Справа № 120/4702/18-а Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
17 липня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Граб Л.С. Білої Л.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2019 року (ухвалене в м. Вінниці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
в грудні 2018 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування адміністративного позову, ОСОБА_1 зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" внесено зміни та підвищено грошове забезпечення поліцейських, тому йому, як пенсіонеру МВС, має бути перерахована пенсія з 01.01.2016 року.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
Позивач своїм правом, передбаченим ст.300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 червня 2019 року, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши апеляційну скаргу в межах її доводів та вимог відповідно до ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ.
01.01.2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", відповідно до якого перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу ОВС України, які мають право на пенсійне забезпечення, або одержують пенсію на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Однак, на думку позивача відповідач перерахунок пенсії не здійснив на підставі вищенаведених положень, посилаючись на Постанову КМУ №103 від 21.02.2018 року, якою врегульований інший порядок виплати пенсії, починаючи з 01.01.2018 року.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на перерахунок пенсії встановлено чинним законодавством України, а тому позивач має законні підстави щодо перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки про грошове забезпечення з урахуванням грошового забезпечення поліцейських з 01.01.2016 року.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному КАС України.
Колегія суддів зазначає, що докази і доказування - один із найважливіших інститутів адміністративного права. Адже саме з допомогою доказів суд з'ясовує дійсні правовідносини сторін, обставини, що мають значення для справи.
Суд зауважує, що докази - це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність оспорюваних обставин. Тобто доказом є не факт, не обставина, а фактичні дані.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, та інших обставин, які мають значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Достатність доказів визначається як наявність у справі такої сукупності зібраних доказів, яка викликає у суб'єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з'ясуванні наявності або відсутності обставин предмету доказування, необхідних для встановлення об'єктивної істини та прийняття правильного рішення у справі.
Колегія суддів зауважує, що одним з елементів доказування, що застосовується для прийняття законного рішення у судовій справі, є оцінка доказів. Правильна оцінка судом доказів має велике значення для винесення законного та обґрунтованого рішення у справі.
Суд при прийнятті законного та обґрунтованого рішення має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Всебічне дослідження доказів - це дослідження всіх наявних і допустимих доказів, що є у справі. Суд порівнює докази із різних засобів доказування, виявляє спільну інформацію і суперечності, відхиляє неналежні та недопустимі докази.
Повне дослідження доказів - це дослідження необхідної та достатньої кількості доказів, що дадуть можливість зробити однозначний висновок про обставини, які належало встановити у справі.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності в особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Даючи правову оцінку доводам апеляційної скарги щодо правомірності дій відповідача при проведенні перерахунку пенсії позивача, суд апеляційної інстанції зважає на наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в грудні 2018 року, який аргументований тим, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ.
Позивач вказує на те, що 12 травня 2017 року Ліквідаційною комісією УМВС України у Вінницькій області було надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області довідку № 12398 щодо зміни позивачу розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії, згідно Постанови КМУ від 15.11.2015 року № 988.
На думку позивача, викладеної в позовній заяві, ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області, всупереч отриманій довідці про збільшений розмір грошового забезпечення, продовжує виплачувати пенсію в попередньому розмірі.
Вказані дії відповідача щодо виплати пенсії згідно нової довідки про розмір грошового забезпечення значно погіршують майновий стан позивача.
При цьому, суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення не врахував те, що до матеріалів справи позивачем згідно додатків, які зазначені в позовній заяві було долучено лише квитанцію про сплату судового збору, копію відповіді ГУ ПФУ у Вінницькій області та копію договору про правову допомогу, при цьому жодної довідки від 12.05.2017 року за № 12398 позивачем до матеріалів справи не було надано та вона не була предметом розгляду в суді першої інстанції
Тобто, суд першої інстанції досліджував докази та надав оцінку довідці № 12398 від 12.05.2017 року, яка взагалі відсутня в матеріалах справи.
Навпаки, відповідачем до відзиву на адміністративний позов від 15.01.2019 року долучено довідку № 11448 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій ОСОБА_1 видану Управлінням Міністерства внутрішніх справ у Вінницькій області на підставі статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", постанов КМУ від 21.02.2018 року № 103 та від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" станом на 01 березня 2018 року.
Відповідач, як у відзиві на адміністративний позов, так і в апеляційній скарзі зазначає, що в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 міститься лише вищезазначена довідка, а довідка № 12398 від 12.05.2017 року на яку посилається позивач в матеріалах пенсійної справи відсутня.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України випливає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано довідку від 12.05.2017 року за № 12398, яка на думку позивача мала бути враховувана відповідачем при перерахунку пенсії, а також не надав жодного доказу прийняття відповідачем рішення про відмову у перерахунку його пенсії на підставі вказаної довідки.
Судом апеляційної інстанції зазначається, що позивач, як на протиправну бездіяльність ГУ ПФУ у Вінницькій області, додає до позовної заяви відповідь відповідача від 20.08.2018 року № 1874/І-12 і вважає вказаний лист, як відмову в перерахунку пенсійного забезпечення.
Колегією суддів було досліджено вказаний лист і зазначається, що даною відповіддю Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області позивачу надавалось роз'яснення щодо права отримання ОСОБА_1 пенсії, максимальний розмір якої не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, і жодного роз'яснення чи відмови в перерахунку пенсії згідно будь яких довідок вказаним листом не надавалось, а тому на переконання суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції було безпідставно визнано бездіяльність відповідача протиправною.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції вказані обставини взагалі не досліджувались, не було надано належної оцінки доказам, які надав відповідач, і прийнято необґрунтоване та незаконне рішення про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задовольнити повністю.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії скасувати.
Прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Граб Л.С. Біла Л.М.