Іменем України
17 липня 2019 року
Київ
справа №814/654/16
адміністративне провадження №К/9901/11924/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу 814/654/16
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, треті особи : Центральний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Національна поліція України, атестаційна комісія №1 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, апеляційна атестаційна комісія Південного регіону №3
про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції Миколаївській області
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року (суддя - Марич Є.В.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року (головуючий суддя - Романішин В.Л., судді: Запорожан Д.В., Шляхтицький О.І.)
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції Миколаївській області (далі - відповідач ), треті особи : Центральний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Національна поліція України, атестаційна комісія №1 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, апеляційна атестаційна комісія Південного регіону №3 в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №43 о/с від 16.03.2016 року в частині звільнення позивача зі служби в поліції на підставі п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон №580-VIII);
- поновити на посаді старшого слідчого Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року, позов задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 16.03.2016 р. № 43 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого Центрального відділу поліції з 16.03.2016 року.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 16233,12 гривень.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за один місяць в сумі 5867,42 грн.
Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць звернуто до негайного виконання.
Вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що оскільки позивач був прийнятий на службу в поліцію згідно наказу № 1 о/с від 07 листопада 2015 року безстроково, подальше проведення його атестування є незаконним
Короткий зміст вимог касаційної скарги
23 грудня 2016 року відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, яка 30 січня 2018 року була передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
У касаційній скарзі відповідач не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.
Касаційна скарга вмотивована тим, що суди, зокрема, при прийнятті рішення неправильно застосували у цій справі частину другу статті 57 Закону №580-VIII. Окрім того в уточненнях до касаційної скарги заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що позивачем отримано матеріальне забезпечення по безробіттю у сумі 12992, 86 грн.
Позивачем заперечення на касаційну скаргу не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Матеріалами справи підтверджено, що на підставі особистої заяви позивача, наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 07.11.2015 р. № 1 о/с "По особовому складу" відповідно до п. 9 та 12 Розділу ХІ Закону №580 позивача, як прибулого з Міністерства внутрішніх справ, призначено на посаду старшого слідчого Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.
Вказаний наказ не містить жодних застережень про тимчасовість призначення позивача на посаду, також свідчить про те, що відповідач визнав позивача таким, що відповідає вимогам до поліцейських, визначеними Законом №580.
На виконання доручення Національної поліції України від 28.01.2016 року відповідачем виданий наказ № 52 від 01.02.2016 "Про проведення атестування особового складу ГУНП України в Миколаївській області" на підставі статті 57 Закону №580 та Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС від 17.11.2015 № 1465.
Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №43 о/с від 16.03.2016р. «По особовому складу» старшого слідчого Центрального відділу поліції ГУНП в Миколаївській області - ОСОБА_1 , звільнено зі служби в поліції за п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність) Закону №580-VIII. Підставою для прийняття оскаржуваного наказу вказано протокол атестаційної комісії від 27.02.2016 р. № 15.00004062.0021690.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку із проходженням та звільненням позивача зі служби в поліції.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Закон України «Про Національну поліцію».
Пункт 1 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ. Цей закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) ч.7 ст.15 та ч.5 ст.21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року. Закон опублікований 06.08.2015 року та набрав чинності 07.11.2015 року.
Пункти 9, 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ.
Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Пункт 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ. Працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції відповідно до схеми співвідношення спеціальних звань.
Частина 1 статті 17 Закону №580-VІІІ. Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Частина 1 статті 57 Закону №580-VІІІ. Атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Частина 2 статті 57 Закону №580-VІІІ. Атестування поліцейських проводиться:
1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;
2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;
3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Частина 1 статті 58 Закону №580-VІІІ. Призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.
Частина 2 статті 58 Закону №580-VІІІ. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту. Прийняття на службу постійно або тимчасово встановлюється наказом згідно з яким приймається на службу особа.
Стаття 59 Закону №580-VІІІ. Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського.
Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, яка була затверджена 17 листопада 2015 року наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1465 (далі - Інструкція № 1465).
Пункт 3 розділу І. 3 Інструкції № 1465. Атестування поліцейських проводиться:
1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;
2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;
3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Наказ відповідача від 07 листопада 2015 року № 3 о/с про призначення позивача як прибулого з МВС України з присвоєнням спеціального звання поліції, в порядку переатестування на посаду старшого слідчого Центрального відділу поліції ГУНП в Миколаївській областёі не дозволяє суду будь-яке подвійне тлумачення підстав для його прийняття.
Прийнявши наказ, відповідач визнав те, що позивач відповідає вимогам до поліцейських.
Відповідно до пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.
Зазначена норма не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як під час прийняття, так і після такого прийняття на службу в поліції.
Та обставина, що при прийнятті позивача на службу в поліцію для нього не проводився конкурс на зайняття посади в поліції, не породжує для відповідача право проводити відповідний конкурс в подальшому, тобто, для вже призначеного на посаду працівника.
Позивач з 07 листопада 2015 року проходив службу в органах Національної поліції безстроково.
Частиною 2 статті 57 Закону №580-VІІІ встановлено, що атестування поліцейських проводиться: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Наведені у частині 2 статті 57 Закону №580-VІІІ підстави для проведення атестування є вичерпними.
Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.
Кожна із зазначених трьох підстав для проведення атестування має бути пов'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.
Аналогічні норми, в частині підстав для атестування, містить, також, Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських.
Позиція відповідача зводиться до того, що атестування позивача проведено в порядку атестації усіх поліцейських Національної поліції України з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що відповідає частині 1 статті 57 Закону №580-VІІІ ".
Підстави наведені відповідачем для призначення атестування колегія суддів Верховного Суду відхиляє, оскільки, мета атестування, закріплена у 1 статті 57 Закону №580-VІІІ, не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у частині 2 статті 57 Закону №580-VІІІ.
Закон №580-VІІІ не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених частиною 2 статті 57 Закону №580-VІІІ.
Закріплену у частині 1 статті 57 Закону №580-VІІІ мету атестування відповідач, необґрунтовано розцінив як самостійну і достатню підставу для проведення атестування поліцейських, серед яких був і позивач, з ціллю визначення можливості їх звільнення через службову невідповідність, хоча наявності конкретних передумов (порушення порядку і правил несення служби тощо) для призначення атестування у такому контексті відповідач не довів.
Таким чином, атестація працівника, одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безумовно до вирішення питань кар'єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження, не відповідає меті та завданню атестування і суперечить вимогам Закону України "Про професійний розвиток працівників" та Закону №580-VІІІ.
Отже, позивача протиправно включено до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.
Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що наказ відповідача про звільнення позивача прийнято протиправно, а тому позовні вимоги були обґрунтовано задоволені судами.
Щодо доводів скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу отриманого позивачем матеріального забезпечення по безробіттю, слід зазначити таке.
Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.
Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року (справа №826/808/16).
Доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та не спростовують доводів судів попередніх інстанцій.
За таких обставин, Суд, вважає, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому робить висновок про відсутність підстав для їх скасування.
За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя - доповідач В.М. Бевзенко
Судді Н.А. Данилевич
Н.В. Шевцова