18 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/6580/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Сеника Р. П., Шевчук С. М.,
за участю секретаря судового засідання - Джули В. М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 30 травня 2019 року в справі № 158/1375/19 (головуючий суддя - Корецька В. В., м. Ківерці) за позовом військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію,-
Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася з позовом до громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
В обґрунтування вимог позовної заяви зазначає, що 05.06.2018 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області було прийнято рішення про затримання відповідача з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. 14.06.2018 року відповідача було поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України. Позивачем на адресу посольства Соціалістичної Республіки В'єтнам направлявся запит щодо встановлення особи відповідача, однак на час подання позову відповіді отримано не було, що унеможливлює підготовку документів позивачем для забезпечення передачі відповідача відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Відтак, просив продовжити термін затримання громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який підлягає передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, на строк, визначений ст. 289 КАС України.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 30 травня 2019 року, позов задоволено.
Продовжено строк затримання громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, строком на 6 (шість) місяців, а саме до 01.12.2019 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, громадянин Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що позивач не вживав усіх передбачених законодавством заходів щодо ідентифікації іноземця, а саме ним не надано жодних доказів належного направлення відповідних запитів до посольства В'єтнаму та підтвердження їх отримання посольством.
Представники позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримали та просили таку задовольнити.
Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просив відмовити в її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Встановлено, що 31.05.2018 відповідач незаконно, поза пунктом пропуску перетнув державний кордон на напрямку 184-186 п/зн, однак після незаконного перетину був затриманий представниками прикордонної поліції Словацької Республіки та 01.06.2018 в пункті пропуску «Ужгород» на підставі статті 3 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб був прийнятий на територію України у встановленому угодою порядку під час проведення прикордонно-представницької зустрічі. Документи, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України у відповідача відсутні.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.06.2018 вирішено затримати громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
14.06.2018 року відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, за адресою: Волинська область, Ківерцівський район, с. Журавичі.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.11.2018 відносно відповідача прийнято рішення про продовження строку затримання з метою забезпечення передачі іноземця відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Також встановлено, що 01 червня 2019 року закінчується строк затримання відповідача та перебування у Волинському пункті тимчасового перебування іноземців, у зв'язку з чим позивач 20 травня 2019 року звернувся до суду із вказаним позовом.
На підтвердження обставин щодо вжиття заходів з метою ідентифікації особи відповідача - громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , Чопським прикордонним загоном надано копії запитів від 12.12.2018 №81/2016 (а.с.7-8), від 21.02.2019 № 81/272 (а.с.9) та від 25.04.2019 №21/480 (а.с.10) до надзвичайного та повноважного посла В'єтнаму в Україні.
Однак, жодної інформації щодо встановлення особи з метою підготовки відповідних документів для забезпечення подальшої передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходило.
Ухвалюючи рішення про задоволення адміністративного позову та продовження строку на затримання відповідача в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення його ідентифікації та забезпечення примусового видворення, строком на 6 (шість) місяців, суд першої інстанції виходив з того, що із зібраних у справі доказів та положень законодавства вбачається наявність правових підстав для продовження строку для затримання громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 30 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Аналогічні положення викладені в пункті 12 Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.02.2016 №141.
Згідно ч. 11-13 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Про продовження строку затримання не пізніш, як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Відтак, у справах про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення слід встановити, одночасну наявність двох умов, а саме: відсутність співпраці з боку іноземця з органами державної міграційної служби та неодержання інформації з країни його походження.
Так, Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства яка затверджена спільним Наказом МВС України, Адміністрацією ДПС України, Службою безпеки України № 353/271/150 від 23.04.2012 (далі - Інструкція) регламентовано порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України, органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України.
Пунктом 1 розділу 6 Інструкції №353/271/150 передбачено, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.
З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство.
У разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС.
Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90 КАС України).
Норми ч.12 ст.289 КАС України покладає на позивача обов'язок зазначити у позовній заяві про продовження строку затримання дії або заходи, які вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця чи особи без громадянства, для забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію).
Водночас, колегією суддів встановлено, що зібрані у справі докази не підтверджують обставин щодо фактичного направлення перелічених вище запитів щодо ідентифікації відповідача до дипломатичних представництв або консульських установ держави ймовірного походження відповідача. Також надані до матеріалів справи копії запитів, не підтверджують обставин стосовно дотримання вимог Інструкції №353/271/150 при складанні та направленні таких запитів. Оскільки в порушення вказаної правової норми долучені до матеріалів запити не містять відомостей про те, що з метою ідентифікації особи до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця було надіслано кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка для ідентифікації особи відповідача.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність обставин щодо необґрунтованого зволікання органів прикордонної служби щодо належного вжиття відповідних заходів у визначений чинним законодавством спосіб та порядку щодо ідентифікації відповідача, яка в свою чергу призводить до безпідставного тривалого утримання відповідача в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, що беззаперечно має наслідком порушення прав відповідача, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.
Згідно пп.f п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини”, суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Відповідно до п.113 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Чахал проти Великобританії” заява №22414/93, будь-яке позбавлення волі відповідно до ст. 5 п.1 (f) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виправдано, тільки поки розглядається питання про висилку. Якщо ця процедура не здійснюється з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим відповідно до статті 5 п.1 (f).
Аналізуючи наведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для продовження строку затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземця за межі України строком аж на 6 місяців. Поряд з цим, колегією суддів враховано, що відповідач постійного проживання на території України немає, доказів наявності оригіналу паспорту та коштів на придбання квитка з метою повернення в країну громадянської приналежності відповідач не надав, а відтак названі обставини унеможливлюють повернення відповідача в добровільному порядку до країни громадянської приналежності.
Отож, з огляду на викладені обставини з метою завершення процедури ідентифікації відповідача та забезпечення умов за яких можливе примусове видворення відповідача до країни громадянської приналежності, колегія суддів вважає за обґрунтоване продовження строку затримання відповідача виключно на три місяці.
Продовження строку затримання відповідача строком на шість місяців, з огляду на виявленні зволікання позивача у належному вжитті заходів щодо ідентифікації відповідача є необґрунтованим.
Отож, з огляду на викладені обставини з метою завершення процедури ідентифікації відповідача та забезпечення умов за яких можливе в подальшому примусове повернення відповідача до країни громадянської приналежності, колегія суддів вважає за обґрунтоване продовжити строк затримання громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою його ідентифікації строком на 3 місяці.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду слід змінити, виключивши з резолютивної частини рішення слова : “6(шість) місяців” та зазначивши замість вказаного часового проміжку строк -“ 3(три) місяці, а саме до 1 вересня 2019 року”.
Керуючись ст. 271, ст. 272, ст.289, ст. 308, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 325, ст. 328, ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 30 травня 2019 року в справі № 158/1375/19 змінити, виключивши з резолютивної частини рішення слова: “6(шість) місяців” та зазначивши замість обумовленого часового проміжку строк -“3(три) місяці, а саме до 1 вересня 2019”.
У решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. П. Сеник
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 18 липня 2019 року