання послуг) допустимим, належним та достовірним доказом.
Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не доведеними і на час розгляду даної справи відсутні підстави для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова Пошта”, м. Київ.
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встанровленної сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, беручи до уваги те, що вимога про стягнення з відповідача 8 906 грн. 33 коп. пені, 7 464 грн. 12 коп. 30 % річних, 2 927 грн. 95 коп. витрат від інфляції є похідною від основної вимоги про стягнення 31 315 грн. 40 коп. основного боргу, в задоволенні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій, суд також відмовляє в повному обсязі.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова Пошта”, м. Київ до Фізичної особи-підприємця Іваніченко Юрія В'ячеславовича, м. Запоріжжя відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення оформлено та підписано 19.07.2019.
Суддя С.С. Дроздова