08 липня 2019 р.Справа № 480/32/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калитки О. М.,
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
за участю позивача ОСОБА_1 ,
за участю представника позивача Єфіменко Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 року, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, місце складання м. Суми, повний текст складено 26.02.19 року по справі № 480/32/19
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у виплаті йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити йому відповідно до статті 16, статті 16.2 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразову грошову допомогу внаслідок настання II групи інвалідності, пов'язаної із захворюванням, що мало місце у період проходження військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня 2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.06.1957 позивача було звільнено із строкової військової служби. 12.01.2011 під час первинного огляду органами МСЕК позивача було визнано інвалідом III групи внаслідок загального захворювання. 16.08.2013 під час повторного огляду, згідно з висновком медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я України ОСОБА_1 було визнано інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, отриманого в період проходження військової служби. 26.02.2016 на підставі висновку медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я України ОСОБА_1 було встановлено другу групу інвалідності безстроково внаслідок захворювання, отриманого в період проходження військової служби. Вважаючи, що на нього у зв'язку з цим, як на військовослужбовця, який став інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби поширюються соціальні гарантії, передбачені Законом України № 2011-XII від 20 грудня 1991 року (із змінами та доповненнями) "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", позивач звернувся до уповноважених органів з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у відповідності до ст.16 Закону № 2011-XII.
13.10.2017 Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум було складено протокол № 108, затверджений 18.10.2017 Міністром оборони України, яким ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку тим, що інвалідність внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби, встановлена понад 3-х місячний строк після звільнення з військової служби.
Вважаючи такі дії Міністерства оборони України неправомірними позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково. Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та зобов'язано його повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. На виконання рішення суду позивач повторно звернувся до Міністерства оборони України з заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у відповідності до ст.16 Закону № 2011-XII.
21.09.2018 Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум було складено протокол № 93, затверджений 24.09.2018 Міністром оборони України, яким ОСОБА_1 було повторно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку тим, що інвалідність внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби, встановлена понад 3-х місячний строк після звільнення з військової служби.
Позивач вважає, що такими неправомірними діями відповідача порушено право його на соціальний захист, як військовослужбовця, який внаслідок захворювання отриманого в період проходження військової служби став інвалідом II групи.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 у справі № 480/32/19 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України від 21 вересня 2018 року у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та прийняти рішення по ній відповідно до чинного законодавства.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, 13.06.1957 ОСОБА_1 було звільнено із строкової військової служби.
16.08.2013 під час повторного огляду, згідно з висновком медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я України ОСОБА_1 було визнано інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, отриманого в період проходження військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 30.08.2013 Серії 10ААВ № 591093 (а.с. 19).
26.02.2016 на підставі висновку медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я України ОСОБА_1 було встановлено другу групу інвалідності безстроково внаслідок захворювання, отриманого в період проходження військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 29.02.2016 Серії 12ААА № 154847 (а.с. 20).
Позивач звернувся до уповноважених органів із заявою, в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності через захворювання, отримане в період проходження військової служби.
Згідно із витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13.10.2017 № 108 розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, а саме:
"49. Рядовому в запасі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), якого 13.06.1957 звільнено зі строкової військової служби та 12.01.2011 під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом III групи внаслідок загального захворювання (довідка МСЕК серія 10 ААА № 219859 від 22.02.2011), 16.03.2013 під час повторного огляду органами МСЕК - інвалідом III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходження військової служби (довідка МСЕК серія 10 ААВ № 591093 від 30.08.2013), та 26.02.2016 - інвалідом II групи внаслідок цієї ж причини довідка МСЕК серія 12 ААА № 154847 від 29.02.2016).
Згідно з частиною 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, яка діяла на час первинного встановлення заявнику інвалідності, а також підпункту 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) і інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 одноразова грошова допомога військовослужбовцям строкової служби призначається у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.
ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3-х місячний строк після звільнення зі служби.
Крім цього, зміна групи інвалідності у ОСОБА_1 відбулася понад дворічний термін, що згідно з частиною четвертою статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 № 975, не дає підстав для здійснення доплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною групи інвалідності" ( а.с. 10).
Не погодившись із відмовою Міністерства оборони України від 13.10.2017 у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ОСОБА_1 звернулося до Сумського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 по справі № 818/2217/17 позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково. Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та зобов'язано його повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018 апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 по справі № 818/2217/17 залишено без змін.
На виконання рішення суду позивач повторно звернувся до Міністерства оборони України з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у відповідності до ст.16 Закону № 2011-XII.
Згідно із витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.09.2018 № 93 розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, а саме:
"28. Рядовому в запасі ОСОБА_2 (Сумський ОВК), документи якого надійшли відповідно до рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 за справою № 818/2217/17 та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.201, якого 13.06.1957 звільнено зі строкової військової служби та 12.01.2011 під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом III групи внаслідок загального захворювання (довідка МСЕК серія 10 ААА № 219859 від 22.02.2011), а 16.03.2013 під час повторного огляду органами МСЕК - інвалідом III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходження військової служби (довідка МСЕК серія 10 ААВ № 591093 від 30.08.2013).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа № 1-7/99) до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт. під час дії якого вони настали або мали місце.
Ураховуючи, що ОСОБА_1 встановлено інвалідність захворювання, пов'язаного з проходженням служби в 2013, має застосовуватися законодавство, що діяло на час встановлення інвалідності.
Пунктом 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, яка діяла на час встановлення інвалідності в 2013 році, а також підпунктом 4 пунктом 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) і інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим із строкової військової служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного суду від 26.06.2018 справа № 750/5074/17 (адміністративне провадження № К/9901/44751/18).
ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3-х місячний термін.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу встановлено інвалідність, яка сталася після 01 січня 2007 року внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, тобто після набрання чинності нової редакції ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а тому позивач має право на отримання грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ.
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, затверджено Порядок № 975).
При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 , Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 , і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 ; допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності (16.08.2013), а саме Закон № 2011-ХІІ, в редакції Закону України від 03 листопада 2006 року № 328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб», яка діяла з 01 січня 2007 року до 01 січня 2014 року та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 /надалі - Порядок № 499/.
Так, частинами другою та шостою статті 16 Закону №2011-XII, в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, було передбачено: 2) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України; 6) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.
При цьому, згідно з частиною другої статті 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Відповідно до частини четвертої статті 2 цього ж Закону (в редакції до 1 січня 2014 року) існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив строкову військову службу.
Разом з тим, частина шоста статті 16 Закону № 2011-XII (аналогічне правило закріплено Порядком N 499) є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:
- особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;
- визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;
- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.
Так, відповідно до підпункту 4 пункту 2 вказаного Порядку № 499, військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.
Частиною шостою статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.
У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах міститься у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року (справа № 750/5074/17).
Таким чином, колегія суддів зазначає, що з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17, у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ, оскільки інвалідність позивачу встановлена більше ніж через 3 місяці після звільнення зі строкової військової служби.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відмовляючи позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 року по справі № 480/32/19 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко
Повний текст постанови складено 08.07.2019 року