П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 липня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/6506/18
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Бойка А.В.,
суддів Єщенка О.В. , Федусика А.Г. , розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 р. по справі № 420/6506/18
позивач Фізична особа підприємець ОСОБА_1
відповідач Державна фіскальна служба України, Головне управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2019р. задоволено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
На зазначене рішення суду Державна фіскальна служба України та Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області подали апеляційні скарги.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2019 року подані апеляційні скарги були залишені без руху із наданням строку на усунення недоліків до 07.06.2019 року.
07.06.2019 року апелянтами подано клопотання про продовження строку на усуненння недоліків апеляційної скарги, обгрунтоване тимчасовим призупиненням проведення платежів за платіжними дорученнями податкового органу на період здійснення безспірного списання судового збору на виконанння вимог виконавчих листів суду.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 року продовжено строк для усунення недоліків поданих апеляційних скарг до 12.07.2019 року.
11.07.2019 року від представника апелянтів знову надійшло клопотання про продовження строку на усуненння недоліків апеляційної скарги, обгрунтоване тимчасовою відсутністю коштів для сплати судового збору, яке є ідентичним за змістом поданому 07.06.2019 року клопотанню.
Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що подання вказаного клопотання має ознаки зловживання скаржником належними йому процесуальними правами, з огляду на наступне.
За приписом частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку.
Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно частини першої статті 45 КАС України зловживання процесуальними правами не допускається.
З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин (пункт 1 частини другої статті 45 КАС України).
У відповідності до частини третьої статті 45 КАС України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (CASE OF UNIУN ALIMENTARIA SANDERS S.A. v. SPAIN № 11681/85).
На підставі викладеного, колегія суддів не розглядає подане клопотання як таке, що має ознаки зловживання процесуальними правами.
Колегія суддів зазначає, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору. Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Апелянти, діючи як суб'єкти владних повноважень, мають однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетними установами, що фінансуються з Державного бюджету України, а тому зупинення на рахунку податкового органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання ними покладених на них нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення апеляційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.
В даному випадку апелянтами не надано жодних доказів на підтвердження вчинення ними будь-яких дій щодо отримання належного фінансування для сплати судового збору.
Відповідно до ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення ст.169 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Оскільки у встановлений судом строк апелянти не виконали вимоги ухвали від 10.05.2019р., доказів сплати судового збору не надали, тому не вбачається підстав для прийняття апеляційних скарг та відкриття апеляційного провадження.
Керуючись ст.ст.169, 296, 298 КАС України, суд апеляційної інстанції
Залишити без розгляду клопотання Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року повернути апелянтам.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її прийняття шляхом подачі касаційної скарги, у відповідності до чинного законодавства.
Суддя-доповідач Бойко А.В.
Судді Єщенко О.В. Федусик А.Г.