КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД проект
Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/8652/2019
м. Київ Справа № 760/23947/18
17 липня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Ігнатченко Н.В.
- Олійника В.І.
при секретарі - Осінчук Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва Атаджана Абдуназаровича, ОСОБА_3, представника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» адвоката Циби Руслана Андрійовича на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2019 року, постановлену під головуванням судді Кушнір С.І., у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва Атаджана Абдуназаровича, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Райффайзен Банк Аваль»,-
14 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чулієва Атаджана Абдуназаровича, в якій просила визнати дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва Атаджана Абдуназаровича щодо виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 серпня 2010 року по справі № 2-1748-1/10 за рахунок реалізації квартири АДРЕСА_1 , незаконними; зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва Атаджана Абдуназаровича, який здійснює виконавчі дії по виконавчому провадженню № 56526935 скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 14 червня 2018 року; зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва Атаджана Абдуназаровича, який здійснює виконавчі дії по виконавчому провадженню № 56526935 скасувати постанову від 27 червня 2018 року про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
На обґрунтування скарги зазначала, що на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва Атаджана Абдуназаровича знаходиться виконавчий лист № 2-1748-1/10 виданий Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості по кредиту в розмірі 161 049,99 грн. та судових витрат у розмірі 1 730,50 грн., які складаються із судового збору в розмірі 1 610,60 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього - 162 780, 49 грн.
Вказувала на те, що 26 червня 2018 року вона отримала від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва А.А. постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. 02 липня 2018 року вона отримала від приватного виконавця постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. 27 липня 2018 року на її адресу надійшов лист № 449 від 18.07.2018 року від приватного виконавця, яким повідомлено, що у випадку не вжиття нею заходів щодо погашення всієї суми боргу, основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, рішення суду буде виконано за рахунок реалізації квартири АДРЕСА_1 . У відповідь на вказаний лист, боржник направила приватному виконавцю клопотання в якому повідомила, що рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 серпня 2010 року за рахунок реалізації квартири АДРЕСА_1 , що належить їй на праві власності, виконане бути не може. Проте, таке клопотання приватним виконавцем було проігнороване, та вже 04 вересня 2018 року вона отримала від державного підприємства «СЕТАМ» лист № 7621/18-18-18 від 10 серпня 2018 року, в якому було її повідомлено, що на виконання абзацу 4 п. 2 розділу VІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року за № 1301/29431, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 р. за № 2831/5, наступні відомості, що реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів: реєстраційний номер лота-296898; відомості про предмет іпотеки - двокімнатна квартира АДРЕСА_2 ; день та час проведення електронних торгів - 05.09.2018 о. 09:00 год.; початкова ціна продажу майна - 637 830,00 грн.
Крім того, зазначала, що вона повідомляла приватного виконавця, що за вказаним виконавчим листом № 2-1748-1/10 у неї із заробітної плати вираховуються у розмірі визначеному Законом України «Про виконавче провадження» на виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 серпня 2010 року відповідні кошти.
З огляду на вищезазначене, посилаючись на те, що своїми діями приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Чулієв А.А. порушив Закон України «Про виконавче провадження» та безпідставно виніс постанови від 14 червня 2018 року про опис та арешт майна (коштів) боржника та від 27 червня 2018 року про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадження, ОСОБА_1 просила задовольнити її скаргу.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2019 року скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва Атаджана Абдуназаровича, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково.
Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва Атаджана Абдуназаровича щодо виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 серпня 2010 року шляхом звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 .
В задоволенні решти вимог скарги відмовлено.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Чулієв Атаджан Абдуназарович подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2019 року в частині задоволених вимог скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця відмовити, посилаючи на те, що ухвала суду постановлена при неправильному установленні обставин, які мають значення для справи, безпідставному відхиленні доказів, якими обґрунтовувалися заперечення на скаргу, неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права.
Зазначав, що задовольняючи частково скаргу, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що боржниця проживає за адресою АДРЕСА_3 , оскільки факт не проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3 підтверджується актом приватного виконавця, виконавчим документом, в якому зазначено проживання боржника за адресою АДРЕСА_4 ., та за якою боржниця отримала постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, та лист приватного № 449 від 18.07.2018 року. Крім того, ОСОБА_1 у повідомленні від 04 липня 2018 року та в клопотанні від 04 вересня 2018 року, що були направлені приватному виконавцю, особисто вказувала адресу: АДРЕСА_4 . Вважав, що вказані обставини та надані на їх підтвердження докази свідчать про те, що ОСОБА_1 не проживає за адресою АДРЕСА_3 .
Звертав увагу суду на те, що доводи оскаржуваної ухвали, що виконавець з надходження у переддень проведення торгів клопотання боржника про звернення стягнення на доходи та інше майно мав знати квартиру з торгів є безпідставними та не ґрунтуються на законі, оскільки підстави для знаття майна з реалізації чітко визначені п. 5 розділу ХІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року за № 2831, тоді як у приватного виконавця не було підстав ані для закінчення виконавчого провадження, ані для повернення виконавчого документа стягувачу, ані для зняття арешту з майна. Щодо звернення стягнення на доходи боржника, то з урахуванням положень ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», у приватного виконавця не було законних підстав для звернення стягнення на доходи боржника. Крім того, звернення стягнення на інше майно, без конкретизації боржником на яке саме, та враховуючи, що ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем, то в даному випадку внаслідок неповідомлення боржником виконавцю про наявність у нього майна, на яке виконавець має звернути стягнення в першу чергу, не може бути підставою для задоволення скарги на дії виконавця, адже в діях виконавця відсутні порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Вказував на те, що суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що виконавцем не вживалися всі заходи для виконання рішення суду за рахунок іншого майна боржника, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, 04 червня 2018 року виконавець зробив запити до державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України щодо: номерів рахунків боржника, джерела отримання доходів боржника, інформацію про осіб-боржників, які отримують пенсію, інформацію про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи. також було зроблено запит до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України щодо транспортних засобів зареєстрованих за боржником.
Крім того, вказував на те, що висновок суду про те, що заявник дізналася про порушення своїх прав 04 вересня 2018 року, коли отримала від державного підприємства «СЕТАМ» лист № 7621/18-18-18 від 10 серпня 2018 року, а тому подала скаргу у передбачений законодавством строк є помилковим, оскільки про обставини, з якими боржник пов'язує порушення її прав вона довідалась не після проведення торгів, а після отримання відповідних постанов, а саме: постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, яку ОСОБА_1 отримала 26 червня 2018 року, та постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, яку боржниця отримала 02 липня 2018 року.
Також, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив, скасувати ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2019 року, та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому суд вирішив питання, що безпосередньо стосуються інтересів ОСОБА_3 Зазначав, що 05 вересня 2018 року він придбав з торгів, які організовувало ДП «СЕТАМ», квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . 27 вересня 2018 року було оформлено право власності на придбане майно. Проте, висновки, що були зроблені судом у даній справі про незаконність дій приватного виконавця щодо звернення стягнення на квартиру, можуть бути використані боржницею у справі про скасування результатів електронних торгів, на яких і було придбано квартиру, тоді як вона є єдиним його житлом.
Вказував на те, що суд дійшов безпідставного висновку, що ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_3 , оскільки такий висновок спростовується наявними в матеріалах справи доказами про фактичне місце проживання останньої у квартирі АДРЕСА_5 .
Посилався на те, що висновок суду про те, що ОСОБА_1 звернулася зі скаргою до суду у строк визначений ЦПК України, суперечить обставинам справи та законодавству України, оскільки вона дізналася про порушення своїх прав ще в червні 2018 року.
Крім того, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник заінтересованої особи Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» адвокат Циба Руслан Андрійович подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
На обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя. Вказував на те, що висновки суду про неповноту вжитих приватним виконавцем заходів для виконання судового рішення за рахунок іншого майна боржника є необгрунтованими та не відповідають обставинам справи, оскільки приватним виконавцем вчинялися дії у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Посилався на те, що зауваження суду першої інстанції на те, що боржником ОСОБА_1 04.09.2018 року було направлено приватному виконавцю клопотання припинити виконавчі дії з примусової реалізації квартири, що належить їй на праві власності, та виконати рішення суду за рахунок її заробітної плати та іншого майна, не може покладатися в основу визнання дій виконавця неправомірними, адже не ґрунтуються на правильному застосуванні норм Закону України «Про виконавче провадження». Зауважував, що постановляючи ухвалу, суд першої інстанції не урахував приписів ст..ст. 48,50 закону України «Про виконавче провадження». Крім того, зазначав, що висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 дізналася про порушення своїх прав 04.09.2018 року, отримавши від Державного підприємства «Сетам» лист, тому подала скаргу у передбачений законодавством строк, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки про рішення і дії приватного виконавця, які на думку ОСОБА_1 , порушували її права, остання дізналася не пізніше 02.07.2018, а тому строк на подання скарги сплив 12.07.2018 року.
11 червня 2019 року, 25 червня 2019 року, 26 червня 2019 року до Київського апеляційного суду надійшли відзиви представника боржника ОСОБА_1 ОСОБА_4 на апеляційні скарги приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва А.А., представника АТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 , в яких просив прийняти постанову про залишення без задоволення апеляційних скарг, а ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2019 року залишити без змін. Зазаначв, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованих висновків про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 та визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , тому ухвала суду є законною, а доводи апеляційних скарг безпідставними.
В судовому засіданні приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Чулієв А.А., представник АТ «Райффайзен Банк Аваль» - Циба Р.А., та представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційних скарг, та просили їх задовольнити.
Представник боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ОСОБА_2 проти доводів апеляційних скарг заперечував, просив залишити їх без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20 серпня 2010 року позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково. Кредитний договір № 014/9407/82/49242 від 21.11.2006 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , розірвано. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість по кредиту в розмірі 161 049,99 грн. та судові витрати у розмірі 1 730,50 грн., а всього стягнуто 162 780,49 грн. В задоволенні решти позову відмовлено.
На виконання зазначеного рішення Солом'янським районним судом м. Києва 08 лютого 2011 року було видано виконавчий лист.
04.06.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Чулієвим А.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56526935 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1748-1/10, виданого 08 лютого 2011 року Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості по кредиту в розмірі 161 049,99 грн. та судові витрати у розмірі 1 730,50 грн., а всього стягнуто - 162 780,49 грн.
В той же день, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Чулієвим А.А. винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику.
Постановою приватного виконавця від 13.06.2018 року про арешт майна боржника, встановлено, що згідно відомостей з договору іпотеки до кредитного договору № 014/9407/82/49242 від 21.11.2006 року, між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , боржнику належить квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири. Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Чулієвим А.А. накладено арешт на нерухоме майно: квартиру, місцезнаходження: АДРЕСА_3 , що належить боржнику ОСОБА_1
14.06.2018 року приватним виконавцем винесено постанову, якою описано та накладено арешт на майно боржника: квартиру АДРЕСА_1 , з метою звернення стягнення на арештоване майно та його подальшої реалізації.
27.06.2018 року приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_6 , який має сертифікат, виданий 03.05.2017 р. за № 381/17 Фондом державного майна України. Постановлено суб'єкту оціночної діяльності - суб'єкту господарювання ОСОБА_6 надати звіт щодо вартості квартири за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.
Відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_6 від 04.07.2018 року, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 , складає 637 830,00 грн.
Відповідно до повідомлення приватного виконавця Чулієва А.А. від 18.07.2018 р. №449, направленногона адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ), останній повідомляє, що у випадку не вжиття нею заходів щодо погашення всієї суми боргу, основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, рішення суду буде виконано за рахунок реалізації квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до листа від 30.07.2018 р. №502, приватним виконавцем виконавчого округу міста КиєваЧулієвим А.А. направлено ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого майна ВП № 56526935.
Згідно даних листа від 10.08.2018 р. № 7621/18-18-18, на виконання абзацу четвертого пункту 2 розділуVII Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 9.09.2016 р. № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 р. за № 1301/29431, державне підприємство «СЕТАМ» повідомляє наступні відомості щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів: реєстраційний номер лота - 296898; відомості про предмет ютеки - двокімнатна квартира АДРЕСА_2 ; день та час проведення електронних торгів - 05.09.2018 р. о 09:00; початкова ціна юдажу майна - 637830,00 грн.
З акту приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва А.А. від 17.09.2018 р. прореалізацію предмета іпотеки, вбачається, що відповідно до протоколу про проведені електронні торги від 5.09.2018 р. № 356 Державного підприємства «СЕТАМ»: Торги відбулися, переможцем визнано: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_6 .
Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця, визнаючи неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва А.А. щодо виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20.08.2010 року шляхом звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що приватним виконавцем не вживалися всі заходи для виконання судового рішення за рахунок іншого майна боржника (грошових коштів, рухомого майна), і такого майна не встановлено або його не достатньо для виконання судового рішення у зв'язку з чим дії приватного виконавця щодо виконання рішення суду за рахунок реалізації вказаної квартири не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості, а тому скарга в цій частині підлягає задоволенню.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду ґрунтується на встановлених обставинах справи, наданих сторонами доказах, та відповідає нормам матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.
Відповідно статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
З матеріалів справи вбачається, що постановою приватного виконавця від 04.06.2018 року відкрито виконавче провадження № 56526935.
Приватним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження № 56526935, 04.06.2018 року направлені запити до Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України.
Згідно з відповіддю Державної фіскальної служби України від 06.06.2018 року боржник не має відкритих рахунків як фізична особа-підприємець.
Згідно з відповіддю Пенсійного фонду України від 07.06.2018 року боржник отримує пенсію та заробітну плату в Державній авіаційній службі України.
14.06.2018 року приватним виконавцем винесена постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме: Квартиру АДРЕСА_1 . Копію постанови направлено боржнику за адресою її фактичного місця проживання - АДРЕСА_4 та за адресою описаної квартири: АДРЕСА_3 .
26.06.2018 року за адресою фактичного місця проживання боржника ОСОБА_1 отримала копію постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 14.06.2018.
27.06.2018 року приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
14.06.2018 року приватним виконавцем складено акт про вихід за адресою: АДРЕСА_3 , зі змісту якого вбачається, що перевірка майнового стану боржника за цією адресою не проводилась, оскільки дверей ніхто не відчинив.
Приватним виконавцем 30.07.2018 року до ДП «СЕТАМ» направлено заявку на реалізацію арештованого майна. майно реалізовано 05.09.2018.
Порядок звернення стягнення на майно боржника визначено ст. 48 Закону України «Пров виконавче провадження», частиною другою якої встановлено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземних валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.
Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що державним виконавцем вживалися заходи щодо звернення стягнення на кошти боржника в банках. Крім того, приватний виконавець не перевірив майновий стан за адресою фактичного проживання боржника, а також належність йому на праві власності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що приватним виконавцем порушено черговість звернення стягнення на майно боржника, визначену статтями 48, 50 Закону України «Про виконавче провадження», тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги на дії приватного виконавця, оскільки останнім не вживалися всі заходи для виконання судового рішення за рахунок іншого майна боржника (грошових коштів, рухомого майна), і такого майна не встановлено або його не достатньо для виконання судового рішення.
Враховуючи викладене доводи апеляційних скарг про необґрунтованість висновку суду першої інстанції, що виконавцем не вживалися всі заходи для виконання рішення суду за рахунок іншого майна боржника, є безпідставними та такими, що суперечать встановленим обставинам справи та наданими сторонами доказами.
Доводи апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва А.А., ОСОБА_3 про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що боржниця проживає за адресою АДРЕСА_3 , колегія суддів відхиляє, оскільки вони не спростовують висновку суду першої інстанції про невжиття приватним виконавцем всіх заходів для виконання судового рішення за рахунок іншого майна боржника (грошових коштів, рухомого майна), і такого майна не встановлено або його не достатньо для виконання судового рішення.
Доводи апеляційних скарг приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва А.А., ОСОБА_3 та представника АТ «Райфайзен Банк Аваль» про те, що ОСОБА_1 із скаргою до суду звернулася з пропуском десятиденного строку встановленого ЦПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки предметом скарги є дії приватного виконавця щодо виконання рішення суду шляхом реалізації квартири, тому саме отримавши 04 вересня 2018 року від державного підприємства «СЕТАМ» лист № 7621/18-18-18 від 10 серпня 2018 року, яким було повідомлено про реалізацію предмету іпотеки шляхом проведення електронних торгів, скаржниця дізналася про порушення своїх прав.
Доводи апеляційної скарги представника АТ «Райффайзен Банк Аваль» про те, що норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотеко держателя, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, що приватним виконавцем не вживалися всі заходи для виконання судового рішення за рахунок іншого майна боржника (грошових коштів, рухомого майна), і такого майна не встановлено або його не достатньо для виконання судового рішення.
Посилання в апеляційній скарзі представника АТ «Райффайзен Банк Аваль» на те, що зауваження суду першої інстанції на те, що боржником ОСОБА_1 04.09.2018 року було направлено приватному виконавцю клопотання припинити виконавчі дії з примусової реалізації квартири, що належить їй на праві власності, та виконати рішення суду за рахунок її заробітної плати та іншого майна, не може покладатися в основу визнання дій виконавця неправомірними, адже не ґрунтуються на правильному застосуванні норм Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Згідно ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем(ч. 5 ст. 48 Закону).
Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч. 8 ст. 48 Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.
Враховуючи вищезазначені положення Закону України «Про виконавче провадження», а також відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження того, що приватним виконавцем не вживалися заходи щодо звернення стягнення на кошти боржника, не перевірено майновий стан за адресою фактичного проживання боржника, а також належність йому на праві власності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення, колегія суддів вважає, що приватним виконавцем порушено черговість звернення стягнення на майно боржника, визначену статтями 48, 50 Закону України «Про виконавче провадження», тому дії приватного виконавця щодо виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на квартиру є неправомірними.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2019 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційних скарг приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва Атаджана Абдуназаровича, ОСОБА_3, представника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» адвоката Циби Руслана Андрійовича.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва Атаджана Абдуназаровича, ОСОБА_3, представника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» адвоката Циби Руслана Андрійовича залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 18 липня 2019 року.
Головуючий: Судді: