18 липня 2019 року
Київ
справа №9901/116/19
адміністративне провадження №Зі/9901/197/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Тацій Л.В., розглянув у порядку письмового провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід судді Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Желєзного І.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення від 01 лютого 2019 року № 151/вс- 9,-
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 9901/116/19 та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
04 липня 2019 року до суду надійшли заяви позивача про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Гімона М.М., Желєзного І.В., Мороз Л.Л., що розглядає дану адміністративну справу, з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2019 року визнано відвід необґрунтованим, а заяви про відвід колегії суддів передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяв. Зупинено провадження у справі до вирішення питання про відвід складу суду іншим суддею.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 липня 2019 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кравця Р.Ю. про відвід судді Желєзного І.В. у справі № 9901/116/19 зареєстровано за № Зі/9901/193/19 та передано для вирішення судді Тацій Л.В.
Відповідно до частини восьмої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Заяву про відвід судді Желєзного І.В. мотивовано тим, що у процесі призначення суддів Верховного Суду у межах внутрішньої системи порушено принцип верховенства права, оскільки під час здійснення повноважень членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_4, ОСОБА_5 та прийняттям ними відповідних рішень їх статус не відповідав вимогам Закону.
Щодо повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_4 представник позивача зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 10 статті 94 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які є адвокатами на час виконання повноважень членів Комісії, повинні зупиняти адвокатську діяльність та участь в органах адвокатського самоврядування.
Проте, ОСОБА_4 під час виконання своїх повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, зокрема на момент вирішення питання про призначення кваліфікаційного оцінювання, проведення кваліфікаційного оцінювання та надання рекомендацій на призначення на посади суддів Верховного Суду, на думку заявника, адвокатську діяльність не зупиняв.
Щодо повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_5 представник позивача зазначає, що відповідно до частини першої статті 94 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" однією з вимог, які ставляться до членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, є наявність у них стажу професійної діяльності у сфері права, що повинен бути не менше п'ятнадцяти років.
Проте, як стало відомо заявнику наприкінці червня 2019 року із засобів масової інформації, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_5 , достроково звільнено з посади у зв'язку з непідтвердженням стажу адвокатської діяльності.
Вказані обставини, на думку представника позивача, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, в якій розкрито поняття "неупередженості" та "суду, встановленого законом", ставлять під сумнів правомірність призначення суддів Верховного Суду за участю членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Судді повинні розглядати справи неупереджено, на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чиєї сторони або з будь-якої причини.
Неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Слово "неупереджений" передбачає відсутність упередженості, як реальної, так і суб'єктивної.
Стаття 6 Конвенції з прав людини вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами ("Ветштайн проти Швейцарії").
Представник позивача, вказуючи на наявність упередженості у судді, посилається на доводи встановлені ним за об'єктивним критерієм.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. У вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді ("Морель проти Франції", пункти 45-50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних ("Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду ("Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96).
У рішенні в справі "Білуха проти України" від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Принцип справедливості - основоположний принцип права, який являє собою ідею домірності вкладеного та отриманого в усіх сферах життєдіяльності людини та їхнього правового забезпечення, а також передбачає вимогу відповідності між практичною роллю різних індивідів (соціальних груп) у житті суспільства та їхнім соціальним становищем, між їхніми правами та обов'язками, правопорушенням і відповідальністю, заслугами людей та їхнім суспільним визнанням.
Наведені у заяві підстави не доводять причинно-наслідкового зв'язку між дотриманням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вимог законодавства та процесуальною діяльністю судді Желєзного І.В.
Вказане спростовує викладені у заяві про відвід висновки, що суддя не може відповідати принципам неупередженості, зокрема, за об'єктивним критерієм та принципам справедливості.
Посилання заявника на упередженість судді Желєзного І.В. через те, що станом на час вирішення питання про призначення кваліфікаційного оцінювання, проведення кваліфікаційного оцінювання та надання рекомендацій на призначення на посади суддів Верховного Суду у прийнятті відповідних рішень брали участь члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - ОСОБА_4 , який на час виконання повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не зупинив адвокатську діяльність та ОСОБА_5 , якого звільнено достроково з підстав непідтвердження адвокатського стажу, не можна вважати об'єктивно обґрунтованими, оскільки такі доводи ґрунтуються на припущеннях, суб'єктивній оцінці заявником обставин, на які він посилається.
Суд звертає увагу на відсутність інших підстав, передбачених ст. 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь у розгляді справи судді Желєзного І.В. і викликали необхідність його відводу.
З урахуванням зазначеного, обґрунтованих підстав для задоволення заяви про відвід немає.
Керуючись статтями 36, 40 КАС України,
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід судді Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Желєзного І.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення від 01 лютого 2019 року № 151/вс-19- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Тацій Л.В.