17 липня 2019 року
Київ
справа №817/1957/14
адміністративне провадження №К/9901/2469/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Західний торгово-промисловий дім» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07.08.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Західний торгово-промисловий дім» до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
ПАТ «Західний торгово-промисловий дім» подало до суду позов, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.04.2014 № 0000782200 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 17333,75 грн, зокрема в сумі 13867,00 грн за основним платежем та в сумі 3466,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 07.08.2014 відмовив в задоволенні позову.
Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24.09.2014 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07.08.2014 залишив без змін.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач мав сплатити за 2013 рік авансовий внесок з податку на прибуток підприємств в загальній сумі 35988,00 грн і відобразити цю суму у рядку 13 «Зменшення нарахованої суми податку» податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік та у додатку ЗП до рядку 13 цієї податкової декларації. Натомість позивач протягом 2013 року сплатив авансовий внесок в загальній сумі 49855,00 грн і помилково задекларував цю суму у рядку 13 «Зменшення нарахованої суми податку» зазначеної податкової декларації, зайво зменшивши нараховану суму податку за цей рік на 13 867,00 грн.
ПАТ «Західний торгово-промисловий дім» подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, наголошуючи на тому, що у разі виявлення контролюючим органом переплати з податку на прибуток підприємств у відповідності до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України за рахунок такої надміру сплаченої суми може відбутися погашення податкового боргу.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21.11.2014 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.07.2019 призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 09.07.2019.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною третьої статті 341 зазначеного Кодексу суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили такі обставини.
Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 11.04.2014 № 0000782200 грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 13 867,00 грн за основним платежем та в сумі 3466,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями є висновки контролюючого органу, викладені в акті камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, про порушення вимог пункту 46.1 статті 46, підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47, пункту 57.1 статті 57, пункту 152.9 статті 152, абзацу другого пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік внаслідок методологічної помилки.
Так, позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 28.09.2011 № 1213. У Додатку ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік позивач допустив помилку, оскільки задекларував у зменшення нарахованої суми податку - 49855 грн як суму авансового внеску з податку на прибуток відповідно до пункту 57.1 статті 57 глави 4 розділу ІІ та абзацу другого пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, яка не відповідає сумі нарахованих контролюючим органом щомісячних авансових внесків за січень-грудень 2013 року - 35988 грн. Контролюючий орган вважає, що сума нарахованого авансового внеску з податку на прибуток відповідно до пункту 57.1 статті 57 та абзацу другого пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України повинна дорівнювати 35988,00 грн, тому саме таку суму мав задекларувати позивач, натомість задекларував суму 49855,00 грн. Відповідно, у рядку 13 декларації з податку на прибуток «Зменшення нарахованої суми податку» платник податку допустив помилку, зазначивши 49855 грн, яка не відповідає сумі нарахованих контролюючим органом щомісячних авансових внесків за січень-грудень 2013 року.
Суди попередніх інстанцій визнали правомірним нарахування контролюючим органом за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2013 рік в сумі 13867,00 грн, оскільки погодилися з розрахунком контролюючого органу, що сума авансового внеску з податку на прибуток за цей період відповідно до пункту 57.1 статті 57 та абзацу другого пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України становить 35988,00 грн, а не 49855,00 грн - сума нарахованого, сплаченого та задекларованого позивачем у рядку 13 податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік та додатку ЗП до рядку 13 декларації авансового внеску з цього податку.
Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів, оскільки вони зроблені в результаті неправильного застосування норм матеріального права.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 05.07.2012 № 5083-VI пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України та пункт 2 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено абзацами відповідного змісту.
Так, підпунктом 3 пункту 91 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 05.07.2012 № 5083-VI, який набрав чинності з 12.08.2012, пункт 2 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено абзацом другим такого змісту: «Платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця».
Пунктом 16 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 05.07.2012 № 5083-VI, який згідно з пунктом 1 розділу II «Прикінцеві положення» цього Закону набрав чинності з 01.01.2013, пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України доповнено абзацами, що передбачали спеціальний порядок та розміри сплати податку на прибуток підприємств.
Згідно з абзацом четвертим пункту 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать, що авансовий внесок за 2013 рік позивач визначив в сумі 49855 грн, сплатив його протягом 2013 року щомісячно частинами та відобразив в додатку ЗП до рядка 13 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 05.12.2012 № 1281, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.12.2012 за № 2195/22507, та відповідно у рядку 13 «Зменшення нарахованої суми податку» цієї податковій декларації.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК) контролюючі органи мають право проводити перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
У підпункті 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Відповідно до пункту 76.1 статті 76 зазначеного Кодексу камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Аналіз зазначених норм Закону свідчить, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок та є способом здійснення податкового контролю, що проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що її проведення не потребує наказу керівника податкового органу або іншого спеціального дозволу чи направлення, згоди платника податків та його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності арифметичних та/або методологічних помилок, які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. При цьому перевірка правильності визначення платником об'єкта оподаткування, обчислення та нарахування податку тощо камеральною перевіркою не охоплюється.
Достовірність, повнота нарахування та сплата платником податків податкових зобов'язань за результатами здійснення господарських операцій може бути перевірена контролюючим органом під час здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового кодексу України.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд зазначає, що у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати правомірність визначення платником податку на прибуток підприємств податкового зобов'язання з цього податку, визначати належні до декларування та сплати суми податку (окрім якщо неправильність таких сум зумовлена методологічною або арифметичною помилкою). Контролюючий орган, здійснюючи перевірку правильності визначеного платником податку на прибуток розміру авансового внеску з цього податку, вийшов за межі предмету камеральної перевірки та прийняв протиправне податкове повідомлення-рішення про визначення платнику такого зобов'язання.
Суди попередніх інстанцій не врахували, що помилка, яка за висновками контролюючого органу допущена позивачем, не є методологічною чи арифметичною помилкою.
Для відображення інформації про суми, на які може бути зменшений податок на прибуток, що нарахований за результатами 2013 року, призначений рядок 13 «Зменшення нарахованої суми податку» податкової декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена Наказом Міністерства фінансів України 28.09.2011 N 1213. Показник рядка 13 «Зменшення нарахованої суми податку» податкової декларації з податку на прибуток підприємств має відповідати показнику, відображеному платником податку у рядку з кодом 13.7 Додатку ЗП до рядка 13 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств. Своєю чергою, у рядку з кодом 13.7 Додатку ЗП платник відображає суму сплаченого авансового внеску з податку на прибуток відповідно до пункту 57.1 статті 57 глави 4 розділу II та абзацу другого пункту 2 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України.
У рядку з кодом 13.7 Додатку ЗП до рядка 13 Податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік позивач задекларував суму сплаченого ним протягом 2013 року авансового внеску з податку на прибуток відповідно до пункту 57.1 статті 57 глави 4 розділу II та абзацу другого пункту 2 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України - 49 855 та правильно переніс цю суму до рядка 13 ЗП.
Таким чином, позивач не допустив методологічної чи арифметичної помилки, яка б призвела до заниження податку на прибуток.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції під час розгляду справи виявив неправильне застосування судами норм матеріального права: підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 76.1 статті 76 ПК, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень та є підставою для їх скасування оскаржуваних судових рішень з ухваленням нової постанови про задоволення позову.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Західний торгово-промисловий дім» задовольнити.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07.08.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 11.04.2014 № 0000782200 про визначення Приватному акціонерному товариству «Західний торгово-промисловий дім» грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 13867 грн за основним платежем та в сумі 3466,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
В.В. Хохуляк ,
Судді Верховного Суду