24.01.2019
Справа № 522/21656/18
24 січня 2019 року
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Куцаров В.І. , за участю прокурора Острик О.В., особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеса, працюючої в Департаменті документально-організаційного забезпечення Одеської міської ради, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1
за ознаками правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Приморського районного суду м. Одеси з Одеського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України надійшов протокол та додані до нього матеріали відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно протоколу №765 від 05.12.2018 року, ОСОБА_1 , будучи головним спеціалістом загального відділу департаменту документального - організаційного забезпечення Одеської міської ради, та будучи суб'єктом відповідальності за корупційне правопорушення, відповідно до п. «в» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», допустила порушення фінансового контролю, а саме ч.1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», що виразилось в несвоєчасному поданні до 1 квітня 2018 року декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом їх заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства за формою, що визначається Національним агентством.
Відповідно до Розпорядження Одеського міського голови від 21.11.2016 № 1452К ОСОБА_1 з 23.11.2016 було призначено на посаду головного спеціаліста сектора підготовки документів загального відділу департаменту документально-організаційного забезпечення Одеської міської ради та присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування. В подальшому ОСОБА_1 Розпорядженням Одеського міського голови від 20.01.2017 № 51К переведена на посаду головного спеціаліста сектора розпорядчих документів загального відділу департаменту документально-організаційного забезпечення Одеської міської ради.
Згідно з рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 № 3, щорічна декларацію суб'єкта декларування подається у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітнім роком та така декларацію охоплює звітній рік, період з 01 січня до 31 грудня включно. У відповідності до ч.1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» державні службовці зобов'язані щорічно, до 01 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, декларацію за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Таким чином, для суб'єктів декларування, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, останнім днем подання декларації за 2017 рік особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є 31 березня 2018 року.
На виконання вимог абзацу 3 пункту 2 Перехідних положень Закону, ОСОБА_1 , будучи головним спеціалістом сектора розпорядчих документів загального відділу департаменту документально-організаційного забезпечення Одеської міської ради, лише 03.04.2018 подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, за 2017 рік, шляхом заповнення відповідної форми на веб-ресурсів, тобто у порушення визначеного рішенням Національного агентства строку, а саме після 31.03.2018, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнала та пояснила, що умислу на вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення вона не мала оскільки в період, в який потрібно було подати декларацію, вона знаходилася на лікуванні. Також, на її думку досудова перевірка по вказаній справі проводилась неналежним органом, оскільки згідно чинного законодавства України після встановлення, що суб'єкт декларування несвоєчасно подав декларацію, чи не повідомила про суттєві зміни в майновому стані, уповноважені здійснювати виключно працівники НАЗК. Враховуючи вищезазначені обставини, просила суд закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні прокурор надала пояснення про те, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності наявний склад адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з чим просить накласти на правопорушника адміністративне стягнення.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч.1,2 ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна ( умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а в даному випадку про адміністративне корупційне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» або, з огляду на час вчинення правопорушення чи розгляду в суді, Законом України «Про запобігання корупції»; чи є особа винною в його вчиненні, отже чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
При цьому, при розгляді справ цієї категорії слід керуватися Конституцією України, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року), Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон), Кодексом України про адміністративні правопорушення, іншими нормативно-правовими актами України, а також практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Крім того в своїх поясненнях ОСОБА_1 повідомила, що вона не мала умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи викладені обставини, звертаю увагу на те, що рішенням ЄСПЛ, від 14 жовтня 2010 року, у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Крім того, статтею 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості. Обов'язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 року, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Викладені обставини свідчать про недоведеність наявності в діянні ОСОБА_1 об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.176-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що виключає можливість притягнення її до адміністративної відповідальності за вказаною правовою нормою.
Крім того, судом встановлено відсутність в діянні ОСОБА_1 суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.176-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки правопорушення, передбачене ч.1 ст.176-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення є правопорушенням, пов'язаним з корупцією.
Суб'єктивна сторона правопорушень, пов'язаних з корупцією, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Умисною є форма вини, яка характеризується тим, що особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає можливість настання негативних наслідків та бажає настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставився до їх настання чи свідомо допускав їх настання (непрямий умисел).
Необережна форма вини характеризується тим, що особа не усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, не передбачає можливість настання негативних наслідків, хоча могла і повинна була усвідомлювати та передбачати - недбалість, або коли особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає можливість настання негативних наслідків, але легковажно розраховує на ненастання таких наслідків - самовпевненість.
Таким чином, для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протокол та додані до нього матеріали мали мати докази того, що ОСОБА_1 усвідомлювала суспільну небезпечність несвоєчасності подання без поважних причин щорічної декларації, передбачала можливість настання негативних наслідків - неможливості здійснення фінансового контролю з боку держави, та бажала настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставилась до їх настання чи свідомо допускала їх настання.
Обґрунтованими, на думку судді є також твердження ОСОБА_1 про те, що в УЗЕ в Одеській області відсутні повноваження на здійснення перевірки декларацій.
З матеріалів провадження вбачається, що перевірка стосовно ОСОБА_1 , проводилась виключно працівниками УЗЕ в Одеській області Національної поліції України, які відбирали пояснення, робили запити, збирали докази, складали протоколи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 .
При цьому в матеріалах провадження відсутні дані щодо проведення НАЗК відповідної перевірки стосовно ОСОБА_1 .
Відповідно до п.1, п.п.1 п.3, п.5 «Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі Порядку), затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 56 від 10.02.2017 року, цей Порядок визначає механізм проведення НАЗК контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), відповідно до статей 48 та 50 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон).
Згідно п.2 - п.5 розділу II Порядку, НАЗК здійснює контроль щодо своєчасності подання декларацій. У разі отримання інформації (повідомлень), передбаченої у підпунктах 1, 2 пункту 2 цього розділу, НАЗК перевіряє факт неподання або несвоєчасного подання декларації суб'єктом декларування. У випадку встановлення факту неподання декларації НАЗК письмово повідомляє про це суб'єкта декларування та спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції у визначеному НАЗК порядку.
Управління захисту економіки в Одеській області Національної поліції України, не відноситься до суб'єктів, які наділені правом перевірки як декларацій, так і повідомлень про суттєві зміни у майновому стані суб'єктів декларування. Такими повноваженнями наділені виключно працівники структурного підрозділу апарату НАЗК, діяльність яких пов'язана зі здійсненням такої функції.
В той же час, всі обов'язкові дії по проведенню перевірки, у тому числі після встановлення, що суб'єкт декларування несвоєчасно подав декларацію, чи не повідомив про суттєві зміни в майновому стані, уповноважені здійснювати виключно працівники НАЗК, у тому числі на підставі листа отримати пояснення від такої особи і вирішувати питання щодо її притягнення до відповідальності.
На підставі викладеного суддя приходить до висновку про обґрунтованість доводів ОСОБА_1 стосовно того, що досудова перевірка по справі проведена не уповноваженим органом, що дає підстави визнати недопустимими всі докази по справі, та є підставою для закриття провадження по справі.
Враховуючи вищевикладене, провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 9, 10, 24, п.1 ст.247, 268, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.172-6 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 , закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: