Справа № 752/4619/18 Головуючий у І інстанції Хоменко В.С.
Провадження №22-ц/824/8860/19 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
16 липня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Журби С.О., Приходька К.П.
за участі секретаря Тимошевської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка Життя», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Київстар» про стягнення суми страхової виплати,
у березні 2018 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ "Уніка Життя", третя особа: ПрАТ "Київстар" про стягнення невиплаченої суми страхової виплати в розмірі 237 815,23 грн. та судових витрат у справі.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що 19.12.2007 між ЗАТ "Уніка Життя", правонаступником якого є ПрАТ "Уніка Життя", та ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем.", правонаступником якого є ПрАТ "Київстар", було укладено договір страхування життя № КС 001120 з участю в інвестиційному доході за програмою страхування "Майбутнє та захист" строком до 19.12.2017.
Застрахованою особою за даним договором є він - позивач, який являється також вигодонабувачем за цим договором.
Відповідно до умов вказаного договору страхувальник щомісячно мав вносити страховий внесок у розмірі 637,83 доларів США, і після спливу 10 років - 19.12.2017 р., він у випадку дожиття мав отримати страхову виплату у розмірі 75 000,00 доларів США.
Додатковою угодою № 1 від 16.01.2015 до договору страхування № КС 001120, укладеною між страховиком та страхувальником, останні погодили зменшити розмір щомісячного страхового внеску до 425,40 доларів США, а розмір страхової виплати - до 63 507,19 доларів США. На дату укладення даної угоди страхувальником вже було сплачено страхових внесків на суму 54 215,55 доларів США.
18.03.2016 ПрАТ "Уніка Життя" додатковою угодою № 2 в односторонньому порядку змінило умови договору страхування № КС 001120, зменшивши розмір щомісячного страхового внеску до 100 доларів США, а суму страхової виплати - до 53 050,70 доларів США, і це при тому, що на вказану дату вже було сплачено страхових внесків на загальну суму 60 171,15 доларів США.
Умовами укладеного договору страхування життя № КС 001120 було визначено, що з урахуванням Правил добровільного страхування життя (нова редакція), страховик зобов'язується здійснити страхову виплату, зокрема, у разі дожиття застрахованої особи до 00:00:00 19.12.2017.
20.12.2017 він звернувся до страхової компанії із заявою про здійснення страхової виплати, відповідно до якої 17.01.2018 йому була сплачена страхова виплата у перерахунку в національну валюту в розмірі 1 700 538,01 грн. за вирахуванням податку на прибуток та військового збору, тобто, 1 501 575,06 грн.
Проте, позивач вважає, що оскільки на момент укладення додаткової угоди № 2 вже було сплачено страхових внесків на загальну суму 60 171,15 доларів США з урахуванням розміру інвестиційного доходу та витрат страховика на ведення справи він мав би отримати в перерахунку в національну валюту 1 969 864,47 грн., а до сплати за вирахуванням податку на прибуток та військового збору - 1 739 390,33 грн.
Тому, оскільки страхова компанія здійснила виплату не в повному обсязі, так як в односторонньому порядку здійснила зміну умов договору страхування, що є порушенням його законних прав та інтересів, просив стягнути недосплачену суму страхової виплати у розмірі 237 815,27 грн. та судовий збір у розмірі 2 378,16 грн..
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального прав та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення по справі, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги у повному обсязі.
Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначає, що при вирішенні справи суд першої інстанції надав оцінку лише правомірності укладення договору страхування життя та правомірності внесення до нього змін страховиком та страхувальником. При цьому, судом не взято до уваги, що позивач не оспорює право страховика і страхувальника вносити зміни до договору. Позивач не погоджується із кінцевою страховою виплатою, яку страховик та страхувальник знизили внаслідок внесення змін до укладеного між ними Договору страхування життя. Суд не дав належної оцінки тій обставині, що на день внесення змін до договору страхування, коли було зменшено суму страхової виплати до 53 050,70 доларів США, страхувальником уже було здійснено сплату страхових внесків на суму 60 171,15 доларів США.
Із здійсненого позивачем розрахунку, який надано суду, вбачається, що розмір страхової виплати на кінець страхового періоду, тобто на 18.12.2017 року, з урахуванням змін розміру щомісячних страхових внесків, які вносились до Договору страхування на підставі додаткових угод, мав би складати 62 271,15 доларів США. Крім того, відповідно до ст. 9 ЗУ «Про страхування», розмір страхової суми повинно бути збільшено на суму інвестиційного доходу 4% за весь період дії договору, яка за вирахуванням витрат страховика на ведення справи 1338,04 дол. США, має становити 7 582,20 дол. США.
В порядку статті 360 ЦПК України, відповідач - ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА Життя» направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому висловлює свою незгоду із її доводами. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивач не довів факту порушення страховою компанією умов Договору страхування, Правил страхування та норм чинного законодавства. В свою чергу, відповідачем було доведено добросовісність виконання взятих на себе страховиком зобов'язань, а також відсутність порушень умов Договору страхування та вимог закону.
Третя особа - ПрАТ «Київстар» також направили на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просять залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Звертають увагу суду на те, що усі додаткові угоди між відповідачем та третьою особо укладені за згодою сторін, про що свідчать підписи уповноважених осіб та печатки на згаданих Додаткових угодах. Крім того, позивач не є стороною Договору страхування, а являється застрахованою особою та вигодонабувачем. Зазначають також, що інспекційною групою Нацкомфінпослуг на підставі поданої Позивачем скарги з 26.09.2018 року по 01.10.2018 року проводилася позапланова перевірка, яка прямо стосується предмета позову. Під час такої перевірки жодних порушень представниками Нацкомфінпослуг виявлено не було, в тому числі і неправильності розрахунків сум страхових виплат.
