Єдиний унікальний номер справи 363/3660/13-ц
Провадження №22-ц/824/6874/2019
04 липня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Таргоній Д.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Тимошевської С.І.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 17 вересня 2013 року у справі за поданням відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ,
У вересні 2013 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника ТОВ «Акта БК» - ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетинати державний кордон України до повного виконання зобов'язань, пов'язаних з виконанням рішення суду від 27.05.2013 року.
Подання мотивовано тим, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби у Вишгородському районні знаходиться виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №810/2016/13-а від 27.05.2013 року про стягнення з ТОВ «Акта БК», керівником якого є ОСОБА_1 , на користь державного бюджету податкового боргу у розмірі 19 458,86 коп. Державним виконавцем надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду, але боржник в добровільному порядку рішення суду не виконав, виклики до державного виконавця ігнорує, самостійно дій, спрямованих на виконання рішення суду, не вчиняє, що стало підставою для звернення до суду з даним поданням.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17 вересня 2013 року подання задоволено, встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за кордонОСОБА_1 без вилучення паспортного документа.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, заявник подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що постановлена ухвала не відповідає вимогам процесуального закону щодо законності та обґрунтованості судового рішення, оскільки не містить обґрунтування на підставі яких доказів суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що апелянт як керівник ТОВ «Акта БК» ухиляється від виконання судового рішення. Звертає увагу на те, що він як керівник боржника юридичної особи - ТОВ «Акта БК» не вчиняв жодних дій, спрямованих на переховування майна вказаного товариства, його протиправного відчуження, відкриття нових банківських рахунків, тощо. Крім того, вироком Печерського районного суду м.Києва від 26.08.2011 року під час розгляду відносно нього кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не укладав, печаткою не користувався, а передав установчі та реєстраційні документи ТОВ «Акта БК» невстановленій особи. Крім того з відкритих джерел на офіційному сайті ДФС України станом на березень 2019 року податковий борг відсутній. За таких умов тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України не спрямоване на досягнення своєї мети - забезпечення виконання судового рішення. Вважає висновки суду першої інстанції помилковими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам процесуального права. З цих підстав просить оскаржувану ухвалу суду скасувати.
У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що наведеним вимогам оскаржувана ухвала не відповідає.
Згідно із ст. 377-1 ЦПК України, яка діяла на час вирішення подання, питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. На даний час таке питання врегульоване положеннями ст.. 441 ЦПК України, відповідно до яких суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця.
Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що в порядку примусового виконання виконавчого провадження державним виконавцем проводяться заходи щодо забезпечення стягнення з ТОВ «Акта БК», керівником якого є ОСОБА_1 , на користь державного бюджету податкового боргу у розмірі 19 458 грн. 86 коп. При цьому ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання судового рішення, на даний час заборгованість не погашена, а відтак є передбачені законом підстави для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду з України. В той же час колегія суддів апеляційного суду вважає, що таких висновків суд першої інстанції дійшов без належного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, з огляду на що ухвалу суду не можливо визнати законною.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України від 01.02.2013 року, викладених у судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
З матеріалів справи вбачається, що 22.07.2013 року заступником начальника Вишгородського ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №810/2016/13-а від 27.05.2013 року про стягнення з ТОВ «Акта БК» на користь державного бюджету податкового боргу.
Відповідно до ч.3 п.18 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язання за рішенням.
За змістом даної норми підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України є його ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, яке полягає у вчиненні боржником дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, в тому числі і безпідставна неявка на виклики державного виконавця. Суд першої інстанції на вказані вимоги закону увагу не звернув та не з'ясував, чи ухиляється ОСОБА_1 як керівник боржника від виконання зобов'язань, покладених на ТОВ «Акта БК» судовим рішенням, а якщо ухиляється, то в чому це полягає і якими доказами це стверджується.
Підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон для керівника юридичної особи боржника є ухилення від виконання рішення суду, тобто вчинення активних дій які перешкоджають такому виконанню. Як встановлено вироком Печерського районного суду м.Києва від 26.08.2011 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст. 205 КК України, він самостійно підприємницьку діяльність в ТОВ «Акта БК» не здійснював, угод фінансового характеру не укладав, печаткою не користувався, а передав установчі та реєстраційні документи невстановленій особи. За таких умов можливість реального впливу на діяльність ТОВ «Акта БК» у ОСОБА_1 не мав, відтак і підстав для застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України в даному випадку відсутні. Зважаючи на наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 було застосовано судом першої інстанції без належного з'ясування фактичних обставин, які підлягають перевірці згідно вимог закону при вирішенні подання.
У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 17 вересня 2013 року скасувати, в задоволенні подання відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції, відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді: Д.О. Таргоній
К.П. Приходько