Справа № 2-1267/12 Головуючий у суді І інстанції Рудюк О.Д.
Провадження № 22-ц/824/9369/2019 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.
17 липня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Ігнатченко Н.В.,
суддів : Олійника В.І., Кулікової С.В.,
за участю секретаря судового засідання - Черниш С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 8 травня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу дублікату виконавчого листа по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа, обґрунтовуючи її тим, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 31 липня 2012 року з ОСОБА_1 на її користь стягнуто аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 4 липня 2012 року і до повноліття дітей. На виконання вказаного рішення було видано виконавчий лист, однак вона не пред'явила його до виконання, оскільки на той час шлюб між нею та ОСОБА_1 розірвано не було та вона щиро сподівалась на покращення сімейних відносин, а примусове стягнення аліментів могло погіршити атмосферу в сім'ї. Втім, боржник ухилявся від добровільного виконання покладених на нього обов'язків, а заявниця помилково вважала, що пропуск нею однорічного строку для пред'явлення виконаного листа до виконання свідчить про втрату рішенням суду законної сили, у зв'язку з чим у серпні 2018 року повторно звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів. У подальшому їй стало відомого, що рішення суду від 31 липня 2012 року не скасоване та є чинним, а для його примусового виконання необхідно мати оригінал відповідного виконавчого документа. Посилаючись на те, що після розлучення її колишній чоловік викрав з будинку усі документи, у тому числі оригінал виконавчого листа № 2-1267/12, заявниця просила суд видати їй дублікат виконавчого листа про стягнення аліментів.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 8 травня 2019 року заяву ОСОБА_2 задоволено.
Видано дублікат виконавчого листа у справі № 2-1267/12, виданого 26 вересня 2012 року Вишгородським районним судом Київської області на виконання рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що рішення суду про стягнення аліментів на утримання дітей добровільно боржником не виконується, а для його примусового виконання необхідно звернення до відповідного відділу державної виконавчої служби з оригіналом виконавчого документу, який втрачено, тому заявлені вимоги про видачу дублікату виконавчого листа є обгрунтованими.
Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права, й відмовити у задоволенні заяви.
На обґрунтування апеляційної скарги боржник зазначив, що його не було повідомлено про розгляд заяви, тим самим позбавлено можливості надати суду свої заперечення та докази проти порушеного заявницею питання. На сьогоднішній день дочка ОСОБА_3 уже давно повнолітня, до серпня 2018 року заборгованість по сплаті аліментів у нього відсутня, а його колишня дружина звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дітей, у тому числі на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 . Твердження заявниці про те, що нібито було втрачено виконавчий лист не відповідає дійсності і його з корисливою метою звинувачують у порушенні закону.
Відзив заявниці на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 31 липня 2012 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 4 липня 2012 року і до повноліття дітей (а. с. 76-77).
На виконання вказаного рішення за заявою ОСОБА_2 26 вересня 2012 року було видано виконавчий лист № 2-1267/12 (а. с. 79, довідковий лист справи).
Згідноповідомлення Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області № 10915 від 3 травня 2019 року, адресованого заявниці, на виконанні у відділі не перебувало виконавчих проваджень за рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 31 липня 2012 року у справі № 2-1267/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів (а.с. 83).
Відповідно до частини першої, другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Частиною першою статті 431 ЦПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та Єдиного державного реєстру виконавчих документів, положення про який затверджується спільним нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України, із запровадженням яких відповідно до розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України вводяться в дію вимоги частини четвертої статті 431 ЦПК України щодо внесення виконавчого документу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, функціонування якого виключає втрату виконавчого документа, порядок видачі дублікату виконавчого документу замість втраченого визначено розділом XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Згідно з пунктом 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Таким чином, видача дубліката виконавчого листа передбачена законодавством лише у разі його втрати. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Стягувач має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист втрачено, подавши відповідні докази.
Постановляючи ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 2-1267/12, суд першої інстанції, враховуючи указані вище норми процесуального права, виходив із того, що виконавчий лист було втрачено, а тому заява стягувачки підлягає до задоволення.
Про втрату виконавчого документа свідчить повідомлення Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області № 10915 від 3 травня 2019 року.
Встановлено, що дані про отримання стягувачкою від боржника аліментів на утримання спільних дітей в добровільному чи примусовому порядку відсутні, що також свідчить про втрату виконавчого листа. Протилежного боржником не доведено, як і не доведено факту виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 31 липня 2012 року.
Враховуючи те, що виконавчий лист відсутній, як у державної виконавчої служби, так і у стягувачки, а для його примусового виконання необхідно звернення до відповідного відділу з оригіналом виконавчого документу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви ОСОБА_2 .
При розгляду даної категорії справ необхідно також врахувати, що стягувані аліменти є власністю дитини (частина перша статті 179 СК України), а в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина третя статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року).
Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (статті 142, 181 СК України), у тому числі й на рівне утримання батьками. У справі «Хант проти України» вказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.
11 липня 2017 року Європейським судом з прав людини було ухвалено рішення у справі «М.С. проти України», у якому йдеться визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.
На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
СК України в повній мірі захищає права дітей щодо одержання аліментів від одного з батьків, зокрема частиною першою статті 194 цього Кодексу передбачено, що аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, втрати годувальника тощо може бути пред'явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі (частина третя статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).
Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів) у взаємозв'язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) зробив висновок, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.
Отже, встановивши, що право на примусове виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 31 липня 2012 року про стягнення аліментів заявницею не втрачено, виданий судом на підставі цього рішення виконавчий лист на виконанні не перебував, аліменти не сплачувалися боржником, а оригінал виконавчого листа втрачено не з вини стягувачки, суд дійшов правильного висновку про видачу дубліката виконавчого листа.
Посилання апеляційної скарги на те, що боржника не було повідомлено про розгляд заяви, тим самим позбавлено можливості надати суду свої заперечення та докази проти порушеного заявницею питання не заслуговують на увагу, оскільки положеннями пунктом 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України не передбачено розгляд заяви про видачу дублікату виконавчого листа в суді першої інстанції з повідомленням учасників справи.
Крім того, під час апеляційного перегляду справи будь-яких обґрунтованих доводів проти заяви, які б заслуговували на увагу, або ж належних доказів, які б спростовували висновки суду, ОСОБА_1 не надано.
Що стосується повторного звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дітей, то ця обставина ніяким чином не спливає на можливість виконання чинного рішення суду про стягнення аліментів, за виключенням того, що висновки даного рішення підлягають врахуванню при вирішенні нового спору.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, ухвала суду першої інстанції щодо видачі дублікату виконавчого листа у зазначеній цивільній справі постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для її скасування не вбачається.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 8 травня 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Головуючий Н.В. Ігнатченко
Судді: В.І. Олійник
С.В. Кулікова