17 липня 2019 року
Київ
справа №675/1332/17
адміністративне провадження №К/9901/19657/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 січня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року у справі № 675/1332/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» щодо порушення права засудженого ОСОБА_1 на користування глобальною мережею Інтернет щоденно без обмежень, а також у святкові і вихідні дні;
- зобов'язати відповідача забезпечити право засудженого та надати ОСОБА_1 можливість користуватись глобальною мережею Інтернет щоденно без обмежень, а також у святкові і вихідні дні.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що адміністрація установи виконання покарань перешкоджає йому у користуванні мережею Інтернет, що полягає у створенні адміністрацією графіку надання користування мережею Інтернет для усіх засуджених. ОСОБА_1 стверджує, що він має можливість користуватись мережею Інтернет 30 хвилин один раз на тиждень, 4 рази на місяць, а якщо день користування мережею Інтернет припадає на вихідний день, кількість доступів до користування мережею Інтернет зменшується. Засуджений вказує, що таким чином він позбавлений можливості отримати потрібну інформацію, чим обмежуються його право на користування мережею Інтернет щоденно без обмежень.
Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення обґрунтовані тим, що послуги користування глобальною мережею Інтернет надавались позивачу відповідно до вимог Кримінально-виконавчого кодексу України, Правил внутрішнього розпорядку установи виконання покарань, Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19 жовтня 2017 року № 3233/5, протягом дня у вільний від роботи час, поза часом, визначеним для приймання їжі та безперервного сну, згідно графіку. Крім цього, суди попередніх інстанцій вказали, що надання позивачу можливості користуватися мережею Інтернет реєструвалося у відповідному журналі (книзі обліку надання засудженим доступу на користування мережею Інтернет).
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з вказаною касаційною скаргою.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Разом з цим, за змістом пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідними винятками згідно з частиною четвертою статті 257 указаного Кодексу є справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Дослідивши встановлені судами першої й апеляційної інстанцій обставини справи, вивчивши викладені у касаційній скарзі доводи й обґрунтування, з'ясувавши характер спірних правовідносин, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту, врахувавши обсяг і характер досліджених судами доказів, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що ця адміністративна справа є справою незначної складності.
Викладене також не дає підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а спір у цій справі не відноситься до категорії спорів, передбачених частиною четвертою статті 257 згаданого Кодексу.
Відтак, судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій у цій справі касаційному оскарженню не підлягають.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 січня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року у справі № 675/1332/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.М. Соколов
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк ,
Судді Верховного Суду