Справа № 620/306/19 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
11 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Ключковича В.Ю.,
при секретарі судового засідання Гужві К.М.
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: Лещенко О.В., Берназюк О.О.,
від відповідача (апелянта): Полегешко Л.А.,Гродзіцький В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року у справі за позовом Приватного підприємства "Укрпромбуд-Б" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-
До Чернігівського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Укрпромбуд-Б" з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення від 12.11.2018:
- № 00003811400 про нарахування податкового зобов'язання та штрафних санкцій у розмірі 2 177 345, 00 грн. з податку на прибуток приватних підприємств;
- № 00003821400 про нарахування податкового зобов'язання та штрафних санкцій у розмірі 2 419 272, 50 грн. з податку на додану вартість.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою відповідно до змісту якої просить суд скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року у даній справі та ухвалити рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує про те, що судом першої інстанції було не повно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, відповідач вказує, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що позивачем не надано на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами відповідно до умов укладених договорів специфікації, документи що підтверджують якість та безпеку товару: сертифікати та якісні посвідчення, а також документи щодо транспортування товару.
Разом з тим, податковий орган також звертає увагу, що позивачем відповідні товари були використані раніше, ніж придбані згідно з даними первинної документації.
За наведених обставин, відповідач стверджує, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру, а тому посадовими особами Головного управління ДФС у Чернігівській області було правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Позивач, у свою чергу, надав відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого вказує, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та надано їм належну правову оцінку із дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права. Натомість, доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими.
За наведених обставин позивач стверджує, що підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, а тому просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення без змін.
У судовому засіданні учасники судового процесу підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу відповідно.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ГУ ДФС у Чернігівській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ПП "Укрпромбуд-Б" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2018.
За результатами перевірки ГУ ДФС в Чернігівській області було складено акт від 18.10.2018 № 692/14/35075132.
Під час проведеної перевірки встановлено зокрема такі порушення:
п. 44 І. п. 44.2 ст. 44. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 1 741 876 грн., в т. ч. за 2017р. 1 741 876 грн;
п.198.1, п.198.2, п. 198.6 ст.198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 1 935 418 грн., в тому числі за грудень 2017 року 1 935 418 грн.
На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС в Чернігівській області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.11.2018:
- № 00003811400, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання та штрафні санкції у розмірі 2 177 345,00 грн. з податку на прибуток приватних підприємств;
- № 00003821400 про нарахування ПП "Укрпромбуд-Б" податкового зобов'язання та штрафних санкцій у розмірі 2 419 272, 50 грн. з податку на додану вартість.
Позивач, вважаючи вказані рішення суб'єкта владних повноважень протиправними звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, витрати ПП "Укрпромбуд-Б" на придбання товарів у його постачальників належним чином підтверджені відповідними бухгалтерськими документами, а податок на додану вартість, сплачений в ціні товару правомірно віднесено до складу податкового кредиту цього податку на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Як було встановлено судом та підтверджується наявними у справі доказами, між ПП 15 листопада 2017 року між "Укрпромбуд-Б", як покупцем та ТОВ "ТД "Рейм Хаус", як постачальником було укладено договір поставки № 01-15.11/2017.
Відповідно до умов цього договору постачальник зобов'язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у письмових або усних заявках-замовленнях покупця переданих усно або письмово представнику постачальника. Ціна товару зазначається у видаткових накладних.
Поставка товару здійснюється постачальником за адресою: м.Київ пл. Спортивна, 1. Асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі Специфікації постачальника яка надається покупцю (прайс-цін), а також в видаткових накладних.
Отже, з наведеного вбачається, що ціна товару та його асортимент визначаються сторонами у видаткових накладних.
Судом встановлено, що товар було поставлено на підставі наявних у матеріалах справи видаткових накладних.
Разом з цим, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "ТД "Рейм Хаус" на адресу ПП "Укрпромбуд-Б" були виписані та зареєстровані в єдиному реєстрі податкові накладні.
Оплата ПП "Укрпромбуд-Б" за придбані товари у ТОВ "ТД "Рейм Хаус" здійснена згідно з наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.
Крім того, судом також встановлено, що 01 травня 2017 року між ПП "Укрпромбуд-Б", як покупцем та ТОВ "Альфа Холдінг", як постачальником було укладено договір поставки №15.
Відповідно до умов цього договору, постачальник зобов'язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у письмових або усних заявках-замовленнях покупця переданих усно або письмово представнику постачальника. Ціна товару зазначається у видаткових накладних.
