Іменем України
17 липня 2019 року
Київ
справа №2а/1570/10063/2011
адміністративне провадження №К/9901/11388/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у касаційній інстанції адміністративну справу № 2а/1570/10063/2011
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування наказів повністю та в частині, поновлення на посаді, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року (головуючий суддя - Білостицький О.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року (головуючий суддя - Зуєва Л.Є., судді: Шевчук О.А., Федусик А.Г.)
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, третя особа: ОСОБА_2 , в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Одеській області №922 від 14.11.2006 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника відділення боротьби зі злочинами пов'язаними з торгівлею людьми ОМУ ГУМВС України в Одеській області, капітана міліції ОСОБА_1»; визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Одеській області № 563 о/с від 30.11.2006 року в частині звільнення начальника відділення боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми ОМУ ГУМВС України в Одеській області, капітана міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ; поновити ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на рівнозначній посаді; допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на рівнозначній посаді.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що вважає своє звільнення незаконним, оскільки на час винесення спірних наказів факту вчинення ним проступку, що дискредитує звання начальницького складу органів внутрішніх справ, встановлено не було. Крім того, всупереч вимогам Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 06 грудня 1991 року №552, у нього в ході службового розслідування не відбирались пояснення щодо обставин справи, із висновком службового розслідування та наказом про звільнення з ОВС він ознайомлений не був.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 1988 року та на момент звільнення перебував в званні капітана міліції на посаді начальника відділення боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми ОМУ ГУМВС України в Одеській області.
4. 05.09.2006 року прокуратурою Одеської області було порушено кримінальну справу № 052201200017 за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 368 ч. 2 Кримінального кодексу (КК) України за фактом затримання позивача співробітниками СБУ в Одеській області у службовому приміщенні за отримання хабара від громадянки ОСОБА_3 , при цьому у цей же день позивач був затриманий в якості підозрюваного у скоєнні злочину.
5. 06.09.2006 року позивачем на ім'я начальника ОМУ ГУ МВС України в Одеській області був поданий рапорт щодо проведення службового розслідування по факту провокації хабара з боку громадянки ОСОБА_3 з метою дискредитації позивача.
5.1. 06.09.2006 року складено висновок службового розслідування за фактом затримання капітана міліції ОСОБА_1 , начальника відділення боротьби зі злочинами пов'язаними з торгівлею людьми ОМУ ГУМВС України в Одеській області, який був затверджений 09.09.2006 року в.о. начальника Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області Добриніним Є . В .
5.2. У висновку зазначено, що встановлення обставин, на які посилається у своєму рапорті ОСОБА_1 , на той час є неможливим, у зв'язку з чим вирішено направити рапорт позивача та копію висновку службового розслідування до прокуратури Одеської області для долучення до матеріалів кримінальної справи № 052201200017 та прийняття рішення у відповідності з чинним законодавством, крім того, питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 вирішити після прийняття рішення прокуратурою по кримінальній справі у відповідності до чинного законодавства.
6. Постановою прокуратури Одеської області від 08.09.2006 року позивача відсторонено від займаної ним посади на період провадження досудового слідства та судового розгляду справи.
6.1. ОМУ ГУ МВС України в Одеській області 12.09.2006 року видано розпорядження № 359 «Про усунення від займаної посади начальника відділення боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_1».
7. 09.10.2006 року досудове слідство по кримінальній справі № 052201200017 по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 368 ч. 2 КК України, було закінчено та кримінальна справа в порядку ст. 232 КПК України з обвинувальним висновком направлена до Приморського районного суду м. Одеси.
7.1. Враховуючи зазначене, начальником ГУ МВС України в Одеській області було видано наказ від 14.11.2006 року № 922 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника відділення боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, ОМУ ГУМВС України в Одеській області, капітана міліції ОСОБА_1», яким вирішено за вчинення проступку, що дискредитує звання працівника органів внутрішніх справ, порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, що виразилось у вступі в неділові стосунки з громадянкою ОСОБА_3 , начальника відділення боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, ОМУ ГУМВС України в Одеській області капітана міліції ОСОБА_1 звільнити з органів внутрішніх справ України за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
7.2. 30.11.2006 року наказом начальника ГУМВС України в Одеській області № 563 о/с від 30.11.2006 року капітана міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України.
8. В подальшому постановою Приморського районного суду м. Одеси від 08.09.2011 року у кримінальній справі № 1-1498/10 ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 Кримінального кодексу України, у зв'язку із перебігом строків давності та кримінальну справу закрито на підставі ст. 49 КК України, ст. 11-1, ст. 282 КПК України.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
6. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року, позов задоволено.
6.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 922 від 14.11.2006 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника відділення боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, ОМУ ГУМВС України в Одеській області, капітана міліції ОСОБА_1».
6.2. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 563 о/с від 30.11.2006 року в частині звільнення начальника відділення боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, ОМУ ГУМВС України в Одеській області, капітана міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.
6.3. Поновлено ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на рівнозначній посаді.
IV. Касаційне оскарження
7. У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
8. Свої вимоги обґрунтовує, зокрема, тим, що судами попередніх інстанцій не враховано встановленого службовим розслідуванням факту вчинення позивачем дій, що дискредитують звання рядового і начальницького складу та є підставою для звільнення з органів внутрішніх справ.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
9. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію", в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення).
11. Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту та означає дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.
12. Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.
13. Отже, наказ - це правовий акт, виданий з метою вирішення основних і оперативних завдань органів виконавчої влади його керівником, що діє на основі єдиноначальності, містить вимогу необхідності вчинення будь-якої дії або утримання від неї конкретним виконавцем (конкретними виконавцями).
14. За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.
15. Частиною 12 Статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може бути накладено такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ.
16. Відповідно до положень статті 14 Статуту, якою визначено порядок накладення дисциплінарних стягнень, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
17. Відповідно до пункту 19 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 06.12.1991р. №552, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, у випадку порушення кримінальної справи у відношенні працівників органів внутрішніх справ, рішення про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності приймаються тільки після встановлення їх винності або невинності у відповідності із законом, якщо цими працівниками не допущено порушень, за які можуть бути застосовані міри, передбачені дисциплінарним Статутом органів внутрішніх справ.
18. Дискредитація - це підрив довір'я когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. Аналізуючи складові цього поняття, можна прийти до висновку, що вони тісно пов'язані з морально-етичними нормами. Отже, вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
19. Ці вимоги відображені у Кодексі честі працівника органів внутрішніх справ, Етичному кодексі працівника органів внутрішніх справ та інших нормативно-правових актах, що регулюють діяльність органів системи МВС України та їх особового складу.
20. Тому під вчинками, що дискредитують звання працівника ОВС та власне органи внутрішніх справ, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ.
21. Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.
22. Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
VI. Позиція Верховного Суду
23. У цій справі встановлено, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача став дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, що свідчить про його низькі морально-ділові якості, що суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.
24. З цього приводу Верховний Суд зазначає наступне.
25. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте, його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
26. Адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
27. З матеріалів справи слідує, що підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали обставини вчинення ним проступку, що дискредитує звання працівника органів внутрішніх справ.
28. Зі змісту постанови Приморського районного суду міста Одеси від 08 вересня 2011 року по справі № 1-1498/10 вбачається, що факт вчинення позивачем кримінально караного діяння, передбаченого частиною першою статті 368 КК України було встановлено судами, а позивача звільнено від кримінальної відповідальності за скоєний злочин у зв'язку з закінченням строків давності.
28.1. Звільнення від кримінальної відповідальності - це врегульована кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством відмова держави в особі компетентних органів від засудження особи, яка вчинила злочин, і від застосування до неї кримінально-правових засобів примусового характеру.
28.2. За своїм змістом звільнення від кримінальної відповідальності характеризується трьома моментами: 1) не відбувається державний осуд особи, яка вчинила злочин (обвинувальний вирок суду, яким особа офіційно визнається винною у вчиненні злочину та який відображає негативну оцінку вчиненого з боку держави, не постановляється); 2) до винного не застосовується покарання; 3) через відсутність обвинувального вироку звільнена від кримінальної відповідальності особа вважається такою, що не має судимості. У випадку звільнення від кримінальної відповідальності держава з різних міркувань відмовляється від свого права піддати особу, яка вчинила злочин, осуду і, тим більше, примусу, передбачених кримінальним законом.
28.3. Таким чином, звільнення від кримінальної відповідальності - це форма реалізації кримінально-правових норм поза інститутом кримінальної відповідальності.
28.4. Звільнення від кримінальної відповідальності не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинною у вчиненні злочину. У даному випадку кримінальний Закон виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально караного діяння, а тому передбачені Кримінальним кодексом України підстави звільнення від кримінальної відповідальності визнаються нереабілітуючими. Вирішенню питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності має передувати повне і точне встановлення фактичних обставин і правильна кваліфікація вчиненого злочину.
29. Верховний Суд констатує, що підставою для звільнення позивача з органів внутрішніх справ було не рішення суду в справі щодо притягнення його до кримінальної відповідальності за частиною першою статті 368 КК України, а саме встановлений в ході службового розслідування та в подальшому підтверджений постановою Приморського районного суду міста Одеси від 08 вересня 2011 року по справі № 1-1498/10 факт вчинення позивачем кримінально караного діяння, що в свою чергу свідчить про порушення останнім службової дисципліни. При цьому, позивача звільнено від відбування покарання лише у зв'язку з закінченням строків давності, попередньо встановивши факт вчинення ним кримінально караного діяння (за нереабілітуючих обставин) та повноту і точність встановлення фактичних обставин і правильність кваліфікація вчиненого злочину.
30. Вказані обставини позивачем не спростовано.
31. Враховуючи встановлений факт вчинення позивачем такого проступку, а також те, що в подальшому постановою Приморського районного суду міста Одеси від 08 вересня 2011 року по справі № 1-1498/10 підтверджений факт вчинення ним кримінально караного діяння, Верховний Суд вважає правомірними та обґрунтованими спірні накази та, відповідно, відсутніми підстави для їх скасування.
31.1. Інші вимоги позову не підлягають задоволенню як похідні.
32. Отже, задовольняючи адміністративний позов, суди першої та апеляційної інстанції повно встановили обставини справи, але допустили неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень.
33. Таким чином, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, Верховний Суд вважає необхідним скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
VII. Судові витрати
33. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
постановив:
1. Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року задовольнити частково.
2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року скасувати.
3. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування наказів повністю та в частині, поновлення на посаді відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді М.В. Білак
О. В. Калашнікова