17 липня 2019 року
Київ
справа №2340/4633/18
адміністративне провадження №К/9901/19840/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року
у справі №2340/4633/18
за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська транспортно-експедиторська компанія"
про стягнення адміністративно-господарських санкцій
Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська транспортно-експедиторська компанія", в якому просив стягнути з відповідача 21714,29 грн адміністративно-господарських санкцій за незайняте робоче місце для особи з інвалідністю та 2 853,57 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 05 червня 2019 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська транспортно-експедиторська компанія" на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця інвалідами у 2017 році у сумі 14 476,19 грн та 1903,11 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.
12 липня 2019 року позивачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року, в якій просить скасувати вищезазначені рішення попередніх інстанцій та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
До касаційної скарги додана заява про поновлення строку на касаційне оскарження в якій скаржник вказує на те, що копію оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції було отримано 18 червня 2019 року, що підтверджує копією поштового конверту.
Відповідно до ч. 2 ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення, оскільки відповідач звернувся з касаційною скаргою у строк, що не перевищує 30 днів з моменту отримання ним копії оскаржуваного рішення.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з п. 6 ч. 6 ст.12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб віднесено до категорії справ незначної складності.
За правилами п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тож касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 4 КАС України термін "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб" вживається у значенні - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчинюється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Згідно з ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762 грн.
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача 21714,29 грн адміністративно-господарських санкцій за незайняте робоче місце для особи з інвалідністю та 2853,57 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій. Загальна сума стягнення не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже справа відноситься до категорії справ незначної складності.
Зважаючи на приписи ч. 6 ст. 12 КАС України, з урахуванням характеру спірних правовідносин, предмета позову та суб'єктного складу учасників справи, її складності, ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" ст. 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до ст.129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de laTorre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 20 червня 2019 року у справі № 1140/2881/18, від 11 червня 2019 року у справі № 805/4176/18-а та від 07 червня 2019 року у справі № 480/4231/18.
На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржуване судове рішення прийнято у справі незначної складності, а передбачені п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України виняткові обставини для перегляду Верховним Судом цієї справи в касаційному порядку скаржником не зазначені та не обґрунтовані у касаційній скарзі, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 12, 257, 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд
Поновити строк Черкаському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів на касаційне оскарження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року у справі №2340/4633/18.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року у справі №2340/4633/18 за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська транспортно-експедиторська компанія" про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.В. Желєзний
Судді Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко