17 липня 2019 року справа №200/12325/18-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегія суддів:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Казначеєва Е.Г.
Сіваченка І.В.
за участю секретаря судового засідання Кобець О.А.
за участю сторін по справі:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2 (за довіреністю)
третя особа: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду (суддя - Шинкарьова І.В.) від 09 квітня 2019 року (повний текст рішення складено 19 квітня 2019 року у м.Слов'янськ) у справі №200/12325/18-а за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про визнання рішення про відмову у призначенні субсидії протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнати протиправним рішення управління про відмову у призначенні субсидії та зобов'язати відновити його порушене законне право на субсидію; стягнення моральної шкоди у розмірі 65 090,40 грн., заподіяну протиправним рішенням відповідача щодо незаконної відмови у призначені субсидії.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради у призначенні субсидії Чості ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , за його заявою від 31 липня 2018 року; зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради повторно розглянути заяву позивача від 31 липня 2018 року про призначення житлової субсидії за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків рішення суду. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині надання права відповідачу діяти на власний розсуд «при вирішенні питання щодо якого звернувся позивач», зобов'язати відповідача відновити порушене ним право позивача на субсидію та в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 65 090,40 грн, ухвалити нове рішення про задоволення зазначених позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач зазначив, що суд першої інстанції безпідставно надав право відповідачу діяти на власний розсуд при вирішенні питання, щодо якого він звернувся. Суд не дав оцінки доказам, викладеним в Додатковому коментарі, мотивовано їх не відхилив, але при ухваленні рішення не взяв їх до уваги. Більш того, своїм рішенням суд фактично узаконив дії відповідача в форматі «на власний розсуд», а це означає, що тепер відповідач буде «законно», за рішенням суду, не визначати Конституцію та Закони України. Судом першої інстанції безпідставно було відмовлено у задоволенні позову щодо стягнення моральної шкоди. Позивач вважає, що при вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції умисно не застосував закон, який підлягає застосуванню в даних правовідносинах, а саме Закон України «Про виконання рішень про застосування практики Європейського суду з прав людини».
Відповідач подав скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач вважає, що ним правомірно було відмовлено у призначенні позивачеві субсидії, оскільки згідно вимог п.8 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. №848, житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства, які зареєстровані і фактично проживають в житловому приміщенні (будинку). Житлова субсидія не може призначатися одночасно за зареєстрованим місцем проживання особи та за місцем її фактичного проживання.
Третя особа, у судове засідання не прибула, хоча вона була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшов висновку про те що, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач 31 липня 2018 року звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради із заявою про призначення йому субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на житлове приміщення за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_1 (арк. справи 32).
Житлове приміщення, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , позивач отримав за договором дарування від 19 червня 2017 року (арк. справи 33).
При зверненні позивача із заявою про призначення субсидії, ним була подана декларація про доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням житлової субсидії в якій позивач зазначив, що він одружений, отримує пенсію у розмірі 1558,62 грн., транспортних засобів не має, протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням житлової субсидії майна, товарів та послуг, вартість яких перевищує 50 тис. гривень не придбав (арк. справи 34).
Листом Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 15 серпня 2018 року за вихідним № 01-14/6255 позивачу було повідомлено про те, що він не має право на отримання субсидії на житлове приміщення за фактичним місцем проживання, оскільки відповідно до пункту 8 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій, затв. постановою КМУ від 21 жовтня 1995 року № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива», житлова субсидія призначається одному із членів господарства, які зареєстровані і фактично проживають в житловому приміщенні. Відповідно до пункту 13 Положення для призначення житлової субсидії громадян у разі фактичного проживання, необхідно подавати договір про оренду житла. Також зазначив, що оскільки його дружині Чості ОСОБА_5 , за місцем реєстрації позивача, як члена сім'ї, призначена житлова субсидія з травня 2018 по вересень 2018 року, сума якого склала 0,00 грн., згідно пункту 8 Положення, житлова субсидія не може призначатись за зареєстрованим місцем проживання особи та за місцем її фактичного проживання (арк. справи 35).
Згідно довідки про забезпеченість житловою площею (склад сім'ї), виданої відділом обліку проживання фізичних осіб станом на 01 травня 2018 року, склад осіб за адресою: АДРЕСА_2 складає: ОСОБА_3 - заявник; ОСОБА_1 -чоловік; ОСОБА_6 - син (арк. справи 37)
Наведені обставини сторонами не оспорюються. Спірним у цій справі є право позивача на отримання субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на житлове приміщення за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату управління багатоквартирним будинком, користування житлом або його утримання, послуг з транспортування та розподілу природного газу та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива визначає Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення № 848).
Пунктом 2 вказаного Положення передбачено, що право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).
Згідно пункту 4 Положення №848 житлові субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги та/або скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо, внеску/платежу об'єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком у межах соціальної норми житла, соціальних нормативів житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, витрат на управління багатоквартирним будинком (далі - соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування) і розміром обов'язкового відсотка платежу, визначеного в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У пункті 8 Положення №848 визначено, що житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства, які зареєстровані і фактично проживають в житловому приміщенні (будинку).
За рішенням комісії житлова субсидія може призначатися одному із членів домогосподарства, які не зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому на підставі договору найму (оренди) житла (далі - орендарі), або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію, у разі, коли їм нараховується плата за житлово-комунальні послуги.
За рішенням комісії житлова субсидія може призначатися одному із членів домогосподарства, які не зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому без укладеного договору найму (оренди) житла, у разі, коли вони є внутрішньо переміщеними особами. У такому випадку склад домогосподарства декларується заявником під час звернення за призначенням житлової субсидії.
Рішення про призначення (відмову в призначенні) житлової субсидії у випадках, передбачених абзацами другим і третім цього пункту, приймається комісією на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.
Аналіз наведених положень дозволяє дійти висновку про те, що право на отримання субсидії мають громадяни, які проживають у житлових приміщеннях (будинках) та зареєстровані у такому приміщенні (будинку).
Особи, які не зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому, субсидія призначається за рішенням комісії у таких випадках:
- особи проживають у ньому на підставі договору найму (оренди) житла (далі - орендарі), або є індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію, у разі, коли їм нараховується плата за житлово-комунальні послуги;
- особи фактично проживають у ньому без укладеного договору найму (оренди) житла, у разі, коли вони є внутрішньо переміщеними особами.
Окрім того, житлова субсидія не може призначатися одночасно за зареєстрованим місцем проживання особи та за місцем її фактичного проживання.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 26 листопада 1971 року.
Згідно договору дарування від 19 червня 2017 року позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Докази реєстрації у наведеному приміщенні в матеріалах справи відсутні.
В графі «сімейний стан» в паспорті позивача зазначено, що він перебуває у шлюбі з ОСОБА_7 з 26 серпня 1967 року. Відмітки про розірвання шлюбу - відсутні (арк. справи 20-22).
Дружина позивача ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 09 жовтня 2015 року зверталась до управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради із заявою про призначення субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг (арк. справи 54).
З пред'явленої декларації про доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням житлової субсидії, поданою ОСОБА_3 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані крім неї, її чоловік ОСОБА_1 вид доходу - пенсія, син - ОСОБА_6 - заробітна плата НКМЗ-ВОРХ (арк. справи 54м зворотній бік).
Згідно довідки про забезпеченість житловою площею (склад сім'ї, технічні характеристики житла, розмір платежів), виданої відділом обліку проживання фізичних осіб Територіальної громади Краматорської міської Ради, з 01 травня 2018 року склад зареєстрованих (фактично мешкаючих) осіб складає: ОСОБА_3 -заявник, ОСОБА_1 - чоловік, ОСОБА_6 - син (арк. справи 55).
З рішення про призначення субсидії дружині позивача Чості ОСОБА_8 від 21 червня 2018 року вбачається, що субсидію на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 призначено на 5 місяців за період з травня 2018 року по вересень 2018 року (арк. справи 31).
Згідно рішення про призначення субсидії дружині позивача ОСОБА_3 від 03 грудня 2018 року субсидію на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 призначено на 5 місяців за період з листопада 2018 року по березень 2019 року, розмір субсидії розрахований на трьох членів сім'ї, у тому числі ОСОБА_1 (арк. справи 30)
З викладеного вбачається, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та входить до складу сім'ї третьої особи, яка отримує житлову субсидію за місцем реєстрації з жовтня 2015 року по теперішній час.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на житлове приміщення за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_1 відповідають приписам п. 8 Положення №848.
У пункті 9 Положення №848 визначено, що житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства .
До складу домогосподарства включаються особи, що зареєстровані і фактично проживають в житловому приміщенні (будинку), на яких розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії.
Тобто, у наведеній нормі також зазначено, що до складу домогосподарства включаються особи, які по-перше, зареєстровані в житловому приміщенні, по-друге, фактично проживають у ньому. Зазначена норма не передбачає включення до складу домогосподарства осіб лише за фактом фактичного проживання. За таких обставин, посилання позивача на п.9 Положення №848 колегією суддів не прийнято до уваги.
Колегія суддів погоджується з доводами позивача та висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до статті 2 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Однак, право на отримання субсидії з оплати житлово-комунальних послуг не передбачено Конституційним законом або міжнародним договором. Зазначене право встановлено окремим спеціальним нормативно-правовим актом, положення якого повинні застосовуватися до спірних правовідносин. При цьому, колегія суддів не вбачає невідповідності вказаного вище Положення №848 будь-якому акту вищої юридичної сили.
Так, згідно вимог статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» саме до повноважень Кабінету Міністрів України належать, зокрема, встановлення граничної норми витрат на управління житлом громадян, які відповідно до законодавства мають пільги або користуються субсидією на оплату житлово-комунальних послуг; встановлення граничної норми витрат на оплату комунальних послуг для громадян, які відповідно до законодавства мають пільги або користуються субсидією на оплату житлово-комунальних послуг; встановлення порядку надання пільг та житлових субсидій населенню в частині забезпечення надання житлових субсидій як частки вартості житлово-комунальних послуг, у тому числі їх виплати у грошовій формі.
За приписами частини 3 статті 11 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачені законодавством пільги та субсидії на оплату житлово-комунальних послуг виплачуються споживачу в грошовій формі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Колегія суддів також погоджується з доводами позивача та висновком суду першої інстанції про те, що у відповідності до вимог ст. ст.1, 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивач є індивідуальним споживачем та учасником правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг. Однак, у відповідності до Положення №848 не всі індивідуальні споживачі мають право на отримання субсидії .
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції безпідставно визнано протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради у призначенні позивачеві субсидії за адресою: АДРЕСА_1 , за його заявою від 31 липня 2018 року.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Враховуючи, що під час розгляду справи під час апеляційного провадження не встановлено порушення відповідачем прав позивача, вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 65 090,40 грн., заподіяну протиправним рішенням відповідача щодо незаконної відмови у призначені субсидії задоволенню не підлягають.
З урахуванням викладенного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Керуючись статтями 23, 33, 139, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року у справі № 200/12325/18-а - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року у справі №200/12325/18-а - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року у справі №200/12325/18-а - скасувати.
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання протиправним рішення управління про відмову у призначенні субсидії та зобов'язання відновити його порушене законне право на субсидію; стягнення моральної шкоди у розмірі 65 090,40 грн., заподіяну протиправним рішенням відповідача щодо незаконної відмови у призначені субсидії.
Повне судове рішення складено 18 липня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 17 липня 2019 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Т.Г. Гаврищук
Судді: Е.Г. Казначеєв
І.В. Сіваченко