Справа № 240/5699/18
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В.А.
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
18 липня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року (ухвалене у м. Житомирі 11 березня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання призначити, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області в якому просив суд:
- визнати протиправною відмову відповідача у призначенні одноразової грошової допомоги з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ;
- зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ в розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскільки з дати первинного огляду МСЕК - 06.02.2011 до повторного огляду 13.04.2016 пройшло більше 2 років, у позивача відсутнє право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Позивач вважає, що його право на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи виникло з 13.04.2016.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу спочатку в Управлінні МВС України в Житомирській області, а в період з 07.11.2015 по 29.04.2016 в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області.
Згідно актів №71 від 25.07.2011 про нещасний випадок форми Н-1 та акту розслідування нещасного випадку від 29.06.2011 форми Н-5, майором міліції Боднаром під час проведення обшуку було отримано травму - пошкодження медіального меніска і медіальної зв'язки правого колінного суглобу. Позивача з даною травмою було доставлено в ЛШМД по вул. Топольній в м. Львові, де надано медичну допомогу та скеровано до лікаря травматолога для подальшого лікування. 17.05.2011 ОСОБА_1 звернувся по місцю проживання у м. Стрий в Стрийську ЦМЛ до лікаря травматолога, де з 17.05.2011 по 03.06.2011 перебував на амбулаторному лікуванні з діагнозом: пошкодження медіального меніска і медіальної зв'язки правого колінного суглобу.
За змістом висновків службового розслідування від 24.06.2011 встановлено, що під час отримання тілесних ушкоджень від ОСОБА_2 близько 22:00 13.05.2011 по вул. Нагірна, 36 у м. Львові, заступник начальника відділу розкриття незаконних заволодінь автотранспортом УКР ГУМВС України у Львівській області майор міліції ОСОБА_1 , виконував службові обов'язки. Застосування заступником начальника відділу розкриття незаконних заволодінь автотранспортом УКР ГУМВС України у Львівській області майором міліції ОСОБА_1 спеціального засобу пристрою для відстрілу патронів з гумовими кулями "ПМР-м" було правомірним.
18.10.2011 під час проходження позивачем медичного огляду в ВЛК УМВС України в Житомирській області комісією складено довідку №606 з якої встановлено, що отримана позивачем у травні 2011 року травма, пов'язана з виконанням службового обов'язку.
За результатами огляду МСЕК 09.11.2011 позивачу встановлено ступінь втрати працездатності 10%.
25.11.2011 Управлінням МВС України в Житомирській області у відповідності до вимог пункту 1.3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707 "Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції" складено висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 19 110,00 гривень, у зв'язку з подією, що сталася у період проходження служби. Вказана сума одноразової грошової допомоги була виплачена позивачу, на підтвердження вказаних обставин позивачем надано довідку від 05.01.2018№17/31/01-2018.
23.12.2015 Військово-лікарською комісією ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області" за розпорядженням УКЗ ГУНП в Житомирській області від 22.12.2015 проведено медичний огляд позивача, за результатами якого встановлено, що захворювання ОСОБА_1 пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а його травма пов'язана з виконанням службових обов'язків. З огляду на це позивача було визнано непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час, про що було складено свідоцтво про хворобу № 577/155.
На підставі свідоцтва про хворобу №577/155 підполковника поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 30.12.2015 № 72 о/с звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу).
13.04.2016 проведено огляд МСЕК, за результатами якого позивачу встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в ОВС, що підтверджується копією довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 13.04.2016 серії 10 ААВ № 887435.
Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності від 13.04.2016 серії 12 ААА № 001345, Обласною медико-соціальною експертною комісією №1 встановлено, що відсоток втрати професійної працездатності позивача становить 45 відсотків, причиною втрати працездатності зазначено захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
26.01.2018, у зв'язку з встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Житомирській області із заявою щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги у відповідності до ст. ст.97 та 100 Закону України "Про Національну поліцію".
Листом від 06.02.2018 №192/29/105/05-2018 Головне управління Національної поліції в Житомирській області повідомило позивача про те, що з дати первинного огляду МСЕК - 06.02.2011 до повторного огляду 13.04.2016 пройшло більше 2 років, тому відсутні підстави для призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Позивач не погодився із вказаною відмовою та звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, діяв всупереч нормам чинного законодавства, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що у позивача сплинув дворічний строк після первинного встановлення втрати працездатності.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.97 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про національну поліцію" (тут і надалі, в редакції, яка була чинною на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, Закону №580-VIII) одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Згідно з підпунктом "в" пункту 3 частини 1 статті 99 Закону № 580-VIII розмір одноразової грошової допомоги в разі визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності III групи становить 150 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.
Механізм та умови виплати одноразової грошової допомоги поліцейському, право на яку встановлено спеціальним законом, що регулює відповідну сферу діяльності, тобто Законом України "Про Національну поліцію", визначає Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений Наказом МВС України №4 від 11.01.2016, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 за №163/28293 (Порядок №4).
У відповідності до п.8 Розділу ІV Порядку №4, якщо поліцейському протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Водночас, у частині 6 статті 100 Закону №580-VIIІ передбачений трирічний строк для реалізація свого права на отримання допомоги.
При цьому, Законом №580-VIIІ не передбачено обмежувального строку в два роки, між проведенням первинного та повторного медичного обстеження, перевищення якого позбавляє особу права на одноразову грошову допомогу.
Стаття 101 Закону №580-VIIІ визначає вичерпний перелік підстав для відмови у призначенні виплати одноразової грошової допомоги.
Так, згідно ч.1 ст.101 Закону №580-VIIІ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком:
а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;
б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);
г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
Суд зауважує, що у статті 101 Закону №580-VIIІ відсутня така підстава для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, як сплив дворічного строку між первинним та повторним медичним обстеженням.
Пункт 8 Розділу ІV Порядку №4 містить застереження щодо встановлення іншої причини інвалідності протягом двох років після проведення первинної медичного обстеження, стосується перш за все розмірів виплати одноразової грошової допомоги, у тому разі, якщо вона була виплачена під час встановлення інвалідності під час первинного обстеження.
Згідно із п.1 Розділу ІІ Порядку №4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Матеріали даної справи свідчать про те, що ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням службових обов'язків, за результатами первинного огляду 13.04.2016.
Відповідно до п.22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 3.12.2009 №1317 повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров'я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки.
З урахуванням викладеного колегія суддів, вважає протиправною спірну відмову відповідача у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
З огляду на встановлено протиправність оскаржуваної відмови відповідача, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача, а також гарантією того що спір між сторонами буде вирішено та не потребуватиме додаткового втручання суду, є зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ в розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Смілянець Е. С. Сушко О.О.