Справа № 11-кп/824/2115/2019 Головуючий у суді першої інстанції ОСОБА_1
Категорія - ст. 81 КК України Суддя-доповідач ОСОБА_2
16 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_6 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 29 травня 2019 року стосовно засудженого
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривий Ріг, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , засуджений вироком Дарницького районного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року за ч. 2 ст. 309 КК України до остаточного покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки 2 місяці,
за участю: прокурора ОСОБА_8
представника установи виконання покарання ОСОБА_9
засудженого ОСОБА_7 , який приймає участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку з ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)",
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29 травня 2019 року задоволено клопотання засудженого ОСОБА_7 та його умовно-достроково звільнено від відбування покарання, призначеного вироком Дарницького районного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року, на не відбутий строк покарання 2 місяці 15 днів позбавлення волі.
Крім того, стосовно ОСОБА_7 встановлено адміністративний нагляд на строк 1 рік з обмеженням щодо заборони: залишати своє місце проживання щоденно, в період часу з 22.00 до 06.00 години; відвідувати місця, де дозволена торгівля спиртними напоями на розлив; виїзду за межі постійного проживання без дозволу органів поліції, а також зобов'язано ОСОБА_7 чотири рази на місяць з'являтись на реєстрацію до органів поліції.
Таке рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що засуджений ОСОБА_7 відбув 2/3 частини строку покарання, був працевлаштований, має заохочення за сумлінну поведінку та ставлення до праці, характеризується позитивно та не має стягнень, отже довів своє виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Крім того, врахувавши, що ОСОБА_7 був засуджений за злочин, пов'язаний з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, суд встановив щодо нього адміністративний нагляд на строк 1 рік та визначив обмеження.
В апеляційній скарзі прокурор Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 29 травня 2019 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 .
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що засуджений за період відбування покарання у виправній колонії отримав одне заохочення напередодні настання строку для застосування умовно-дострокового звільнення, працював епізодично, лише у березні та квітні 2019 року, що не свідчить про доведеність засудженим свого виправлення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; пояснення представника установи виконання покарання та засудженого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках встановлених законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
За положеннями ст. 81 КК України до засудженого, що відбуває покарання у виді позбавлення волі і сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
При цьому умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.
Отже, зі змісту вказаної норми права випливає, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання являє собою звільнення засудженого від подальшого відбування покарання за наявності таких обов'язкових умов, як відбування покарання у виді позбавлення волі, доведення засудженим свого виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці, фактичне відбуття встановленої законом частини призначеного покарання в залежності від класифікації злочину за ступенем тяжкості, формою вини та об'єктом суспільно-небезпечного посягання, наявності попередніх судимостей.
Під сумлінною поведінкою засудженого слід розуміти зразкове дотримання вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, відсутність порушень дисципліни, товариське ставлення до інших засуджених, а під сумлінним ставленням до праці - участь у суспільно корисній роботі, добросовісне виконання трудових обов'язків, використання форм і методів отримання доходів, які допустимі з точки зору не лише індивідуальних, а й суспільних інтересів (сплата податків, обов'язкових платежів тощо), підвищення кількісних і якісних показників у роботі, бережливе ставлення до обладнання та інструментів, додержання правил охорони праці та техніки безпеки.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК), виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
Згідно з п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 2 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким мають надзвичайно важливе значення для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, розглядаючи за клопотанням засудженого питання щодо його умовно-дострокове звільнення, достатньо повно дослідив та перевірив наявні в матеріалах особової справи документи, які свідчать про поведінку засудженого протягом усього часу його перебування в установах відбування покарання, заслухав пояснення як засудженого, так і представника адміністрації установи виконання покарання та дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення клопотання засудженого та застосування до ОСОБА_7 умовно-дострокового звільнення.
Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_7 засуджено 13 вересня 2018 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 2 місяці. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Святошинського районного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року, більш суворим, ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 2 місяці.
Початок строку відбування покарання 13 червня 2017 року і з цього часу по 12 липня 2017 року засуджений тримався в Київському слідчому ізоляторі, де характеризується посередньо, режим тримання не порушував, стягнень та заохочень не мав.
З 12 липня 2017 року по 15 листопада 2018 року ОСОБА_7 відбував покарання в Білоцерківській виправній колонії № 35, характеризується позитивно, режим відбування покарання не порушував, стягнень не мав, мав два заохочення.
З 15 листопада 2018 року по 01 грудня 2018 року засуджений тримався в Київському слідчому ізоляторі.
У ДУ "Бучанська виправна колонія № 85" ОСОБА_7 відбуває покарання з 01 грудня 2018 року, кінець строку покарання - 13 серпня 2019 року, отже на момент розгляду в суді клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення він відбув більше двох третин строку покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року.
За змістом характеристик адміністрації установи відбування покарання від 11 березня 2019 року та 07 травня 2019 року в цілому ОСОБА_7 характеризується позитивно, але 27 грудня 2018 року комісією установи було відмовлено у зверненні до суду з поданням про його умовно-дострокове звільнення, оскільки ОСОБА_7 не довів виправлення.
Між тим, за час відбування покарання ОСОБА_7 жодного стягнення не мав, має три заохочення за сумлінну поведінку та ставлення до праці, а саме подяки наказами від 23 липня 2018 року, 24 жовтня 2018 року та 02 травня 2019 року, що вже свідчить про те, що ОСОБА_7 під час відбування покарання займався суспільно-корисною працею, а не став працювати лише з квітня 2019 року з метою отримання пільги, як про це вказує в апеляційній скарзі прокурор.
Із характеристик адміністрації установи також слідує, що ОСОБА_7 , серед іншого, приймає участь у програмах диференційованого виховного впливу, підтримує нормальні стосунки із засудженими різної спрямованості, у відношенні до представників адміністрації установи поводить себе стримано, підтримує соціальні зв'язки з рідними, режим відбування покарання не порушує.
Під час апеляційного розгляду представник адміністрації установи виконання покарання повідомив, що і на цей час ОСОБА_7 продовжує працювати, приймає участь у благоустрої колонії, характеризується позитивно.
За вказаних обставин висновок суду першої інстанції про те, що своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці ОСОБА_7 довів своє виправлення, всупереч доводів апеляційної скарги прокурора, ґрунтується на оцінці всіх даних щодо особистості засудженого та його поведінки під час відбування покарання, які проаналізовані в сукупності та взаємозв'язку між собою та доводять позитивну динаміку змін в особистості засудженого, які на час розгляду судом клопотання досягли достатнього ступеню виправлення засудженого.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 81 КК України, є безпідставними.
Адміністративний нагляд щодо засудженого судом першої інстанції встановлено у відповідності з положеннями Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі".
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, а тому відсутні підстави для її скасування або зміни.
Отже, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419, 537, 539 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 29 травня 2019 року, якою засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умовно-достроково звільнено від відбування покарання, призначеного вироком Дарницького районного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року, на не відбутий строк покарання 2 місяці 15 днів позбавлення волі, а також встановлено щодо ОСОБА_7 адміністративний нагляд на строк 1 рік із визначенням обмежень - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________________ ________________________ _______________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4