вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua
"11" липня 2019 р. Cправа № 902/426/19
Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області, м.Вінниця
до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев", м.Бершадь Бершадського району Вінницької області
про стягнення 235328,77 грн заборгованості згідно договору оренди
за участю представників сторін:
позивача: Юрченко Т.П., діє на підставі довіреності № 3 від 03.07.2019;
Браславця Я.Ю., діє на підставі довіреності № 4 від 03.07.2019.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
До Господарського суду Вінницької області 24.05.2019 надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев" боргу з орендної плати у розмірі 226907,79 грн та 8420,98 грн пені, що нараховані з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди №159-04 від 03.06.2004.
Ухвалою суду від 11.06.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/426/19, призначено судове засідання на 11.07.2019.
08.07.2019 від позивача надійшла заява №10-5/193 від 05.07.2019 про заміну учасника справи його правонаступником, а саме замінити позивача у справі № 902/426/19 з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області на його правонаступника - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях. Обґрунтовуючи заяву останній зазначає, що наказом Фонду державного майна від 11.04.2019 № 364 "Про реорганізацію відділень Фонду державного майна України" прийнято рішення про реорганізацію шляхом злиття Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області із встановленням правонаступництва новоствореній організації прав та обов'язків зазначених вище осіб, що припиняються. Окрім того, позивач зазначає, що відповідно до наказу Фонду державного майна України від 18.06.2019 № 579 встановленою датою початку роботи Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях - 20.06.2019.
При розгляді вказаної заяви, суд враховує положення ч.1 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України відповідно до яких, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку про обґрунтованість поданої заяви, у зв'язку із чим, заява про заміну позивача у справі № 902/426/19 з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області на його правонаступника - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях підлягає задоволенню.
На визначену судом дату (11.07.2019) з'явилися представники позивача. Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.
Щодо встановлення обставини повідомлення відповідача про дату та час судового розгляду справи суд зазначає наступне.
Так, ухвала суду від 11.06.2019 про відкриття провадження у даній справі була направлена рекомендованим листом з поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу відповідача, а саме: АДРЕСА_1 .
Водночас, суд враховує, що згідно відомостей отриманих з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських організацій щодо ТОВ "Торгово-промислова компанія "Якушев", останнє знаходиться за адресою: 24400, Вінницька обл., Бершадський район, місто Бершадь, вул.Чкалова, буд.1.
При цьому, відповідно до рішення 2 сесії 7 скликання Бершадської міської ради Вінницької області від 29.12.2015 "Про затвердження перейменування вулиць міста Бершадь" вулицю Чкалова перейменовано у вулицю Іполита Зборовського.
Таким чином, вищезазначена ухвала суду була направлена відповідачу за адресою, яка значиться в ЄДРЮОФОПГО.
Разом з тим, адресована відповідачу ухвала від 11.06.2019 підприємством зв'язку до суду не повернута та згідно інформації щодо відстеження поштового відправлення з сайту Укрпошта значиться в стані "відправлення не вручено під час доставки: інші причини".
Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.
За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.
При цьому статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.
Положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.
З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст. 165 та ч.2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
03 червня 2004 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області (далі по тексту також - позивач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сосна" (зміна назви орендаря на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев" згідно додаткової угоди від 27.06.2006) (далі по тексту також - відповідач, Орендар) укладено договір оренди № 159-04 державного майна цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ДП "Бершадський спиртовий завод" (далі по тексту також - Договір).
Згідно з предметом Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно цілісний майновий комплекс структурного підрозділу - лікеро-горілчаний цех Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37199618 (надалі Підприємство), за адресою: Вінницька область, Бершадський район, м. Бершадь, вул. Чкалова, 1, склад і вартість якого визначено на підставі складеного станом на 28.02.2015 передавального балансу, в якому відображені результати незалежної оцінки основних засобів і нематеріальних активів, та становить 2387907,00 грн., в тому числі основні засоби за вартістю з урахуванням зносу 2116679,00 грн. (п.1.1 Договору із врахуванням змін, внесених додатковою угодою від 19.05.2015).
Орендар вступає у строкове платне користування Підприємством у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі Підприємства. Передача Підприємства в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Власником Підприємства залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди (п.п.2.1., 2.2. Договору).
Вартість майна Підприємства, яке Орендар повертає Орендодавцю, визначається на підставі передавального балансу Підприємства та акта оцінки, складеного за даними інвентаризації на момент припинення дії цього Договору, звіреного з актом приймання-передачі Підприємства в оренду. Орендар повертає Підприємство Орендодавцю у порядку, визначеному чинним законодавством України та цим Договором. Підприємство вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (п.2.4. Договору).
За умовами п.3.1 Договору (із врахуванням змін, внесених додатковими угодами від 16.09.2011, від 15.03.2012 та від 19.05.2015) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (квітень 2015 р.) - 55695,12 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за травень 2015 р. визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць розрахунку на індекс інфляції за травень 2015 р..
Згідно п.3.2 Договору (із врахуванням змін, внесених додатковими угодами від 16.09.2011, від 15.03.2012 та від 19.05.2015), орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції. Оперативна інформація про індекс інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.
Орендна плата перераховується до державного бюджету (казначейства) щомісяця до 15 числа, за який здійснюється платіж (п.3.3 Договору із врахуванням змін, внесених додатковими угодами від 16.09.2011, від 15.03.2012 та від 19.05.2015).
У зв'язку із невиконанням Орендарем грошових зобов'язань за Договором орендодавець звернувся до Господарського суду Вінницької області із позовною заявою про стягнення з ТОВ "Торгово-промислова компанія "Якушев" заборгованості з орендної плати за період користування орендованим державним майном з 01.10.2018 по 30.11.2018, розірвання договору оренди та зобов'язання щодо повернення орендованого майна.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.02.2019 у справі № 902/825/18 вказаний позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області задоволено та поміж іншого, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев" на користь останнього 100180,43грн. - боргу з орендної плати; 11902,37 грн. - пені. Окрім того, вирішено розірвати договір оренди від 03.06.2004 № 159-04, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев". Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев" повернути орендоване майно регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій області на умовах визначених договором оренди від 03.06.2004 № 159-04.
12.04.2019 вказане рішення суду набрало законної сили, у зв'язку із чим, на його виконання видано відповідні накази суду.
При цьому, суд враховує, що відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, обставини встановленні рішенням господарського суду Вінницької області від 20.02.2019 у справі № 902/825/18 є преюдиційними для даної справи.
Як слідує з умов Договору, зокрема з п.10.8 Договору, чинність цього Договору припиняється в т.ч. за рішенням господарського суду.
При цьому, Договір оренди вважається припиненим з моменту повернення орендованого майна Орендарем у встановленому цим Договором порядку (підписання акта приймання-передачі) (п.10.9 Договору).
Разом з тим, відповідачем вищезазначене рішення господарського суду від 20.02.2019 та умови договору щодо повернення орендованого майна не виконано, в т.ч. до 12.04.2019, що дає підстави для висновку, що приміщення, яке є предметом Договору оренди перебувало в користуванні останнього в період з 01.12.2018 по 12.04.2019.
Водночас використовуючи орендоване приміщення відповідач зобов'язання щодо сплати орендної плати не виконує, у зв'язку із чим, позивач звернувся до суду з даним позовом про її стягнення за період з 01.12.2018 по 12.04.2019 в примусовому порядку.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.
У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди, що передбачено ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Приписами ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Разом з тим, незважаючи на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.02.2019 р. по справі № 902/825/18, яким, зокрема, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев" повернути орендоване майно регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій області на умовах визначених Договором оренди від 03.06.2004 № 159-04, відповідач приміщення не повернув.
При цьому, суд враховує, що в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі спірного приміщення позивачеві, а відтак суд дійшов висновку про використання відповідачем вказаного приміщення в період з 01.12.2018 по 12.04.2019.
Відповідно до абз. 4 п.5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, господарські суди мають враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.
Таким чином, за системним аналізом ст. ст. 759, 762, 763 Цивільного кодексу України та ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата за договором найму сплачується за час дії відповідного договору, проте сторони не позбавлені можливості відступити від цього правила.
Частинами 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Тобто, з урахуванням викладеного сторони не позбавлені можливості передбачити в договорі найму положення щодо обов'язку наймача сплачувати наймодавцю орендну плату після припинення дії договору найму до дня фактичного повернення майна за актом приймання-передачі.
Таке право сторін повністю узгоджується із приписами глави 58 Цивільного кодексу України оскільки буде передбачати продовження обов'язку внесення плати за користування майном.
Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Отже, визначені сторонами в Договорі умови щодо обов'язку сплати орендних платежів за період фактичного володіння та користування майном в розумінні ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України вказує на продовження існування зобов'язання наймача по сплаті орендної плати на користь наймодавця, який буде припинено в момент фактичного повернення майна.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).
Статтею 759 Кодексу унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно з частиною 1 статті 762 Кодексу за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частина 5 цієї статті).
Статтями 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Пунктом п.3.6 Договору сторони визначили, що орендна плата сплачується Орендарем за фактичне володіння та користування майном Підприємства, тобто за період з моменту фактичної передачі зазначеного майна Підприємства в оренду та до моменту фактичного повернення такого майна Орендареві, або іншій особі за письмовою вказівкою Орендодавця.
За таких підстав, приймаючи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів повернення відповідачем орендованого приміщення до періоду з 01.12.2018 по 12.04.2019 за актом приймання-передачі позивачу, як це передбачено приписами ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України та абз. 2 п.2.4 Договору оренди, а так само докази сплати орендної плати за вказаний проміжок часу, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення заборгованості в розмірі 226907,79 грн за користування орендованим державним майном підлягає задоволенню.
При цьому, суд зазначає, що визначений позивачем розмір орендної плати узгоджується із умовами п. 3.1 Договору (із врахуванням змін, внесених додатковими угодами від 16.09.2011, від 15.03.2012 та від 19.05.2015).
Судом також розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 8420,98 грн. за прострочення платежів по договору оренди з 16.01.2019 по 12.04.2019 (дата набрання законної сили рішення суду про розірвання договору).
Так, згідно з ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З викладеного слідує, що відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати орендної плати за користування орендованим майно у визначені умовами Договору строки.
Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
У відповідності до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Згідно з ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 ст.549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 ст.549 ЦК України визначено, що пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 ст.231 ГК).
Відповідно п. 9.3 Договору (із змінами внесеними додатковою угодою від 19.05.2015) у разі несвоєчасної та не в повному обсязі сплати орендної плати орендарем, на суму заборгованості Орендодавцем може нараховуватися пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день сплати пені.
Отже, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, зокрема, в частині сплати орендної плати у встановлені договором строки, позивачем обґрунтовано заявлена позовна вимога про стягнення з ТОВ "Торгово-промислова компанія "Якушев" пені.
При цьому, суд зазначає, що визначений позивачем період нарахування пені з 16 та 18 числа місяця наступного за звітний по 12.04.2019 відносно кожного платежу окремо, узгоджується з умовами п. 3.3 Договору (з урахуванням змін, внесеними додатковими угодами від 16.01.2011, від 15.03.2012 та від 19.05.2015), із змісту якого слідує обов'язок Орендаря сплатити оренду плату не пізніше 15 числа наступного за звітний.
Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування пені та штрафу за допомогою калькулятора інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН" судом не виявлено помилки, а тому вимоги про стягнення 8420,98 грн пені підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення нарахування.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 52, ст.ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити заяву позивача №10-5/193 від 05.07.2019 про заміну учасника справи його правонаступником.
2. Замінити позивача у справі №902/426/19 з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області на його правонаступника - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях.
3. Позов задовольнити.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев" (вул.І.Зборовського, 1, м.Бершадь, Бершадський район, Вінницька обл., 24400, код ЄДРПОУ 31535205) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (вул.Гоголя, 10, м.Вінниця, 21018, код ЄДРПОУ 13327990) в дохід Державного бюджету України заборгованість з орендної плати в розмірі 226907,79 грн; пеню в розмірі 8420,98 грн; судовий збір в розмірі 3529,93 грн.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 16 липня 2019 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу (вул. Гоголя, 10, м.Вінниця, 21018);
3 - відповідачу (вул.І.Зборовського, 1, м.Бершадь, Бершадський район, Вінницька обл., 24400)