Справа № 620/140/19 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.
17 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,
Суддів: Костюк О.Л., Сорочка Є.О.
за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Тітка Д.О. на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернігівській області про скасування постанови,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області про скасування постанови Управління Держпраці у Чернігівській області від 13.12.2018 № 25-01-22/0813/327 про накладення штрафу.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначає, що твердження відповідача про допущення до роботи найманих працівників без укладення трудового договору не відповідають дійсності, оскільки останні орендували робочі місця на автомийці, про що свідчать договори оренди.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано всі фактичні обставини у справі, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме, що Управління може здійснювати державний нагляд (контроль) виключно на підставі Закону і спеціального Закону, який би встановлював особливості його діяльності. Законодавець не прийняв такого спеціального Закону, тому спірні правовідносини врегульовані виключно приписами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності)». Судом першої інстанції не було досліджено вказані обставини, а також неправильно застосовано норми матеріального права.
Представником позивача подано додаткові пояснення по справі, в яких зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. № 295 визнана нечинною в судовому порядку, тобто скасовано постанову, якою керувався відповідач під час проведення перевірки позивача.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, повно та всебічно дослідив фактичні обставини у справі та наявні в матеріалах справи докази.
В судове засідання сторони не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.
Зважаючи на неявку в судове засідання представників сторін, колегією суддів ухвалено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) на момент проведення інспекційного відвідування була зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця з основним видом економічної діяльності - технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (45.20), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.108-111).
З витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.09.2012 р. №35406603 вбачається, що право власності на нежитлову будівлю, автомийка з офісним приміщенням, загальною площею 219,7 кв. метрів, за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 29.08.2012 належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.33).
22.11.2018 р. заступником начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області Козлова Д.В. на ім'я начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Дорошенка С.В . подано службову записку, в якій зазначено, що згідно з підпунктом 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. № 295 та звернення громадянина ОСОБА_4 від 07.11.2018 р. до Управління щодо можливого використання неоформлених трудових відносин, запропонував провести інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю у частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин ФОП ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_2 ; фактична адреса здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_1 автомийка «ІНФОРМАЦІЯ_1»).
Наказом начальника Управління Держпраці у Чернігівській області від 23.11.2018 р. № 347 «Про проведення контрольних заходів» зобов'язано начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Луцишиній В.М. організувати здійснення інспекційних відвідувань, зокрема, ФОП ОСОБА_1 щодо додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин за місцем здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_1 .
На підставі вищевказаного наказу та направлення на проведення контрольного заходу від 23.11.2018 р. №1291 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області Дудар Л.М., за участю головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області Скоробагатої А.В., проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 з 26.11.2018 р. по 27.11.2018 р. з метою перевірки додержання останньою законодавства про працю в частині використання найманої праці, без належного оформлення трудових відносин.
За результатами проведеного інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 27.11.2018 р. №25-01-022/0813 (далі - акт інспекційного відвідування), у якому зазначено, що позивачем, у порушення вимог частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, фактично допущено працівників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до роботи 2-х автомийників та адміністратора без належного оформлення трудового договору.
Рішенням першого заступника начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенко О.О. від 03.12.2018 №303 щодо розгляду справи про накладення штрафу прийнято до розгляду акт інспекційного відвідування від 27.11.2018 р. №25-01-022/0813 та призначено розгляд справи на 11 год. 10 хв. 13.12.2018 р., про що повідомлено позивача листом від 04.12.2018 р. №10-04/6988.
13.12.2018 р. першим заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенко О.О. було розглянуто, зокрема, справу про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу на підставі акту інспекційного відвідування від 27.11.2018 р. №25-01-022/0813 та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України прийнято постанову №25-01-022/0813/327 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у сумі 335 070,00 грн. за фактичне допущення працівників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу (ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України).
Судом першої інстанції також встановлено, що згідно з наказами ФОП ОСОБА_1 від 26.11.2018 р. №3 та №4 прийняті на постійну роботу з 26.11.2018 р. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на посади мийників - прибиральників рухомого складу з оплачувальним випробувальним терміном 2 дні, з 26 до 28 листопада 2018 р.
Також наказом ФОП ОСОБА_1 від 27.11.2018 р. №6 прийнятий на роботу ОСОБА_7 з 27.11.2018 р. на постійну роботу на посаду адміністратора з оплачувальним випробувальним терміном 2 дні, з 27 по 29 листопада 2018 року.
Листом ФОП ОСОБА_1 повідомила Управління Держпраці в Чернігівській області про виконання припису про усунення виявлених порушень від 06.12.2018 р. та надала підтверджуючі документи щодо оформлення працівників на автомийці «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо прийняття постанови про накладення штрафу та оскаржувану постанову, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відносини між ФОП ОСОБА_1 та громадянами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мали очевидний трудовий характер, проте трудового договору із ним укладено не було, що свідчить про порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України внаслідок допущення працівника до роботи, без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а тому відповідачем правомірно накладено штраф на позивача за порушення норм чинного законодавства України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Частиною 4 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (надалі - Закон № 877-V) передбачено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
При цьому відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. Згідно зі статтею 16 вказаної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.
У свою чергу процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок №295).
Згідно з пунктом 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.
Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження) (пункт 3 Порядку №295).
Відповідно до підпунктів 3, 5 пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю.
Згідно з пунктами 19, 20 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
В силу пункту 21 Порядку №295 якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Відповідно до пункту 29 Порядку №295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
У свою чергу, у відповідності до вимог частини 1 статті 265 Кодексу законів про працю України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України).
Частиною 4 статті 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи), визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509).
Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. У разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів (пункти 3, 4 Порядку №509).
Пунктом 6 Порядку №509 передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Як встановлено судом першої інстанції, рішенням першого заступника начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенко О.О. від 03.12.2018 №303 щодо розгляду справи про накладення штрафу прийнято до розгляду акт інспекційного відвідування від 27.11.2018 №25-01-022/0813 та призначено розгляд справи на 11 год. 10 хв. 13.12.2018, про що повідомлено позивача листом від 04.12.2018 №10-04/6988 (а.с.67-68).
Положеннями пунктів 7, 8 Порядку №509 передбачено, що справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Також судом встановлено, що 13.12.2018 р. першим заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенко О.О. було розглянуто, зокрема, справу про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу на підставі акту інспекційного відвідування від 27.11.2018 №25-01-022/0813 та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України прийнято постанову №25-01-022/0813/327 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у сумі 335070,00 грн. за фактичне допущення працівників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу (частина 3 статті 24 Кодексу законів про працю України) (а.с.71).
Перевіряючи нормативно-правове обґрунтування підстав для накладення на позивача штрафу, суд зазначає наступне.
Так, нормами статті 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Згідно з частиною 1 статтею 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 24 Кодексу законів про працю України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами.
Як зазначено у акті перевірки та в оскаржуваній постанові, позивачем, у порушення вимог частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, фактично допущено працівників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу.
Представник позивача у судовому засіданні стверджував, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 орендували робочі місця на автомийці «ІНФОРМАЦІЯ_1» у ОСОБА_2 , що підтверджуються договорами оренди, проте суд критично відноситься до вказаних договорів, оскільки приміщення автомийки є спільною власністю ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Реєстру прав на нерухоме майно, наявного в матеріалах справи, проте договір укладений між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 тільки з одним співвласником ОСОБА_2 , всупереч частини 1 статті 358 Цивільного кодексу України.
Також суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження передачі вказаних приміщень згідно з договорами оренди місць автомийки, всупереч статті 765 Цивільного кодексу України, не надано доказів реєстрації вказаних працівників фізичними особами-підприємцями та оплати за орендовані місця.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомила, що не підписувала акту приймання- передачі місця автомийки згідно з договором оренди від 26.05.2018, свідок ОСОБА_7 про даний факт не пам'ятає.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем договори оренди місця на автомийці не є належними та допустимими доказами у розумінні статей 73 та 74 КАС України, так як містять суперечливі дані у порівнянні з даними, які містяться в матеріалах справи.
Також з показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вбачається, що вказані особи дійсно перебували в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 на посадах мийника-прибиральника та адміністратора.
Під час розгляду справи встановлено, що належним чином трудові відносини з працівниками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були оформлені лише після проведення інспекційного відвідування та на виконання припису інспектора Держпраці ФОП ОСОБА_1 були видані накази про прийняття вказаних осіб на роботу і направлено лист відповідачу про виконання припису про усунення виявлених порушень, з наданням підтверджуючих документів щодо оформлення трудових відносин з працівниками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Отже визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність ознак трудових правовідносин між ФОП ОСОБА_1 та громадянами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
З огляду на викладене та встановлені обставини у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відносини між ФОП ОСОБА_1 та громадянами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мали очевидний трудовий характер, проте трудового договору із ним укладено не було, що свідчить про порушення позивачем вимог частини 3 статті 24 КЗпП України внаслідок допущення працівника до роботи, без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а тому відповідачем правомірно накладено штраф на позивача за порушення норм чинного законодавства України.
В ході судового розгляду справи позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності порушень законодавства про працю, зафіксованих в акті інспекційного відвідування, а відтак протиправності оскаржуваної постанови про накладення штрафу.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 р. по справі N 826/8917/17, якою визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року N 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з огляду на наступне.
Відповідно до п. 10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року N 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Отже, оскільки вищевказана постанова Шостого апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 14.05.2019 р., відповідно наслідки визнання нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року N 295 можуть бути застосовані до перевірок, які були призначені та проведені з 14.05.2019 р.
Разом з тим, перевірка позивача була проведена на час дії постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року N 295, яка була чинна та не скасована, а відтак слід дійти висновку, що проведення перевірок органами Держпраці в період дії вказаної постанови є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Також колегія суддів відхиляє посилання апелянта на судову практику у справі № 1140/2746/18, в якій Кіровоградським окружним адміністративним судом 19.03.2019 р. прийнято рішення, яким визнано протиправним та скасовано припис Управління Держпраці у Кіровоградській області про усунення виявлених порушень з тих підстав, що чинним законодавством не прийнято спеціального закону, який би встановлював особливості його діяльності, позаяк відповідно до ч. 7 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи не є обов'язковою для суду.
В той же час, колегією суддів встановлено, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 р. рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 р. в адміністративній справі № 1140/2746/18 змінено шляхом викладення її мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Зміна мотивувальної частини судового рішення полягала у тому, що Управління Держпраці у Кіровоградській області проводило перевірку у відповідності до вимог чинного законодавства, проте з порушенням порядку її проведення.
В даній справі, колегією суддів встановлено, що перевірка відбулася у відповідності вимог чинного законодавства, зокрема, за участі ФОП ОСОБА_1 . Порядок проведення перевірки позивачем не оскаржується.
Виходячи із системного аналізу фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно допущення ФОП ОСОБА_1 порушення вимог трудового законодавства, а саме: ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а відтак винесення відповідачем оскаржуваної постанови є правомірним.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Тітка Д.О. залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина
Судді: Л.О.Костюк
Є.О.Сорочко