Справа № 0640/4435/18
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк М.Ф.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
11 липня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року (повний текст рішення складено 08 жовтня 2018 року у м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
позивач 12.09.2018 звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги (протоколу №65 від 22.06.2018), зобов'язати прийняти рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції не враховано положення п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що відповідач відмовляючи в призначенні одноразової грошової допомоги не врахував, що відповідно до рішення Військової лікарської комісії Центрального регіону від 05.02.2018 № 52 скасовано первинний висновок Військової лікарської комісії № 633 від 06.03.2015, тобто рішення Військової лікарської комісії Центрального регіону від 05.02.2018 № 52 та послідуюче рішення Житомирського МСЕК - 2 від 03.04.2018 потрібно вважати первинним встановленням позивачу інвалідності внаслідок травми пов'язаної із захистом Батьківщини.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.
Так, позивач під час виконання обов'язків військової служби в АТО отримав травму у вигляді кульового поранення.
Як зазначено в наявній у матеріалах справи довідці про обставини поранення позивача від 30.01.2015, таке вогнепальне кульове поранення останній отримав в ході виконання в рамках антитерористичної операції бойового завдання поблизу с. Спартак Донецької області.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 633 від 06.03.2015 за результатами огляду позивача встановлено, що таке поранення пов'язане лише з виконанням обов'язків військової служби. Дана довідка слугувала підставою для рішення Житомирської МСЕК-2 від 22.04.2015 про встановлення позивачу 10% втрати працездатності, поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.
Окрім цього, як вірно встановлено та не заперечується сторонами, що згідно протоколу засідання військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтва від 05.02.2018 №52 визнано, що отримана позивачем травма пов'язана із захистом Батьківщини. Одночасно рішенням цієї комісії скасовано первинний висновок військово-лікарської комісії № 633 від 06.03.2015.
Зазначене рішення військово-лікарської комісії Центрального регіону стало підставою для прийняття рішення Житомирської МСЕК-2 від 03.04.2018 про встановлення позивачу з 20.03.2018 третьої групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини.
За результатами розгляду заяви рішенням відповідача в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсацій протоколом № 65 від 22.06.2018 було відмовлено в призначенні вказаної допомоги.
Не погоджуючись із наданою відмовою позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача виникло право з 20.03.2018 на отримання одноразової грошової допомоги оскільки рішенням військово-лікарської комісії Центрального регіону від 05.02.2018 №52 скасовано первинний висновок військово-лікарської комісії №633 від 06.03.2015.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
За приписами ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2232-XII), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2011-XII) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 4 частини 2 ст. 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до ч. 1 ст. 16-2 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Згідно ч. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-XII, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу як інваліду ІІІ групи.
Третю групу інвалідності позивачу встановлено саме 20.03.2018, оскільки як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, зокрема рішенням військово-лікарської комісії Центрального регіону від 05.02.2018 №52 скасовано первинний висновок військово-лікарської комісії №633 від 06.03.2015 а тому, рішення Військово-Лікарської комісії Центрального регіону від 05.02.2018 №52 та подальше рішення Житомирської МСЕК-2 від 03.04.2018 вважається первинним встановленням позивачу інвалідності (з 20.03.2018) внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Таким чином, на день встановленні ІІІ групи інвалідності позивачу діяв Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975), і саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.
Згідно п. 8 Порядку № 975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Отже, зазначеними вище нормами Закону № 2011-XII та Порядку №975 визначено, що у разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Відповідно до ч.2 п. 3 Постанови № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права, та, відповідно, не призводить до ситуації, за якої особа, якій встановлена інвалідність, у подальшому внаслідок внесення змін до законодавства не втратить таке право взагалі або їй буде зменшено розмір відповідної допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.08.2018 у справі № 807/15426/18, від 26.10.2018 у справі № 820/2504/18 та від 15.04.2019 у справі № 753/20482/17.
Окрім цього, варто зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що комісія Міністерства оборони України відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, діяла всупереч нормам чинного законодавства, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Разом з тим, вирішуючи даний спір, колегія суддів враховує надану позивачем копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.03.2019 відповідно до якої виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа по даній адміністративній справі виданого 19.07.2017 закінчено у зв'язку з виконанням відповідачем оскаржуваного рішення про виплату одноразової грошової допомоги. Таким чином, згідно із вказаними доказами оскаржуване рішення відповідачем виконане у повному обсязі.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.