Поставка товару здійснюється постачальником на об'єкт (місце проведення підрядних робіт" покупця. Асортимент та ціна на товар , що поставляється, визначаються на підставі специфікації постачальника яка надається покупцю (прайс-цін), а також в видаткових накладних.
Таким чином, за умовами вказаного договору, ціна товару та його асортимент визначаються сторонами у видаткових накладних.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Альфа Холдінг" було поставлено товар на адресу позивача згідно видаткової накладної № 305 від 22.12.2017.
У свою чергу, ТОВ "Альфа Холдінг" було виписано на адресу ПП "Укрпромбуд-Б" податкову накладну № 153 від 22.12.2017.
Тобто, факт виконання умов вказаних договорів підтверджується наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними та платіжними дорученнями.
Крім того, під час судового засідання судом було встановлено, що отримані за договорами поставки товари від ТОВ "Альфа Холдінг" та ТОВ "ТД "Рейм Хаус" були використані ПП "Укрпромбуд-Б" під час виконання умов договорів підряду, а саме :
а) для виконання договору № 01-24.10/17 від 24.10.2017 з Державним підприємством Спортивний комплекс "Атлет", який був укладений за процедурою відкритих торгів в системі "Прозоро" з проведення капітального ремонту окремих інженерних систем та приміщень Спорткомплексу "Атлет" за адресою м. Київ, пл. Спортивна 1.
б) для виконання договору про закупівлю робіт з капітального ремонту - термомодернізації 2-х муніципальних об'єктів бюджетної сфери. № 3 від 03.01.2017р. з управлінням освіти і науки Славутицької міської рали Київської області.
Виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаними договорами підтверджується актами приймання виконаних робіт по формі № КБ-2в та КБ-3, підписаними на виконання договору № 01-24.10/17 від 24.10.2017 з Державним підприємством "Спортивний комплекс "Атлет" та актами приймання виконаних робіт по формі № КБ-2в та КБ-3, підписаними на виконання договору № 3 від 03.01.2017 з управлінням освіти і науки Славутицької міської ради.
Також про виконання позивачем своїх зобов'язань за договорами підряду свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року № 1 від 19.12.2017, № 3 від 22.12.2017, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2017 року від 19.12.2017 та від 22.12.2017, акти № 2 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт, Перелік робіт/ Додаток № 1 до Договору генерального підряду № 01-24.10/17 від 24.10.2017.
Водночас, як було встановлено судом, податковий орган за результатом проведеної документальної планової виїзної перевірки ПП "Укрпромбуд-Б" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2018 дійшов висновку, що вказані господарські операції не мали реального характеру, а тому відповідно позивачем за вказаними операціями у перевіряємий період було занижено податок на прибуток та податок в сумі 1741876,00 грн. в т.ч. за 2017 рік, а також податок на додану вартість у сумі 1935418,00 грн. в т.ч. за грудень 2017 року.
Вирішуючи питання щодо правомірності відповідного висновку контролюючого органу, колегія суддів зазначає про таке.
Спірні правовідносини врегульовано, зокрема Податковим кодексом України.
Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Первинні та ведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналогічна правова норма визначена також у пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відповідно до п. 134.1.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.п. 135.1 ст. 135 ПК України).
Відповідно до п. "а" п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України)
Підпунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що на підтвердження включення понесених витрат до витрат, що приймають участь в обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також на підтвердження формування платником податку на додану вартість податкового кредиту з цього податку необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зокрема: документи, що підтверджують факти поставки товару та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.
Судом встановлено, що в матеріалах справи наявні відповідні первинні бухгалтерські документи, які є обов'язковими для відображення господарської операції, за результатами якої вони складені, а саме: видаткові накладні, що підтверджують здійснення поставки, податкові накладні, що підтверджують формування податкових зобов'язань ПДВ, а також платіжні доручення, згідно яких здійснено оплату поставленого товару.
При цьому, судом також встановлено, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом.
Разом з цим, матеріалами справи підтверджується, що придбане у ТОВ "Альфа Холдинг" скло згідно видаткової накладної № 281 від 21.12.2017 та податкової накладної № 112 від 21.12.2017 не було використано в ході проведення ремонтних робіт СК "Атлет", а було використано скло придбане у ПП "Альтависта", а отже доводи апелянта про те, що Товариством не було використано частину товарно-матеріальних цінностей придбаного у ТОВ «Альфа-Холдінг» згідно первинної документації не приймається колегією суддів до уваги.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати ПП "Укрпромбуд-Б" на придбання товарів у його постачальників належним чином підтверджені відповідними бухгалтерськими документами, а податок на додану вартість, сплачений в ціні товару правомірно віднесено до складу податкового кредиту цього податку на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних.
