Справа № 560/1254/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
18 липня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Моніча Б.С. Охрімчук І.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року (рішення ухвалено у м.Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції в якому просив:
- визнати протиправними дії Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції про повернення без розгляду заяви та доданих документів про надання позивачу статусу учасника бойових дій;
- зобов'язати Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції створити міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій ОСОБА_1 , на засіданні якої розглянути відповідну заяву позивача про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та додані документи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що працював у Луганській службі обслуговування повітряного руху (яка знаходилася на території аеропорту м.Луганськ, в зоні бойових дій (АТО) Харківського РСП Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на посаді - диспетчера управління повітряним рухом, з 13 вересня 2010 року (наказ від 13.09.2010 №435/л) по 20 жовтня 2014 року (наказ від 20.10.2014 №573/о). Вказує, що протягом даного часу проживав у м.Луганськ. Зазначене підтверджується довідкою Харківського регіонального структурного підрозділу державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 15.12.2016 №6.4.10.25-247. Зазначає, що відповідно до довідки ВЧ А0284 від 04.09.18 №726, позивач в період з 14 квітня 2014 року по 08 червня 2014 року брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до довідки ВЧ А0284 від 04.09.18 №726, позивач в період з 14 квітня 2014 року по 08 червня 2014 року брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що на момент надходження заяви від позивача Порядком №413 вже не було передбачено надання міжвідомчою комісією статусу учасника бойових дій працівникам підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення, а на момент перебування позивача в районах проведення антитерористичній операції (квітень-червень 2014 року) Плорядку №413 взагалі не існувало.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював у Луганській службі обслуговування повітряного руху (яка знаходилася на території аеропорту м. Луганськ, в зоні бойових дій (АТО) Харківського РСП Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на посаді - диспетчера управління повітряним рухом, з 13 вересня 2010 року (наказ від 13.09.2010 №435/л) по 20 жовтня 2014 року (наказ від 20.10.2014 №573/о) та протягом даного часу проживав у м.Луганськ, що підтверджується довідкою Харківського регіонального структурного підрозділу державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 15.12.2016 №6.4.10.25-247.
Відповідно до довідки ВЧ А0284 від 04.09.2018 №726, ОСОБА_1 в період з 14 квітня 2014 року по 08 червня 2014 року брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Відповідно до письмових нотаріально посвідчених заяв ОСОБА_2 (посвідчення УБД серії НОМЕР_1 від 25.04.2015) та ОСОБА_3 (посвідчення УБД серії НОМЕР_2 від 15.05.2015), ОСОБА_1 дійсно під час проведення Антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей, в період квітень - червень 2014 року безпосередньо перебував у зоні бойових дій (антитерористичної операції), а саме : в аеропорті м.Луганськ, на посаді диспетчера управління повітряним рухом, та виконував свої обов'язки на робочих місцях: - диспетчерського органу підходу; - аеродромної диспетчерської вежі по управлінню повітряним рухом, забезпеченню безпеки польотів, повітряних суден військової та військово-транспортної авіації України, які прибували в аеропорт м.Луганськ та відправлялися з нього, для забезпечення проведення антитерористичної операції і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції.
Позивач 07.11.2018 звернувся до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції із заявою та документами щодо надання статусу учасника бойових дій.
Листом від 19.11.2018 №4878/03/05.1-18 відповідач повернув ОСОБА_1 документи додані до заяви без розгляду.
Не погодившись з такою відповіддю суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки міжвідомча комісія не може прийняти рішення щодо особи, яка не зазначена у пункті 19 частини першої статті 6 Закону №3551-ХІІ та пункті 2 Порядку №413, Служба керуючись абзацом другим пункту 2 розділу VII Положення №867 правомірно повернула документи позивачу з відповідними роз'ясненнями.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким в позові відмовлено, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами частини другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виключний перелік осіб, які визнаються учасниками бойових дій, встановлений частиною першою статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII).
Законом України від 06.05.2014 №1233-VII "Про внесення зміни до статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (набрав чинності 22.05.2014) частину першу статті 6 Закону №3551-ХІІ було доповнено новим пунктом 19, згідно якого учасниками бойових дій визнавалися: "19) військовослужбовці Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також брали участь в антитерористичній операції".
Законом України від 01.07.2014 №1547-VII "Про внесення зміни до статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (набрав чинності 19.07.2014) пункт 19 частини першої статті 6 Закону №3551-ХІІ було викладено в новій редакції, згідно якої учасниками бойових дій стали визнаватися: "19) військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, а також працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством".
Пунктом 2 Закону України від 01.07.2014 №1547-VII, зазначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (опублікований у Голосі України від 18.07.2014 №135).
Посилання позивача, що протягом квітня-червня 2014 року діяла норма Закону №3551-ХІІ, згідно якої працівники підприємств, установ, організацій визнавались учасниками бойових дій, не відповідає дійсності.
Законом України від 07.04.2015 №291-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо статусу осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України" (набрав чинності 19.06.2015) до пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII були внесені зміни, згідно яких працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції, були виключені з переліку осіб, які визнаються учасниками бойових дій.
Керуючись Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 до правовідносин щодо визнання учасниками бойових дій у зв'язку з безпосередньою участю в антитерористичній операції має застосовуватися та редакція пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551-ХІІ, під час дії якої вони брали участь в антитерористичній операції.
А тому, державою визнавались учасниками бойових дій виключно ті працівники підприємств, установ, організацій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції з 19.07.2014 по 18.06.2015.
Так, позивач як працівник Луганської служби обслуговування повітряного руху Харківського РСП Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на посаді - диспетчера управління повітряним рухом, згідно наданих доказів перебував в зоні проведення антитерористичної операції у період з 14.04.2014 по 08.06.2014, тобто під час дії пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551-ХІІ в редакції, яка не передбачала визнання працівників підприємств учасниками бойових дій.
Згідно з підпунктом 9 пункту 4 Положення про Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року №416, Служба організовує та координує роботу з надання статусу учасника бойових дій, зокрема проводить засідання міжвідомчої комісії.
Відповідно до пункту 5 діючої редакції Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. №413 (далі - Порядок №413), рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається: комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін'юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС (далі - комісія); міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.
Позивач посилається на Порядок №413 (який був прийнятий 20 серпня 2014 року) в редакції станом на квітень-червень 2014 року, а тому на момент надходження заяви від позивача Порядком №413 вже не було передбачено надання міжвідомчою комісією статусу учасника бойових дій працівникам підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення, а на момент перебування позивача в районах проведення антитерористичній операції (квітень-червень 2014 року) Порядку №413 взагалі ще не існувало.
Абзацом другим пункту 2 розділу VII Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги передбачено, що в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 10.11.2014 №867, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2014 за №1494/26271 (далі - Положення №867), у разі надходження документів, розгляд яких не належить до повноважень міжвідомчої комісії, визначених розділом II цього Положення, Служба протягом п'яти робочих днів з дати їх отримання повертає документи заявнику з відповідними роз'ясненнями або надсилає їх за належністю.
Відтак, законодавець кореспондував право міжвідомчої комісії на розгляд певних документів із обов'язком Служби виносити на її засідання виключно ті документи, по яким міжвідомча комісія має право прийняти рішення по суті.
Оскільки міжвідомча комісія не може прийняти рішення щодо особи, яка не зазначена у пункті 19 частини першої статті 6 Закону №3551-ХІІ та пункті 2 Порядку №413, Служба керуючись абзацом другим пункту 2 розділу VII Положення №867 повернула документи позивачу з відповідними роз'ясненнями.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин було повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 18 липня 2019 року.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Моніч Б.С. Охрімчук І.Г.