Справа № 580/895/19 Суддя (судді) першої інстанції: В.В. Гаращенко
17 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Файдюка В.В.,Літвіної Н.М.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправною відмову відповідача в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0583 га (583 м2) по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 по зміні її цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення (для індивідуального садівництва) на землі житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка));
зобов'язання відповідача розглянути питання погодження та погодження позивачу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0583 га (583 м2) по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 по зміні її цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення (для індивідуального садівництва) на землі житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)); встановлення судового контролю за виконанням рішення. Черкаський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 16 травня 2019 року відмовив у задоволенні позову.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначила, що на земельній ділянці площею 0,0583 га (583 м2) по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 розташований житловий будинок, який спочатку був садовим будинком, а згідно наказу відповідача від 15.05.2018 року №2472 переведений у жилий будинок. Апелянт вважає не послідовною позицію відповідача, оскільки зміну цільового призначення будинку відповідач вважає законною, а зміну цільового призначення земельної ділянки, на якій розташований будинок, вважає неможливою.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 24.12.2007 ОСОБА_2 набула у власність земельну ділянку для ведення садівництва площею 583 м2 в межах садівничого товариства «Авангард» Черкаського міського об'єднання садівницьких товариств «Садівник», кадастровий номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка).
13.03.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки № 1833, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В.
20.03.2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір №828, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтовою Л.В., згідно якого ОСОБА_1 придбала земельну ділянку у власність.
08.02.2019 року позивачка звернулася з листом до Управління планування та архітектури департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про погодження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки по зміні цільового призначення земельної ділянки площею 0,0583 га по АДРЕСА_1 з земель сільськогосподарського призначення (для індивідуального садівництва) на землі житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Листом від 20.02.2019 року №11523-з Департамент архітектури, містобудування та інспектування повідомив позивача, що відповідно до генерального плану міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 29.12.2011 року № 3-505, вищезазначена земельна ділянка відноситься до території санітарно-захисних зелених насаджень. На підставі наведеного, враховуючи невідповідність містобудівній документації Управління планування та архітектури департаменту архітектури та містобудування не погодило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 по зміні цільового призначення земельної ділянки.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом.
Частиною 3 ст. 20 Земельного кодексу України встановлено, що зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться:
- щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою;
- щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Отже, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за виключенням земель сільськогосподарського призначення та земель оборони), здійснюється її власником самостійно з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Статтею 39 Земельного кодексу України визначено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Стаття 1 Закону України «Про землеустрій» містить наступне визначення: «цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку».
Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою.
Отже, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.
Виходячи з принципу Земельного кодексу України щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цільового призначення землі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 308/7923/16-ц, та в постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 521/4789/17.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 186-1 Земельного Кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до ч. 4 ст. 186- 1 Земельного Кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Органи, зазначені в частинах 1 - 3 цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч. 5 ст. 186-1 ЗК України).
Згідно з ч. 6 ст. 186-1 Земельного Кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Пунктами 3 і 9 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено терміни, зокрема детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що за наслідками розгляду звернення розробника проектної документації орган містобудування зобов'язаних протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту надати висновок про погодження проекту землеустрою чи про відмову у його погодженні.
При цьому, єдиною підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для відмови позивачу у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0583 га (583 м2) по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 по зміні її цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення (для індивідуального садівництва) на землі житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)) слугувало те, що
земельна ділянка відповідно до генерального плану міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 29.12.2011 року № 3-505, відноситься до території санітарно-захисних зелених насаджень.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.
Згідно зі ст. 17, п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Одночасно ст. 19 вказаного Закону передбачено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.
На підставі, та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід'ємною частиною детального плану території.
Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.
Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом ЗО днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.
Детальний план території не підлягає експертизі.
Внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності, генеральному плану населеного пункту та плану зонування території.
З наявного у матеріалах справи генерального плану міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 29.12.2011 року № 3-505, вбачається, що земельна ділянка, яка належить позивачці, відноситься до території санітарно-захисних зелених насаджень.
Згідно плану зонування території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 року № 2-513, земельна ділянка площею 0,0583 га (583 м2) по АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 належить до зони зелених насаджень в санітарно-захисних зонах «С-б(С-бп)», в якій не передбачене розміщення житлової забудови.
Частиною 4 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування та/або детальному плану території забороняється.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем було враховано вимоги законів та відповідних нормативно-правових актів, та правомірно відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0583 га (583 м2) по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 по зміні її цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення (для індивідуального садівництва) на землі житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)).
Посилання позивача про неврахування під час зонування території сформованості земельної ділянки, судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги, з огляду на те, що вони фактично зводяться до доведення неправомірності рішень Черкаської міської ради від 29.12.2011 № 3-505 року та від 04.12.2014 року № 2-513, які не є предметом спору у даній справі.
Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 17.07.2019 року.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: В.В.Файдюк
Н.М.Літвіна