Справа № 826/6040/17 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.
17 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Ключковича В.Ю.,
при секретарі судового засідання Гужві К.М.,
за участю учасників судового процесу:
від позивача: Приступа О.М.,
від відповідача: не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу,-
Державна судова адміністрація України звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просила суд:
- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 27.03.2017 року ВП №51257866 про накладення штрафу.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою та посилаючись на не повне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин у справі, що мають значення для її вирішення, а також невірне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане рішення Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на обставини аналогічні в позовній заяві. Зокрема, наголошує, що рішення суду не було виконано ДСА України з поважних причин, а саме у зв'язку з відсутністю розрахунку Апеляційного суду Луганської області належних до виплат сум надбавки за вислугу років та заробітної плати стягувача за рішенням суду в адміністративній справі № 2а-9960/10/1270.
При цьому, апелянт акцентує увагу суду, що ДСА України було своєчасно та у встановлений законом спосіб повідомлено відповідача про неможливість виконання судового рішення з вказаних причин та крім того зазначено про можливість його виконання лише після надання Апеляційним судом Луганської області відповідного розрахунку.
ДСА України також зазначає, що нею було вчинено всіх необхідних дій з метою виконання судового рішення, натомість відповідачем не було вчинено жодних дій спрямованих його на примусове виконання.
З огляду на зазначене та враховуючи, що у ДСА України були відсутні підстави для виконання судового рішення, а також відсутні підстави для його виконання у майбутньому, апелянт вважає, що прийнята відповідачем постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.
Проте, відповідні обставини, на переконання апелянта, не були враховані судом першої інстанції під час прийняття рішення у даній справі, а отже вказане рішення є незаконним, необґрунтованим та безпідставним, а тому підлягає скасуванню.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
У судовому засіданні апелянт підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, явку уповноваженого представника до суду не забезпечив та про причини його неявки суду не повідомив.
З огляду на зазначене та керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за даною явкою.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 09 березня 2016 року Луганським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі № 2а-9960/10/1270, відповідно до якого до примусового виконання звернено судове рішення у справі № 2а-9960/10/1270, зокрема:
- зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити Апеляційному суду Луганської області з єдиного рахунку Державного бюджету України № НОМЕР_1 , відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_1 з 22.05.2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року заробітної плати, обчисленої з урахуванням посадового окладу, виходячи з 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент проведених виплат з 19.08.2009 року з урахуванням раніше проведених виплат.
31 травня 2016 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №51257866 на підставі виконавчого листа №2а-9960/10/1270, виданого 09 березня 2016 року Луганським окружним адміністративним судом та встановлено боржнику самостійно виконати рішення суду у семиденний строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Листом від 29 червня 2016 року № 10-4679/16 ДСА України повідомлено Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що ДСА України (з метою виконання рішення Луганської окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року) листом від 29.06.2016 № 10-4750/16 звернулась до Апеляційного суду Луганської області з проханням провести належний до виплати розрахунок ОСОБА_1 та направити даний розрахунок до ДСА України для подальшого виконання рішення суду.
З огляду на викладене, позивач довів до відома відповідача про можливість виконати власне зобов'язання по вищезазначеному рішенню лише після надання Апеляційним судом Луганської області розрахунку належних до виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років та заробітної плати.
Апеляційний суд Луганської області у відповідь на вказане звернення ДСА України листом від 11 липня 2016 № 1/704/2016 повідомив, що у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території м. Луганська та Луганської області надання запитуваної інформації є неможливим через відсутність доступу до особових рахунків та наказів по особовому складу за зазначений період.
Як вказує позивач в позовній заяві та апеляційній, з урахуванням наведених вище обставин, ДСА України звернулася до Луганського окружного адміністративного суду із заявою від 27.07.2016 вих. № 10-5359/16 про встановлення способу та порядку виконання судового рішення, так як не володіє інформацією щодо розрахунків належних до виплати сум.
Водночас, Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року залишено без змін рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 у справі № 2а-9960/10/1270, яким відмовлено у задоволенні заяви Державної судової адміністрації України про встановлення способу і порядку виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року.
Разом з цим, як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем не надано жодного доказу (ухвали суду) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
27 березня 2017 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Канцедалом О.О. винесено постанову про накладення штрафу на боржника - ДСА України на користь держави у розмірі 5 100,00 грн., яка мотивована тим, що рішення суду боржником не виконано.
Не погоджуючись з правомірністю і обґрунтованістю вказаної постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить його задовольнити.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, як в рамках виконавчого провадження, так і до матеріалів справи, не надано належних та допустимих доказів неможливості виконання рішення суду по справі №2а-9960/10/1270, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу на боржника Державну судову адміністрацію України від 27.03.2017 року, винесена в межах виконавчого провадження № 51257866 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедалом О.О., прийнята цілком правомірно та в межах повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до приписів статті 1 Закону України від № від 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (зі змінами та доповненнями) (надалі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 ч.1 статті 3 цього Закону передбачено, що відповідно до цього Закону примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною першою, пунктами 16, 18 частини третьої статті 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Статтею 63 Закону встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Отже, законодавцем передбачено негативні наслідки (штрафні санкції) за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення, за умови його невиконання без поважних причин.
