17 липня 2019 року
Київ
справа №480/4288/18
касаційне провадження №К/9901/14024/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Бившевої Л.І., перевіривши касаційну скаргу Сумської митниці ДФС на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,
Сумська митниця ДФС подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019.
Верховний Суд ухвалою від 27.05.2019 витребував справу для визначення суми сплати судового збору.
Верховний Суд ухвалою від 25.06.2019 касаційну скаргу залишив без руху, оскільки судовий збір сплачено у меншому розмірі ніж визначено Законом України «Про судовий збір». Цією ж ухвалою скаржнику визначено розмір сплати судового збору в сумі 2 819,20 грн, з яких 1409,60 грн - ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду в частині позову немайнового характеру та 1409,60 грн - за подання касаційної скарги на рішення суду в частині позову майнового характеру. Також цією ж ухвалою встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення недоліків.
У межах строку, встановленого судом, скаржник судовий збір не сплатив, проте надіслав клопотання про відстрочення сплати судового збору, обґрунтоване посиланням на те, що органом державної казначейської служби проводиться безспірне списання коштів з рахунків скаржника, у зв'язку з чим операції по рахунках податкового органу зупинено, що унеможливило виконати вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху.
Частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Разом з тим, положення наведеної статті процесуального закону надає суду певні можливості для зменшення тягаря судових витрат за своїм розсудом у кожній конкретній ситуації, тоді як Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 у певних категоріях справ/певної категорії населення безальтернативно звільняє від обов'язку сплачувати судовий збір, серед яких органи доходів і зборів відсутні (стаття 5 цього Закону).
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень тощо не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.
Таким чином, клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити Сумській митниці ДФС у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Касаційну скаргу Сумської митниці ДФС повернути.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, а копію касаційної скарги залишити у суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
...........................
Л.І. Бившева,
Суддя Верховного Суду