Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
22-ц/824/9088/2019
м. Київ Справа №357/2300/19
17 липня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Олійника В.І.
- Ігнатченко Н.В.
при секретарі - Осінчук Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» адвоката Бондаренко Валерія Олеговича на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2019 року, постановлену під головуванням судді Кошель Б.І., за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про скасування державної реєстрації права на нерухоме майно, -
01 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про скасування державної реєстрації права на нерухоме майно, обґрунтовуючи тим, що 09 лютого 2018 року вона дізналась, що 29 червня 2016 року Банк отримав у власність квартиру АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 21 лютого 2008 року. Вважаючи, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є неправомірним, а державна реєстрація права власності на зазначену квартиру за Банком є такою, що має бути скасована, позивач просить суд скасувати рішення про державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на предмет іпотеки - житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , індексний номер: 31679565 від 03 жовтня 2016 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського округу Швець Р.О. та поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності на квартиру за ОСОБА_1 .
Також, 01 березня 2019 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони відчуження у будь-якому вигляді та заборони вчиняти будь-які дії щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що зареєстрована за Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк».
Заяву про забезпечення позову обґрунтовувала тим, що оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Банком зареєстровано право власності на спірну квартиру, тому в нього є всі можливості для розпорядження та вчинення дій щодо відчуження (перепродажу) даного об'єкта нерухомості на користь третіх осіб, що в майбутньому унеможливить виконання рішення суду.
Посилаючись на наведене, позивачка просила суд задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» розпоряджатись та відчужувати спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1043647132103, номер запису про право власності: 16699149, до вирішення судом справи по суті позовних вимог.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Заборонено Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» розпоряджатись та відчужувати квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1043647132103, номер запису про право власності: 16699149.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, 03 травня 2019 року представник відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» адвокат Бондаренко Валерій Олегович надіслав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2019 року та прийняти постанову, якою відмовити заявнику у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначав, що при постановлені ухвали про вжиття заходів забезпечення позову судом не було встановлено несумлінних дій Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» щодо приховування, продажу, знищення або знецінення нерухомого майна, а обґрунтовані припущення позивача з цього приводу відсутні. Позивач не надала доказів на підтвердження своїх вимог та не довела суду, що існує реальна загроза невиконання рішення суду, яке ще не ухвалено.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
В судовому засіданні представник відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Штронда А.М. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 та третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович в судове засідання не з'явилися, причину неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутність.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
За правилами статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачений статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із статтею 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його.
Таким чином у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, у березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним вище позовом, в якому просила скасувати рішення про державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на предмет іпотеки - житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , індексний номер: 31679565 від 03 жовтня 2016 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського округу Швець Р.О. та поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності на квартиру за ОСОБА_1 .
Як на підставу своїх позовних вимог посилалась на те, що рішення про реєстрацію права власності іпотеко держателя на нерухоме майно є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки суперечить вимогам Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження».
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі оскаржуваного позивачем рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича індексний номер 31679565 від 03 жовтня 2016 року квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк».
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначала, що оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Банком зареєстровано право власності на спірну квартиру, тому в нього є всі можливості для розпорядження та вчинення дій щодо відчуження (перепродажу) даного об'єкта нерухомості на користь третіх осіб, чим може нівелюватися функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів. Крім того, можливість такого відчуження прямо випливає з умов договору іпотеки та Закону України «Про іпотеку».
Суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивача, вірно виходив із того, що єдиною підставою для забезпечення позову відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України є наявність обставин, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або забезпечити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також з огляду на те, що невжиття заходів по забезпеченню позову може зробити неможливим або утруднити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог позивача.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, та враховуючи можливий негативний вплив і наслідки на відновлення порушеного права позивача в разі встановлення неправомірних дій відповідача, суд дійшов до правильного висновку про забезпечення позову шляхом встановлення заборони Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» розпоряджатись та відчужувати квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1043647132103, номер запису про право власності: 16699149.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що надано достатньо доказів того, що захист прав, свобод та інтересів позивача у зазначеній справі є неможливим без вжиття заходів забезпечення позову.
Указане відповідає роз'ясненням, наданим судам у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», відповідно до якого, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У даному ж випадку вжиті заходи забезпечення позову є дієвою та оптимальною процесуальною дією, яка не дозволить відповідача на час вирішення спору розпорядитися спірним майном, а також допоможе зберегти у незмінному стані як сам об'єкт спірної нерухомості так і коло осіб, що можуть претендувати на нього.
Доводи апеляційної скарги про те, що постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд фактично ухвалив рішення без розгляду справи по суті не заслуговують на увагу колегії суддів, як безпідставні з огляду на зміст заявлених позовних вимог та вид забезпечення позову, який запропонував позивач та з яким погодився суд.
Застосований судом вид забезпечення позову у повній мірі захищає права позивача на випадок можливого ухвалення рішення на його користь та не суперечить положенню частини 10 статті 150 ЦПК України, згідно якої не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, ухвала суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову у даній справі постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» адвоката Бондаренко Валерія Олеговича залишити без задоволення.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено18 липня 2019 року.
Головуючий: Судді: