18 липня 2019 року м. Дніпросправа № 160/2804/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,
перевіривши відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у справі №160/2804/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування пункту наказу,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду, звернувся до суду з апеляційною скаргою у даній справі.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги та доданих до неї документів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід повернути заявнику з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно із частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Частиною четвертою статті 59 КАС України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина друга статті 26 Закону № 5076-VI).
На підставі підпункту 15.4 пункту 15 Положення ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням за необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога».
При цьому в разі надання адвокатом правової допомоги в суді ордер має містити назву суду, у якому адвокат надає правову допомогу.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої палати Верховного Суду від 03.07.2019 року в справі №9901/939/18.
Як видно з апеляційної скарги від імені позивача вона підписана адвокатом Волєвою О.В., на підтверджено повноважень якої в матеріалах справи міститься копія ордеру Серії ДП №1934/008, виданого на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 19.10.2018 року. В ордері зазначено, що адвокат надає правову допомогу ОСОБА_1 у правоохоронних органах, прокуратурі, судах всіх рівнів та видів. (а. с. 9).
Отже, в ордері не зазначено конкретної назви суду, у якому адвокат надає правову допомогу, а тому такий ордер не можна визнати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги ОСОБА_1 в Третьому апеляційному адміністративному суді.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріаліалах справи містить копія Договору про надання правовох допомоги від 09.10.2018 року. (а.с. 164) Згідно зазначеного договору адвокат зобов'язується здійснювати захист ОСОБА_1 , в якості підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, потерпілого, особис, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні; особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію); особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Від імені ОСОБА_1 адвокат має право: заявляти клопотання, знайомитись з усіма матеріалами кримінального провадження, приймати участь у слідчих діях, приймати участь у судовому розгляді, заявляти відводи слідчому, прокурору, судді, подавати скарги на дії осіб, що проводять дізнання, слідчого, прокурора та суду, виконують покарання щодо засудженої особи.
Таким чином, як видно зі змісту Договору про надання правової допомоги від 09.10.2018 року, адвокату не надано права від імені позивача подавати апеляційну скаргу на рішення суду в адміністративній справі із підписанням останньої.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 КАС України та стаття 10 Закону № 1402-VIII) передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази подаються в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, делегованих йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18 (провадження № 11-44заі19).
Таким чином, до суду не надано документу, який би підтверджував право адвоката, який підписав апеляційну скаргу, на вчинення такої процесуальної дії.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 298 КАС України, апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається заявнику в разі, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
В зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 298 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у справі №160/2804/19 повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили 18 липня 2019 року та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.В. Шлай