16 липня 2019 року м. Дніпросправа № 280/365/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,
секретарі судового засідання Сколишеві О.О.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Прокоф'єва С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року в адміністративній справі №280/365/19 (головуючий суддя 1-ї інстанції Батрак І.В.) за позовом
ОСОБА_1 до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 24.01.2019 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької митниці ДФС, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA112080/2019/000002/1 від 10.01.2019 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2019/0000028;
- зобов'язати відповідача у встановленому законодавством порядку скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби у Запорізькій області висновок про повернення позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачених митних та інших платежів в сумі 40659,50 грн..
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA112080/2019/000002/1 від 10.01.2019 року.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2019/0000028.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає про те що, оскільки товар було випущено у вільний обіг без застосування гарантій, передбачених розділом Х Митного кодексу України, декларант фактично погодився із митною вартістю, визначеною митницею.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.
Позивач проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 04.12.2018 року ОСОБА_1 придбав автомобіль марки VOLKWAGEN PASSAT, номер кузова НОМЕР_1 за ціною 5100 Євро, на підтвердження чого надав рахунок-фактуру №20181350 від 04.12.2018 року, який складено Roudos Auto's.
03.01.2019 року позивачем подано декларацію №ІМ 40 ДЕ 112080/2019/000082, відповідно до рядка 22 якого визначена валюта та загальна ціна за рахунком, яка склала 5100 Євро (еквівалент 161395,10 грн. - рядок 12).
Проте позивачу відмовлено у митному оформленні у зв'язку з корегуванням відповідачем вартості автомобіля, яка була визначена у розмірі 5400 Євро.
04.01.2019 року позивачем складена декларація №ІМ 40 ДЕ 112080/2019/000323, відповідно до якої визначена митна вартість у розмірі 5100 Євро або 168598,39 грн.- рядок 12. До декларації UA112080/2018/024809 позивачем подані наступні документи: фактура №20181350 від 04.12.2018 року; tellerraport від 03.10.2018 року, документ експортної політики 18NLJP8FWCA551WCA551WD58 від 03.12.2018 року, поліс страхування від 04.12.2018 року, паспорт позивача НОМЕР_2 від 31.07.1997 року.
При проведенні контролю правильності визначення позивачем митної вартості товару згідно з положенням ст.53 Митного кодексу України орган доходів і зборів дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а саме: у рахунку від 04.12.2018 року №20181350 відсутні відомості, яким чином здійснено сплату за товар та всупереч вимогам ч.1 ст.368 Митного кодексу України не подавалися платіжні документи, що підтверджують вартість товару (касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі) до митного оформлення. У відповідача наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару на рівні 9150 євро/шт., що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави, вважати, що заявлена декларантом митна вартість не грунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів.
Декларант письмово повідомлений про необхідність надання договору (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договорами (угодою, контрактом); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; виписку з бухгалтерської документації.
Про необхідність подання додаткових документів позивача повідомлено 10.01.2019 року, що підтверджується його підписом.
Відповідач, за результатами розгляду поданої позивачем митної декларації прийняв 10.01.2019 року рішення про коригування митної вартості №UA112080/2019/000002/1, відповідно в якому зазначено, що «враховуючи: інформацію згідно з ресурсом schwackenet.de щодо вартості задекларованого товару на рівні 9150 євро/шт., враховуючи VIN-код (WVWZZZ3CZEE176622), та дати першої реєстрації - 06.06.2014 року транспортного засобу, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, у зв'язку з чим метод визначення вартості за заявою декларанта, не може бути застосований. Митну вартість товару визначено із застосуванням резервного методу, враховуючи вимоги ч.2 ст.64 МКУ на рівні 9150 євро/шт.
В оформленні МД №112080/2019/000323 відмовлено та 10.01.2019 року складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080.2019.00028. У вищевказаній картці відмови як причину у відмові вказано прийняте митницею рішення про коригування митної вартості.
На підставі даного рішення позивач оформив нову ВМД по формі МД-2 №112080/2019/00687 від 10.01.2019 року, сплативши митні платежі згідно із заявленою вартістю, про що зазначено в графі 47 ВМД, відповідно до квитанції №0.0.1233863158.1 від 10.01.2019 року на суму 40660 грн.
Вважаючи протиправним прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови у прийнятті митної декларації, позивач оскаржив їх до суду.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем подано митному органу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, а тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст.58 МК України.
Спірні відносини регулюються розділом III Митного кодексу України від 13.03.2012 року 4495-VI.
Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
За приписами частини першої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до положень частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів здійснюється згідно положень статті 368 Митного кодексу України.
Так, згідно з частиною першою цієї статті для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
Частиною третьою цієї ж цієї статті Митного кодексу України визначено, що особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.
При цьому відповідно до частини четвертої цієї статті Митного кодексу України у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозвязок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Згідно положень частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Так, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Частиною 4 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (пункт перший).
Як зазначалося вище, при проведенні контролю правильності визначення позивачем митної вартості товару VOLKWAGEN PASSAT, відповідач врахував відомості щодо цінових рівнів на подібні транспортні засоби згідно з ресурсом schwackenet.de, щодо вартості задекларованого товару на рівні 9150 євро/одиницю, враховуючи VIN-код ( НОМЕР_1 ), та дати першої реєстрації - 06.06.2014 року транспортного засобу, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості вказаного товару позивачем та наявності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом занижено митну вартість товару.
Відповідно до ч.5 статті 54 Митного кодексу України при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів має право, зокрема, упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт перший).
Відповідачем було запропоновано надати касовий або товарний чек (квитанцію, інший еквівалентний по змісту документ, який підтверджує сплачену за товар суму) або інші документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Проте позивачем жодного із зазначених чи будь-яких інших документів на спростовання сумнівів митного органу стосовно дійсного рівня митної вартості товару надано не надано. Не надано позивачем таких документів і суду.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач заявив, що вважає достатнім надання митному органу під час митного оформлення транспортного засобу фактури, складеної та виданої складено Roudos Auto's. Крім того, позивач пояснив, що гроші за транспортний засіб ним було сплачено готівкою до каси підприємства. При цьому, будь-якого документа про таку сплату йому не видавалось.
Колегія суддів не приймає до уваги таке посилання позивача, оскільки рахунок-фактура в міжнародній комерційній практиці це документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів і послуг, їх кількість та кошти, які покупець має сплатити за ті послуги.
Наявна в матеріалах справи фактура містить, зокрема, банківські дані (рахунок, назву банку і т.і.) на які необхідно сплатити кошти за придбаний товар (транспортний засіб).
Таким чином, вказана фактура свідчить лише про необхідність сплати зазначених в ній коштів на певний рахунок, та не є доказом фактичної сплати таких коштів, у зв'язку з чим не може бути визнаний платіжним документом, в тому числі в розумінні Митного кодексу України.
Відповідно до статей 57-58 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або невизначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини1 статті 57 Митного кодексу України одним з другорядних методів визначення митної вартості є визначення за ціною договору щодо ідентичних товарів.
За приписами пп. 1.1 пункту 1 наказу Державної митної служби України від 13.10.2006 №885 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів» контроль за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів проводиться з урахуванням принципів Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів (далі Методика), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за №1074/8395.
Розрахунок числового значення вартісного рівня транспортних засобів здійснюється відповідно до формул, наведених у пункті 7.53.3 пункту 7.53 розділу VII Методики, та методик розрахунку вартісного рівня, наведеного у спеціалізованих офіційних виданнях, які містять інформацію про ціни на транспортні засоби, сформовані на світовому ринку (видавництва «Kelley Blue Book», «Eurotax», «Nada», тощо), з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). При цьому, для моторних транспортних засобів, враховуються відомості, що містяться у товаросупровідних документах та актах про проведення фізичного або митного огляду щодо: марки, моделі, модифікації, типу та маркування кузова, об'єму та потужності двигуна, типу пального, повної маси, вантажопідйомності, фактичного терміну експлуатації, пробігу, технічного стану, комплектації, функціонального призначення. Ідентифікація кожного транспортного засобу проводиться на основі даних його виробника; визначальним при цьому є ідентифікаційний номер VIN конкретного транспортного засобу.
Отже, враховуючи те, що позивач не надав належні документи, які підтверджують митну вартість товару, відповідачем правомірно та відповідно до наведених вище приписів чинного законодавства для визначення такої вартості використано ресурс schwackenet.de.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що посадовими особами Запорізької митниці ДФС у повній мірі реалізовані повноваження, регламентовані статтями 53, 54, 55, 57 Митного кодексу України, в частині проведення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості, обґрунтованості підстав для витребовування додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості імпортованого товару.
Відтак, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є помилковим.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року в адміністративній справі №280/365/19 задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі №280/365/19 скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16 липня 2019 року.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак