Справа № 640/2306/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.
17 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Файдюка В.В., Літвіної Н.М.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Комісї з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій раді правосуддя про визнання протиправними дій та рішень, скасування таких рішень,
ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій раді правосуддя (далі - Комісія, відповідач), в якій просила:
- визнати протиправними дії Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій раді правосуддя по виконанню питання 4 порядку денного Протоколу № 1, засідання Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій раді правосуддя від 25 січня 2019 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій раді правосуддя по виконанню п. 4 порядку денного Протоколу № 1, засідання Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій раді правосуддя від 25 січня 2019 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення, прийняте за результатами розгляду п. 10 порядку денного засідання Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя, закріплене Протоколом № 2 від 15 лютого 2019 року, яким вирішено: «визначити переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби категорії «А» в системі правосуддя заступника Голови Державної судової адміністрації України Бута Ігоря Миколайовича».
12.03.2019 року представником позивача було подано до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в якій останній просив зупинити дію рішення, прийнятого за результатами розгляду п. 10 порядку денного засідання Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя, закріплене Протоколом № 2 від 15 лютого 2019 року, яким вирішено: «визначити переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби категорії «А» в системі правосуддя заступника Голови Державної судової адміністрації України Бута Ігоря Миколайовича».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2019 року заяву про забезпечення адміністративного задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2019 року. На думку апелянта, суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та грубо порушив норми процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що приймаючи рішення про зупинення дії рішення Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій раді правосуддя суд першої інстанції фактично порушив право третьої особи ОСОБА_1 на доступ до державної служби та труд гарантовані Конституцією України. Апелянт вважає, що порушення його конституційних прав є однозначно не співмірними з заявленими позивачем вимогами. Крім того, на думку апелянта, ухвала, що оскаржується, не містить посилання на жодну з обставин, яка б свідчила про те, що невжиття заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що застосовані судом першої інстанції заходи є співмірними заявленим вимогам, відповідають предмету позову та безпосередньо пов'язані з ним; не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища; є адекватним та ефективним способом забезпечення позову; є необхідними та достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу Комісія з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій раді правосуддя просила задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.
Судове засідання призначене на 10 липня 2019 року було відкладено у зв'язку з ненаданням представником апелянта документів, що підтверджують його повноваження.
Про наступне судове засідання, яке призначено на 17 липня 2019 року, представники сторін були повідомленні належним чином, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою.
17 липня 2019 року у судове засідання ні апелянт ні його представник не з'явились.
Водночас 16 липня 2019 року представником апелянта було подано до суду заяву про перенесення судового засідання з 17 липня 2019 року на іншу дату, окрім дат вказаних у заяві. До заяви було долучено скріншот електронної повістки у вигляді смс повідомлення, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_3 (який є представником апелянта у даній справі) як скаржник викликається до Києво-Святошинського райсуду Київської області на 9:25 год. 17.07.2019 року.
Перевіривши матеріали справи, суд відмовив у задоволенні вказаної заяви представника апелянта щодо перенесення апеляційного розгляду справи у зв'язку з її необґрунтованістю та неповажністю наведених причин для розгляду справи.
Судом апеляційної інстанції, відповідно до вимог статті 313 КАС України враховано, що представник апелянта по справі був своєчасно повідомлений про дату і час проведення засідання особисто та не заперечував проти відкладення судового засідання на вказаний час, однак 16 липня 2019 року надав до суду заяву про перенесення розгляду справи.
Крім того, колегія судду вважає, що доданий до вказаної заяви скріншот електронної повістки не може бути прийнятий судом, оскільки з нього не можливо встановити ким було створено та направлено вказане смс повідомлення.
Також колегія суддів враховує і те, що жодних обгрунтувань сторосовно неможливості прибуття у судове засідання самого апелянта у заяві не наведено.
Неявка в судове засідання сторін та їх представників не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Крім цього, судом апеляційної інстанції враховано, що апеляційне провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 18 червня 2019 року і тому, відповідно до статті 309 КАС України, суд зобов'язаний розглянути справу за відповідною апеляційної скаргою у 30-ти денний строк з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
За приписами ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).
Тобто, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, в якій зазначено, зокрема, що судам необхідно враховувати, що, згідно з ч. 3 та 4 ст. 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Вирішуючи питання щодо правомірності вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 04 червня 2014 року по теперішній час (день подання позову) обіймає посаду заступника Голови Державної судової адміністрації України, на яку призначена рішенням Ради суддів України від 23 травня 2014 року № 32 згідно з п. 3 ч. 5 ст. 127 Закону № 2453-VІ та відповідно до Положення про Раду суддів України, затвердженого рішенням X позачергового з'їзду суддів України від 16 вересня 2010 року, що були чинними на час призначення на посаду.
17 січня 2019 року Вищою радою правосуддя прийнято рішення №142/0/15-19, яким оголошено конкурс на зайняття вакантних посад державної служби категорії «А» в системі правосуддя: Голови Державної судової адміністрації України та заступника Голови Державної судової адміністрації України, а також затверджено умови проведення конкурсу, що оформлені додатком до рішення, у тому числі кваліфікаційні вимоги.
Як правильно звернув увагу суд першої інстанції, питання правомірності вказаного рішення є предметом розгляду справи №9901/72/19, яка перебуває на розгляді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за позовом, ОСОБА_4 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та нечинним рішення Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 року №142/0/15-19 «Про оголошення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії «А» у Державній судовій адміністрації України» та зобов'язання скасувати таке рішення.
25.01.2019 року Комісією було проведено засідання згідно Протоколу №1 щодо розгляду питання №4 порядку денного «Про організацію проведення перевірки володіння іноземними мовами кандидатами на зайняття посад державної служби категорії «А» в системі правосуддя Голови Державної судової адміністрації України та його заступника».
15 лютого 2019 року відбувся конкурс на зайняття вакантних посад державної служби категорій «А» у Державній судовій адміністрації України, зокрема на посаду заступника Голови Державної судової адміністрації України, який оголошений рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 року №142/0/15-19.
Згідно Протоколу №2 Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій раді правосуддя від 15.02.2019 року за результатами розгляду п. 10 порядку денного прийнято рішення про визнання переможцем конкурсу на цю посаду ОСОБА_1 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначила, що рішення Вищої ради правосуддя щодо оголошення конкурсу на невакантну посаду є таким, що прийняте з порушенням вимог закону.
Про порушення Вищою радою правосуддя вимог закону з приводу оголошення конкурсу на невакантну посаду зазначено також у листі-роз'ясненні Національного агентства з питань державної служби від 01.02.2019 року №491/20-19.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дію якого позивач просить зупинити, Комісія фактично реалізувала оскаржене в межах іншої судової справи рішення Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019 року №142/0/15-19.
На думку колегії суддів реалізація оскаржуваного рішення до надання правової оцінки судами у судових справах з приводу вказаних обставин може призвести до порушення прав позивача, зокрема Вищою радою правосуддя буде прийнято рішення про її звільнення та призначення на її посаду іншої особи, а саме переможця вказаного конкурсу, що знівелює значення вищевказаних рішень у майбутньому.
Рішенням Конституційного Суду України у справі N 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Так, у справі "Мікалефф проти Мальти" Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.
Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа "Меркіка та інші проти Мальти").
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
В даному випадку, колегія суддів вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення, прийнятого за результатами розгляду п. 10 порядку денного засідання Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя, закріплене Протоколом № 2 від 15 лютого 2019 року, яким вирішено: «визначити переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби категорії «А» в системі правосуддя заступника Голови Державної судової адміністрації України Бута Ігоря Миколайовича», є забезпечувальним заходом, необхідним для збереження існуючого становища до вирішення справи по суті позовних вимог.
Колегія суддів звертає увагу на те, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, колегія суддів оцінила, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшла висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення адміністративного позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача, на захист яких подано адміністративний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Вказані заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення, прийнятого за результатами розгляду п. 10 порядку денного засідання Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя, закріпленого Протоколом № 2 від 15 лютого 2019 року, яким вирішено: «визначити переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби категорії «А» в системі правосуддя заступника Голови Державної судової адміністрації України Бута Ігоря Миколайовича».
При цьому, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а лише забезпечує збереження існуючого становища до вирішення справи по суті позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 17.07.2019 року.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: В.В.Файдюк
Н.М.Літвіна