Судом встановлено, що оскаржувану постанову про накладення штрафу винесено у зв'язку з невиконанням боржником - позивачем рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.02.2011 року по справі № 2а-9960/10/1270 у встановлені державним виконавцем строки, а саме, не надано підтвердження виконання рішення суду, як і не повідомлено поважні причини такого невиконання, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження ВП №51257866.
У свою чергу, щодо посилання апелянта на поважність причин невиконання рішення суду у зв'язку з відсутністю розрахунку Апеляційного суду Луганської області належних до виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років та заробітної плати, колегія суддів зазначає про таке.
Як правильно було зазначено судом першої інстанції та встановлено апеляційним судом, в резолютивній частині рішення Луганського окружного адміністративного суду по справі №2а-9960/10/1270 відсутня відповідна умова щодо можливості його виконання ДСА України виключно після направлення Апеляційним судом Луганської області розрахунку належних до виплат сум стягувачу.
Таким чином, з наведеного вбачається, що суд при ухвалені рішення дійшов висновку про можливість його виконання ДСА України самостійно.
Крім того, колегією суддів встановлено, що під час вирішення спорів пов'язаних із виконанням ДСА України рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.02.2011 року по справі № 2а-9960/10/1270 суди дійшли висновку про наявність реальної можливості ДСА України виконати відповідне рішення суду, про що вказується зокрема, у наступних рішеннях, які набрали законної сили:
- ухвалі Луганського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року та ухвалі Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року справі № 2а-9960/10/1270, якими судом було відмовлено у задоволенні заяви ДСА України про встановлення способу та порядку виконання судового рішення у справі № 2а-9960/10/1270;
- рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2018 року у справі № 826/4372/18 за позовом ДСА України до ВПВР ДДВС МЮУ, яким позивачу було відмовлено у скасуванні постанови від 14 лютого 2018 року ВП №5127866 про накладення штрафу;
- рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2018 року у справі № 826/5048/18 за позовом ДСА України до ВПВР ДДВС МЮУ, яким позивачу було відмовлено у скасуванні постанови від 15 лютого 2018 року ВП №5127866 про стягнення виконавчого збору.
Разом з цим, колегією суддів також встановлено, що в ухвалі від 04 липня 2018 року по справі № 2а-9960/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд вказує про те, суд не приймає розрахунок надбавки за вислугу років ОСОБА_1 , наданий апеляційним судом Луганської області, оскільки такий розрахунок не відповідає вимогам рішення суду, а саме до розрахунку надбавки за вислугу років не включено суму щомісячної премії, отже зазначений розрахунок складений з порушенням вимог рішення суду.
Наведена обставина, на переконання колегії суддів, також підтверджує наявність реальної можливості виконання судового рішення ДСА України.
Крім того, у рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2018 року у справі № 826/5048/18, яке набрало законної сили, судом встановлено, протягом другої половини 2016 року, а також протягом 2017 року ДСА України не вживались будь-які дії на виконання рішення суду.
Відповідних доказів позивачем не було надано також і під час вирішення даної справи.
Положеннями частини 4 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані позивачем обставини не є поважними причинами для невиконання рішення суду, що набрало законної сили.
Щодо посилання апелянта на те, що рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 2а-9960/10/1270 повинно виконуватись в іншому порядку, то такі доводи не приймається колегією суддів до уваги, оскільки відповідне питання вирішується в іншому, передбаченому КАС України, порядку.
Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідне питання вже вирішувалось судом, про що вказується в ухвалі Луганського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року та ухвалі Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року справі № 2а-9960/10/1270. У цих ухвалах позивачу було роз'яснено, що суди для відновлення порушеного права ОСОБА_1 прийняли рішення, що відповідало заявленим у позові вимогам та при цьому, зміна на підставі статті 263 КАС способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 КАС при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
Щодо посилання апелянта на те, що рішення суду про зобов'язання ДСА України виділити Апеляційному суду Луганської області з єдиного рахунку Державного бюджету України № НОМЕР_1 , відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_1 з 19 серпня 2009 року заробітної плати, обчисленої з урахуванням посадового окладу, виходячи з 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент проведених виплат з 19.08.2009 року з урахуванням раніше проведених виплат було скасовано постановою Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2015 року, проте виконавчий лист, на підставі якого було відкрито виконавче провадження № 5127866 містить відповідні вимоги, також не приймається колегією суддів до уваги, оскільки відповідна обставина не звільняє боржника від виконання рішення суду в частині задоволених позовних вимог, яка набрала законної сили.
Таким чином, апелянтом не наведено жодних поважних причин невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, а тому відповідач мав всі законні підстави та зобов'язаний був застосувати до відповідача штрафні санкції за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку виконаний.
Враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов'язку доказування протилежного.
Разом з цим, позивачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про протиправність оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством у той час як позивачем не доведено наявності обставин, що виключають адміністративну відповідальність.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зазначене, та враховуючи, що колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції під час вирішення даної справи, які відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для його скасування, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 272, 287, 308, 313, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
Повний текст постанови складено 17 липня 2019 року.