Іменем України
17 липня 2019 року
Київ
справа №369/8762/16
касаційне провадження №К/9901/15362/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Желєзного І.В., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2017 (головуючий суддя: Літвінова А.В., судді: Аблов Є.В., Мазур А.С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 (головуючий суддя: Сорочко Є.О., судді: Земляна Г.В., Мельничук В.П.) у справі №369/8762/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Києво-Святошинський районний військовий комісаріат про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У вересні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: Києво-Святошинський районний військовий комісаріат, в якому просив:
визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності після звільнення з військової служби внаслідок виконання обов'язків військової служби;
зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІІ групи у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ним було подано відповідачу повний пакет документів необхідних для прийняття рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, втім відповідач безпідставно повернув подані документи на доопрацювання.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017, адміністративний позов задоволено частково:
визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності після звільнення з військової служби внаслідок виконання обов'язків військової служби;
зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення за результатами розгляду питання про виплату (або відмову у виплаті) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності після звільнення з військової служби, з урахуванням висновків даної постанови суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що поданий на розгляд відповідачу пакет документів містив докази того, що поранення та інвалідність позивача настала внаслідок виконання ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а тому висновок відповідача про їх неповноту, а саме: відсутність документа, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження є необґрунтованим.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерство оборони України подало касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що Міністерством обґрунтовано було повернуто документи на доопрацювання, оскільки позивачем не було надано жодних відомостей про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Також скаржник вказав на те, що вирішення питань пов'язаних із виплатою військовослужбовцям одноразової грошової допомоги є дискреційними повноваженнями Міністерства оборони України, як розпорядника бюджетних коштів.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.09.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
Позивач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку ст. 31 КАС України, п. 15 Перехідних положень КАС України за результатами автоматизованого розподілу від 10.06.2019 визначений склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15.07.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до ст. 345 КАС України.
Верховний Суд переглянув оскаржені судові рішення у межах доводів касаційної скарги з урахуванням вимог ст. 341 КАС України, з'ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у період з травня 1979 року по липень 1981 року проходив військову службу, а з лютого 1980 року по липень 1981 року інтернаціональну військову службу та перебував в країнах де велись бойові дії (Афганістан), що підтверджується відомостями з військового квитка серії НОМЕР_1 та довідки від 31.01.2012 №1/23, виданої Києво-Святошинський районним військовим комісаріатом Київської області
Відповідно до відомостей зазначених у витязі із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 11.02.2014 №364 позивач отримав захворювання, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Відповідно до виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 14.04.2014 до довідки серії КІО-1 №0401958 позивачу з 10.04.2014 вперше та довічно встановлено ІІІ групу інвалідності з причин захворювання, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України листом від 04.01.2016 №2/5/26 направлено висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги. До висновку додано вичерпний перелік документів.
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги оформленим протоколом № 36 від 20.05.2016 позивачеві повернуті на доопрацювання його документи з підстав відсутності документів, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що обмежують право позивача на соціальний захист, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобовґязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.
У спорах про оскарження акта індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, який стосується прав та обовязків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об'єктивну правову оцінку такому акту.
Отже, з урахуванням завдань адміністративного судочинства, Верховний Суд вважає, що необхідним при вирішенні даної справи є перевірка дотримання відповідачем законодавчо визначених підстав для прийнття рішення про повернення на доопрацювання документів про призначення одноразової грошової допомоги.
Відповідно до статті 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
Пунктом 3 Порядку № 975 визначено, що у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Пунктом 13 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), у той же час, прийняття рішення про повернення на доопрацювання документів про призначення одноразової грошової допомоги законодавством не передбачено.
Верховний Суд зазначає, що дослідженню у цій справі підлягає саме законність прийнятого рішення, тобто чи прийнято таке у межах та у спосіб визначених законодавством повноважень, а не підстави за яких документи були надіслані на доопрацювання.
Відповідачем одне із передбачених законодавцем рішень за результатами розгляду питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги не прийнято. Тобто, має місце факт ухилення суб'єкта владних повноважень від виконання покладених на нього законодавством обов'язків.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).
Обраний у даному випадку судами попередніх інстанцій спосіб захисту порушеного права позивача шляхом визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання останнього прийняти рішення за результатами розгляду питання про виплату (або відмову у виплаті) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності після звільнення з військової служби відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення позивача в правах.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Висновки судів попередніх інстанцій доводами касаційної інстанції не спростовані.
Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, КАС України, суд
Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 у справі №369/8762/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
І. В. Желєзний
В. М. Шарапа