В судове засідання по розгляду апеляційної скарги позивач ОСОБА_1 не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, (т. 2 а.с. 82) у зв'язку з чим, керуючись положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України, суд вважав за можливе розглядати справу у відсутності позивача.
Представник відповідача Галицький І.П. та представник третьої особи Горбатюк У.С. в судовому засіданні підтримали доводи, викладені у відзивах на апеляційну скаргу, просили залишити без змін рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване.
Представником третьої особи Горбатюк У. С . до початку судового розгляду заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи доказу та надання йому відповідної оцінки, а саме: Акту, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), які ліцензуються від 01.10.2018 року (т. 2 а.с. 58-66)
Заслухавши думку представника відповідача та порадившись на місці, колегія суддів ухвалила клопотання задовольнити, враховуючи те, що представником відповідача у суді першої інстанції до ухвалення рішення було заявлено про проведення такої перевірки та очікування на її результати, та зважаючи на те, яке значення має вказаний Акт для предмету доказування.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13.12.2007 між ЗАТ «Уніка Життя», правонаступником якого є ПрАТ «Уніка Життя», та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», правонаступником якого є ПрАТ «Київстар», було укладено договір страхування життя № 26911 з участю в інвестиційному доході за програмою страхування «Майбутнє та захист» строком до 19.12.2017 (т. 1 а.с. 21-28).
Застрахованою особою за даним договором є ОСОБА_1 згідно полісу № КС 001120.
Умовами укладеного договору страхування життя було визначено, що з урахуванням Правил добровільного страхування життя (нова редакція), страховик зобов'язується здійснити страхову виплату, зокрема, у разі дожиття застрахованої особи до 00:00:00 19.12.2017.
Відповідно до умов вказаного договору страхувальник щомісячно мав вносити страховий внесок у розмірі 637,83 доларів США, і після спливу 10 років - 19.12.2017, він у випадку дожиття мав отримати страхову виплату у розмірі 75 000,00 доларів США.
Додатковою угодою № 1 від 16.01.2015 до договору страхування № КС 001120, укладеною між страховиком та страхувальником, останні погодили зменшити розмір щомісячного страхового внеску до 425,40 доларів США, а розмір страхової виплати - до 63 507,19 доларів США (т. 1 а.с. 2931).
Згідно з додатковою угодою № 2 від 11.03.2018 змінено умови договору страхування, а саме: зменшено розмір щомісячного страхового внеску до 100 доларів США, а суму страхової виплати - до 53 050,70 доларів США (т. 1 а.с. 32-33, 97).
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до поданої ОСОБА_1 заяви про страхову виплату, останньому було сплачено за вирахуванням податку на прибуток та військового збору страхову суму в національній валюті в розмірі 1 501 575,06 грн. (т. 1 а.с. 34, 35).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо односторонньої зміни страховою компанією умов договору страхування без його повідомлення, оскільки Договір страхування та відповідні зміни до нього були внесені сторонами договору за взаємною згодою у відповідності до їх волевиявлення у встановленому законом порядку. При цьому обов'язку у страхувальника чи страховика повідомляти позивача про зміну укладеного між останніми договору не виникло, так само як він і відсутній у них в силу закону. Страхувальником було повністю виконано взяті на себе зобов'язання по сплаті страхових внесків за позивача (т. 1 а.с. 99-100), а страховиком виконані повністю зобов'язання по сплаті страхової виплати при настанні страхового випадку на умовах і в розмірі, визначених договором страхування.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із статтею 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
За правилами ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події ( страхового випадку) виплатити другій стороні ( страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ч. 1 ст. 981 ЦК України договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (ст. 982 ЦК України).
Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором. (ст. 983 ЦК України).
Відповідно до ст. 984 ЦК України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхувальником може бути фізична або юридична особа.
Страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.
Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування (ст. 985 ЦК України).
Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. (частини друга та четверта статті 9 Закону України "Про страхування").
З огляду на зазначені вимоги чинного законодавства, розмір страхової виплати визначається сторонами Договору страхування за взаємною згодою, тому доводи апеляційної скарги щодо неправильності розрахунку розміру страхової виплати не можуть бути взяті до уваги, оскільки є необґрунтованими.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на підставі двох послідовних скарг позивача, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг було прийняте рішення про здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА Життя» (виїзної перевірки), про що відповідачеві було повідомлено Направленням №101/13-3 від 24.09.2018 року.
В результаті виїзної перевірки, яка проходила з 26.09.2018 року по 01.10.2018 року, інспекційною групою Нацкомфінпослуг було встановлено, що при виконанні умов Договору страхування № КС 001120 від 19.12.2007 року та здійсненні страхової виплати позивачеві за цим Договором, відповідачем не було порушено умов Договору страхування, Правил страхування та норм законодавства, що і було відображенов Акті, складеному за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг №1266/13-3/2 від 01.10.2018 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог правильними.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не надав належної оцінки розміру страхової виплати, розрахунок якої здійснено відповідачем неправильно, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, відповідно до яких такий розмір визначається за згодою сторін Договору, а позивач не являється такою стороною.
Колегія суддів, відхиляючи вказаний довід, враховує, що відповідність такого розрахунку умовам Договору, Правилам страхування та іншим вимогам чинного законодавства була предметом перевірки інспекційною групою Нацкомфінпослуг, яка порушень з боку ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА Життя» не встановила.
Інших доказів, підтверджуючих порушення відповідачем умов Договору страхування чи вимог Закону України «Про страхвання» в частині здійснення страхової виплати позивачем, в порушення вимог статей 12,81 ЦПК України. не надано
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2018 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 липня 2019 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.О. Журба
К.П. Приходько