Постанова
Іменем України
18 липня 2019 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/7144/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Кравець В.А., Махлай Л.Д.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на рішення Шевченківського районного суду м. Києва
в складі судді Макаренко І.О.
від 25 лютого 2019 року
по справі №761/41584/17 Шевченківського районного суду м. Києва
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
В листопаді 2017 року позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, в якому посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов'язань у договірних відносинах, просив стягнути з останнього заборгованість у розмірі 19 503, 07 грн.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував на те, що ОСОБА_1 , підписавши Анкету-заяву №б/н від 20.12.2011 підтвердив свою згоду на те, що підписна разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг та отримав кредит у розмірі 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. При встановленні та зміні кредитного ліміту Банк керувався пунктами 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4. Договору, на підставі яких позичальник при укладенні цього Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за ініціативою та рішенням Банку.
Вважав, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору в останнього утворилась заборгованість, яка станом на 31.10.2017 складає загальну суму 19503,07 грн., з яких: 258,70 грн - заборгованість за кредитом; 14253,42 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3586,04 грн - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 904,91 грн - штраф (процентна складова (а.с. 4 на звороті).
Рішенням Шевченківського районного суду Київської області від 25 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги вказував на те, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що банком пропущено загальний строк позовної давності.
До такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд не визначився з початком перебігу позовної давності. Однак, без установлення обставин щодо обов'язку відповідачем погашення кредиту у повному розмірі, не пізніше останнього місяця, указаного на платіжній картці, неможливо визначити початок перебігу позовної давності, передбаченої ст. 253 ЦК України, та його переривання, а від вирішення питання про сплив позовної давності до основної вимоги залежить і вирішення питання про сплив такої і до додаткових вимог.
Зазначав, що відповідачем була перевипущена кредитна картка з кінцевим терміном дії до березня 2016 року, а відтак позов подано в листопаді 2017 року в межах строку загальної позовної давності.
За вказаних обставин, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25.02.2019 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Вапеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просив проводити розгляд справи у судовому засіданні з викликом представника позивача, посилаючись на те, що представник у судовому засіданні зможе надати детальні пояснення щодо конкретних обставин справи.
Клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом представника позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
У частині першій статті 368 ЦПК України передбачено, що в суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Суд апеляційної інстанції, діючи у межах повноважень та порядку, визначених частиною першою статті 374 ЦПК України, не може встановлювати обставини справи, які можуть додатково пояснити її учасники, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Київський апеляційний суд надав учасникам судового процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що одночасно з поданням до суду позову позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи в суді апеляційної інстанції з викликом її учасників.
Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.
За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 20.12.2011 року ОСОБА_1 складена та підписана Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Звертаючись до суду з позовом позивач вважав, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору в останнього утворилась заборгованість, яка станом на 31.10.2017 складає загальну суму 19503,07 грн., з яких: 258,70 грн - заборгованість за кредитом; 14253,42 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3586,04 грн - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 904,91 грн - штраф (процентна складова (а.с. 4 на звороті).
На підтвердження позовних вимог надано копію Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку; витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD»; витяг з Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (далі - Умови) (а.с. 6).
Відповідно до п. 2.1.1.1. наданого до позовної заяви Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, ці Умови використання кредитних карт ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі - Умови використання карт), Пам'ятка Клієнта/Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск та обслуговування кредитних карт (Тарифи), а так само Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (далі - Заява), встановлюють правила випуску, обслуговування та використання кредитних карток Банку (далі - Карт). Дані Умови регулюють відносини між Банком та Клієнтом з випуску та обслуговування Карт. Банк випускає клієнту Картку на підставі Заяви, належним чином заповненого та підписаного Клієнтом. Випуск Карти та відкриття рахунку Карти здійснюється в разі прийняття Банком позитивного рішення про можливість випуску клієнту Картки.
2.1.1.2.1. Для надання послуг Банк видає клієнту Картку, її вид визначений у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і Заяві, підписанням якого клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладення Договору є дата отримання Картки, зазначена в Заяві.
2.1.1.2.3. Після отримання Банком від клієнта необхідних документів, а також Заяви, Банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну карту. Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.
2.1.1.2.5. Банк має право відмовити клієнту без пояснення причин у видачі або перевипуску Карти «...».
Згідно інформації викладеної у вказаній заяві ОСОБА_1 , останній підтвердив, що він погоджується із тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Застосувавши положення ст. 207, 626, 628, 634, 638, 639, 1054 ЦК України суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що вимога позивача про наявність підстави для скасування судового рішення у справі, що переглядається, містить єдиний довід, на який посилається скаржник, а саме безпідставність відмови судом у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.
Однак, в мотивувальній частині рішення зазначено, що суд, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що позивачем не надано суду доказів того, що відповідна Картка, яка передбачена умовами Заяви, була видана відповідачу, як і не надано суду відомостей, що підтверджують строк дії Картки, що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картку. Судом встановлено, що матеріали справи також не містять відомостей, що підтверджують факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором у розмірі 19 503,07 грн. Суд вказав, що позивачем не надано суду доказів відкриття на ім'я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником, а додана до матеріалів справи Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» не містить відомостей про отримання вказаних документів з боку позичальника, ознайомлення останнього з вказаною Довідкою та Прикладами використання кредитних коштів на кредитці.
Аналіз мотивувальної частини судового рішення дає підстави вважати, що у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з порушенням позивачем норм процесуального права, що стосуються обов'язку позивача подання доказів на підтвердження позовних вимог.
За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 77 ЦПК України).
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Апеляційна скарга не містить жодного доводу, щодо незгоди з рішенням суду з підстав, викладених у мотивувальній частині судового рішення.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права, а саме ст. 257-264 ЦК України, оскільки судом не вирішувалося питання про застосування позовної давності.
Доводи викладені в апеляційній скарзі є надуманими, та спростовуються висновками суду, викладеними у мотивувальній частині рішення.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що суд дійшов помилкового висновку про пропущення строку позовної давності, оскільки мотивувальна частина оскаржуваного рішення не містить таких висновків. Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв'язку із недоведеністю позовних вимог.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а скарги без задоволення.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами.
Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (192100,00 грн), справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ.
За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду Київської області від 25 лютого 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 18 липня 2019 року.
Головуючий О.Ф. Мазурик
Судді В.А. Кравець
Л.Д. Махлай