Щодо посилань ГУ ДФС в Чернігівській області на те, що відповідно до умов договорів із ТОВ "Альфа Холдінг" та ТОВ "ТД "Рейм Хаус" товар поставляється відповідно до специфікацій, які не були надані на перевірку, що свідчить про безтоварність операцій, то колегія суддів не приймає вказані доводи апелянта до уваги, з огляду на те, що специфікація не є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відтак наявність або відсутність специфікації не може свідчити про фіктивність, недійсність чи удаваність правочину чи окремого виду поставок.
Щодо ненадання позивачем на перевірку сертифікатів якості, поставленого товару, з цього приводу суд зазначає, що відсутність сертифікатів якості на придбані товариством товари не жодним чином не впливає на реальність господарських операцій, за результатами яких сформовані валові витрати та податковий кредит. При цьому, з урахуванням специфіки "товару" встановлені особливі вимоги цілим рядом законодавчих норм, умови виконання яких серед іншого можуть слугувати доказами належного здійснення господарських операцій в межах господарських договорів при реалізації господарської компетенції учасниками договору як суб'єктами господарювання.
Аналогічної правової позиції дотримується також Верховний Суд, про що останнім зазначається, зокрема, у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 805/2030/16-а.
Безпідставними на переконання колегії суддів є також доводи контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, оскільки відповідні обставини не свідчать про неможливість виконання господарських операцій та безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ. Спірні операції з контрагентами це звичайні операції купівлі-продажу товарів, а не операції з виконання робіт чи надання послуг, тобто операції, які можуть бути здійснені без використання виробничих потужностей та значних людських ресурсів продавця.
Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 16.01.2018 у справі 820/4648/13-а та у справі № 826/1398/14.
Разом з цим, колегія суддів зауважує, що норми Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит та можливість формування витрат від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг).
Щодо посилань ГУ ДФС в Чернігівській області на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 42017000000002137 від 01.07.2017 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень посадовими особами ТОВ "ТД "Рейм Хаус", передбаченими ч. 2 ст. 205 та ч. 2 ст. 209 КК Україна, а також досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000004294 від 17.11.2017 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбаченими ч. 2 ст. 205 та ч. 2 ст. 209. ч. 3 ст. 358 КК Україна відносно посадових осіб ТОВ "Альфа Холдінг" то суд зазначає, що факт порушення кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених між позивачем та його контрагентами.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17.
При цьому, вироків суду, якими б була встановлена вина посадових осіб ТОВ "Альфа Холдінг" та ТОВ "ТД "Рейм Хаус" у вчиненні кримінального правопорушення, а також якими б було досліджено здійснення господарських операцій між позивачем та цими юридичними особами.
Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що у разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для нього. При цьому чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосередньо контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до витрат підприємства та суми ПДВ до податкового кредиту. Тому, можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у т. ч. недекларування своїх зобов'язань або несплата податку до бюджету, не є підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ за операціями з такими контрагентами.
Отже, на переконання колегії суддів вказані доводи податкового органу також не свідчать про фіктивність, безтоварність та дефектність змісту вчинених господарських операцій та не можуть бути належними доказами по справі в розумінні статті 73 КАС України.
Щодо доводів апелянта відносно відсутності товарно-транспортних накладних, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що останні не є належним документом на підтвердження реальності вчинених операцій.
При цьому, судом першої інстанції цілком об'єктивно враховано, що наявність або відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортні накладні, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції.
Колегія суддів вважає також за необхідне зауважити, що товаросупроводжувальні документи, на відсутність яких посилається відповідач, в даній справі, не можуть слугувати підставою для висновку щодо нереальності чи безтоварності укладених угод позивача з його контрагентами, оскільки такі документи не можуть однозначно ствердити про наявність таких фактів, з урахуванням тієї обставини, що правовідносини між господарюючими суб'єктами не пов'язані в сфері транспортування, так як основна їх мета це купівля-продаж товару.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові 24 січня 2019 року у справі № 806/8289/13-а.
З огляду на зазначене, колегією суддів встановлено, що висновки та доводи апелянта про відсутність реальних наслідків правочинів є документально необґрунтованими.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що підпункт 4.1.4 Податкового кодексу України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
За змістом вказаної норми податковий кредит та витрати підприємства вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано обґрунтованих доказів на спростування доводів позивача та не доведено правомірності прийнятого рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.
Разом з цим, доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповністю досліджено обставини справи або неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.242-245, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя: А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
Повний текст постанови виготовлено 15 липня 2019 року