Справа № 724/524/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк Олег Васильович
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
18 липня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Моніча Б.С. Охрімчук І.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року (м.Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хотинського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з адміністративним позовом до Хотинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії державного виконавця при винесені постанови про відкриття провадження №57791814 від 28.11.2018 року та скасувати її, як незаконну.
Ухвалою суду від 10.04.2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дати вручення копії ухвали, зокрема шляхом подання до суду: документів (належним чином засвідчених копій) на які посилається в адміністративному позові позивач (заяву про повернення виконавчого документу без виконання; заяву про примусове виконання; постанову № 55998901 від 13.04.2018р.); заяви про поновлення строку звернення до суду з відповідними обґрунтуваннями щодо поважності причин пропуску цього строку; власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, документу про сплату судового збору на рахунок Чернівецького окружного адміністративного суду - в сумі 1524,16 грн.
03.05.2019 року, на виконання вимог ухвали суду, до суду, надійшла заява представника позивача з доданою уточненою редакцією позовної заяви, квітанціею про сплату судового збору та клопотанням про поновлення строків звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачеві.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій ухвалу суду першої інстанції скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Так, колегія суддів зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Зокрема, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до ч. 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавцю, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
З аналізу вказаних норм вбачається, що перебіг строку звернення до адміністративного суду розпочинається саме з моменту, коли позивач дізнався про порушення його прав.
Як встановлено судом, позивач 07.12.2018 року дізнався про наявність оскаржуваної постанови від 28.11.2018 року, ознайомившись з якою подав скаргу на протиправні дії державного виконавця.
Колегія суддів вважає міркування позивача наведені в позовній заяві від 14.03.2019 року щодо строку звернення до суду - хибними, а доводи, наведені позивачем в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення із заявленим позовом, вірно визнаними судом першої інстанції - неповажними.
Колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереробними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19 червня 2001 року зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Поряд з іншим, колегія суддів зауважує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що викладені у заяві позивача обставини пропуску строку звернення до суду не є поважними причинами.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 .
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржена ухвала суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 18 липня 2019 року.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Моніч Б.С. Охрімчук І.Г.