19.03.2019
Cправа № 522/4368/19
Провадження № 3/522/3422/19
19 березня 2019 року
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Куцаров В.І., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Управління захисту економіки в Одеській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Білгород-Дністровський, громадянки України, працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 .
- за ч.2 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Приморського районного суду м. Одеси з Департаменту захисту економіки Національної поліції України надійшов протокол та додані до нього матеріали відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення № 193 від 13.03.2019 ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді секретаря судового засідання, в порушення ч.2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» не повідомила НАЗК про суттєві зміни у майновому стані, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачене частиною другою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У судовому засіданні прокурор надав пояснення про те, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності наявний склад адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.2 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з чим просить накласти на правопорушника адміністративне стягнення.
В судовому засіданні, ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому правопорушенні заперечувала.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши надані матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч.1,2 ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна ( умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а в даному випадку про адміністративне корупційне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» або, з огляду на час вчинення правопорушення чи розгляду в суді,Законом України «Про запобігання корупції»; чи є особа винною в його вчиненні, отже чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
При цьому, при розгляді справ цієї категорії слід керуватися Конституцією України, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року), Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон), Кодексом України про адміністративні правопорушення, іншими нормативно-правовими актами України, а також практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Крім того в своїх поясненнях ОСОБА_1 повідомила, що вона не мала умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи викладені обставини, звертаю увагу на те, що рішенням ЄСПЛ, від 14 жовтня 2010 року, у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Крім того, статтею 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості. Обов'язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 року, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Викладені обставини свідчать про недоведеність наявності в діянні ОСОБА_1 об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.2 ст.176-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за вказаною правовою нормою.
Крім того, суддею встановлена відсутність в діянні ОСОБА_1 суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.2 ст.176-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки правопорушення, передбачене ч.2 ст.176-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення є правопорушенням, пов'язаним з корупцією.
Суб'єктивна сторона правопорушень, пов'язаних з корупцією, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Умисною є форма вини, яка характеризується тим, що особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає можливість настання негативних наслідків та бажає настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставився до їх настання чи свідомо допускав їх настання (непрямий умисел).
Необережна форма вини характеризується тим, що особа не усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, не передбачає можливість настання негативних наслідків, хоча могла і повинна була усвідомлювати та передбачати - недбалість, або коли особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає можливість настання негативних наслідків, але легковажно розраховує на ненастання таких наслідків - самовпевненість.
Таким чином, для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протокол та додані до нього матеріали мали мати докази того, що ОСОБА_1 усвідомлювала суспільну небезпечність несвоєчасно подання без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачала можливість настання негативних наслідків - неможливості здійснення фінансового контролю з боку держави, та бажала настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставилася до їх настання чи свідомо допускала їх настання.
Обґрунтованими, на думку судді є також твердження ОСОБА_1 , про те, що в ДЗЕ НПУ відсутні повноваження на здійснення перевірки декларацій.
З матеріалів провадження вбачається, що перевірка стосовно ОСОБА_1 проводилась виключно працівниками УЗЕ в Одеській області ДЗЕ Національної поліції України, які відбирали пояснення, робили запити, збирали докази, с кладали протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 .
При цьому в матеріалах провадження відсутні дані щодо проведення НАЗК відповідної перевірки стосовно ОСОБА_1 .
Відповідно до п.1, п.п.1 п.3, п.5 «Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі Порядку), затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 56 від 10.02.2017 року, цей Порядок визначає механізм проведення НАЗК контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), відповідно до статей 48 та 50 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон).
Згідно п.2 - п.5 розділу II Порядку, НАЗК здійснює контроль щодо своєчасності подання декларацій. У разі отримання інформації (повідомлень), передбаченої у підпунктах 1, 2 пункту 2 цього розділу, НАЗК перевіряє факт неподання або несвоєчасного подання декларації суб'єктом декларування. У випадку встановлення факту неподання декларації НАЗК письмово повідомляє про це суб'єкта декларування та спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції у визначеному НАЗК порядку.
Управління захисту економіки в Одеській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, не відноситься до суб'єктів, які наділені правом перевірки як декларацій, так і повідомлень про суттєві зміни у майновому стані суб'єктів декларування. Такими повноваженнями наділені виключно працівники структурного підрозділу апарату НАЗК, діяльність яких пов'язана зі здійсненням такої функції.
В той же час, усі обов'язкові дії по проведенню перевірки, у тому числі після встановлення, що суб'єкт декларування несвоєчасно подав декларацію, чи не повідомив про суттєві зміни в майновому стані, уповноважені здійснювати виключно працівники НАЗК, у тому числі на підставі листа отримати пояснення від такої особи і вирішувати питання щодо її притягнення до відповідальності.
На підставі викладеного суддя приходить до висновку про обґрунтованість доводів ОСОБА_1 стосовно того, що досудова перевірка по справі проведена неуповноваженим органом, що дає підстави визнати недопустимими всі докази по справі, та є підставою для закриття провадження по справі.
При цьому, з наданих до суду матеріалів відносно ОСОБА_1 вбачається, що інкриміноване їй адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення було виявлено та перевірку щодо вказаної особи розпочато 04 грудня 2018 року, що підтверджується рапортом ст. Оперуповноваженого УЗЕ в Одеській області ДЗЕ НП України Яковлєва І.В., який міститься в матеріалах справи (а.с. 10).
Проте, протокол про адміністративне правопорушення складено лише 13.03.2019 року та датою виявлення, орган, що склав протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, вважає саме 13.03.2019 року.
Відтак, викладені обставини свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в зв'язку з чим провадження по адміністративній справі стосовно неї підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Керуючись п. 1 ст. 247, ст. ст. 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за фактом вчинення 5 серпня 2017 року правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення» - закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти діб з дня її винесення.
Суддя: