Іменем України
17 липня 2019 року
Київ
справа №822/2174/18
адміністративне провадження №К/9901/3511/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Моніча Б.С., Капустинського М.М., Охрімчук І.Г. від 02.01.2019 у справі №822/2174/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року позов задоволено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018 року апеляційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому встановлено строк на усунення недоліків 10 днів з моменту отримання ухвали.
На виконання ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018 скаржником подано документ про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року.
Скаржник, обґрунтовуючи заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказав, що первинна апеляційна скарга була подана у межах строку апеляційного оскарження, а реалізація права повторного звернення до суду апеляційної інстанції здійснена без зайвих зволікань, тому вважає цю обставину поважною підставою пропуску строку на апеляційне оскарження, а строк таким, що належить поновити. Як тільки відповідач отримав ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018 року, якою повернуто апеляційну скаргу, в найкоротший строк звернувся з апеляційною скаргою до суду.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2019 року визнано неповажними причини пропуску строку, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що особою, яка подала апеляційну скаргу, не зазначено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Скаргу обґрунтовано тим, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин, оскільки відповідач не мав можливості сплатити судовий збір, після короткого проміжку часу після повернення апеляційної скарги відповідачем подано її вдруге.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскаржуване рішення постановлене 21 серпня 2018 року.
Судом встановлено, що вперше апеляційну скаргу подано 19 вересня 2018 року.
Ухвалою судді Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року залишено без руху та надано апелянту десятиденний строк з дня отримання копії вказаної ухвали для усунення недоліків, а саме: надання доказів сплати судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ГУПФУ в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року повернено апелянту на підставі п.1 ч.1 ст.169 КАС України.
10 листопада 2018 року ГУПФУ в Хмельницькій області повторно подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 21 серпня 2018 року, тобто з порушенням строків, встановлених ст.295 КАС України.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтоване тим, що реалізація права повторного звернення до суду апеляційної інстанції здійснена без зайвих зволікань, а тому просить забезпечити право на апеляційне оскарження.
Колегія суддів не заперечує факт того, що повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права повторно звернутися з апеляційною скаргою. Проте строки на апеляційне оскарження автоматично не можуть бути поновленими.
Частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Єдиним обґрунтуванням причин пропущення строку є відсутність коштів на сплату судового збору. Проте відсутність коштів на сплату судового збору не є поважною причиною для поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.
Крім того, апеляційну скаргу суб'єктом владних повноважень подано вдруге, а тому для поновлення строку на апеляційне оскарження відповідач повинен навести обґрунтовані та підтверджені доказами поважні причини пропуску строку.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).
В даному випадку, колегія суддів не знаходить підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Головного управління пенсійного Фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2019 року - без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді: А.І. Рибачук
С.Г. Стеценко