17 липня 2019 р.Справа № 520/11597/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Лях О.П.,
Суддів: Калитки О. М. , Бегунца А.О. ,
при секретарі судового засідання Машурі Г.І.,
за участю представника позивача Шатова С.О. ,
представника відповідача Насібулліної Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 (повний текст складено 12.04.2019, головуючий суддя І інстанції Мороко А.С., м.Харків) по справі № 520/11597/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК-Торгагротранс" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АСК-Торгагротранс" (далі - ТОВ "АСК-Торгагротранс") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області:
- від 01.08.2018 №00003121401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 152407,50 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями - 121926,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 30481,50 грн.;
- від 01.08.2018 № 00003131401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 169342,50 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями - 135474,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33868,50 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 задоволено в повному обсязі адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК-Торгагротранс":
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00003121401 від 01 серпня 2018 року з податку на прибуток в загальному розмірі 152407,50 грн.;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00003131401 від 01 серпня 2018 року з податку на додану вартість в загальному розмірі 169342,50 грн.;
- стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АСК-Торгагротранс" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області судовий збір у розмірі 4826,25 грн.
Не погодившись із даним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому наголошено на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.
Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступного.
Як свідчать матеріали справи, ГУ ДФС у Харківській області проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ "АСК-Торгагротранс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018.
За результатами проведеної перевірки складено акт № 2857/20-40-14-01-08/39247469 від 13.07.2018, яким зафіксовано порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: (т.1 а.с.198-230)
- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 121926,00 грн., у тому числі за 1 кв. 2017 року у сумі 69118,00 грн., за 2 кв. - 52808,00 грн., наростаючим підсумком за 1 півріччя 2017 року - 121926,00 грн.;
- п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1, 201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ у сумі 135474,00 грн., у тому числі: за січень 2017 року - 20049,00 грн., за лютий 2017 року - у сумі 29946,00 грн., за березень 2017 року - у сумі 26803,00 грн., за квітень 2017 року - у сумі 5297,00 грн., за травень - у сумі 9145,00 грн., за червень 2017 року - у сумі 44234,00 грн.
На підставі висновків проведеної перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення:
- від 01.08.2018 №00003121401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 152407,50 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями - 121926,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 30481,50 грн.;
- від 01.08.2018 № 00003131401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 169342,50 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями - 135474,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33868,50 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обґрунтовано та правомірно сформовано дані податкового обліку по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Торговий дім "Шубське", оскільки спірні господарські операції позивача були пов'язані з господарською діяльністю, спричиняючи зміни в структурі його активів, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Також суд першої інстанції відмітив, що позивачем надано до суду товарно-транспортні накладні по договору №17/08/2016-1ДТ від 17.08.2016, які містять необхідні реквізити, а відповідачем не надано доказів того, що такі товарно-транспортні накладні містять дефекти.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Згідно із п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПКУ, ПК України) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Положеннями ст.ст.133-142 розділу ІІІ ПК України визначено особливості як визначення платників податку на прибуток, так і визначення об'єкту оподаткування цим податком.
Так, відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
В свою чергу, особливості як визначення платників податку на додану вартість, так і визначення об'єкту оподаткування цим податком встановлено положеннями ст.ст.180-211 розділу V ПК України.
При цьому, саме приписами ст.ст.185, 187 та 198 ПК України встановлено особливості визначення об'єкта оподаткування, дати виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг та правил формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість.
Так, відповідно до п.185.1 ст.185 ПКУ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Згідно із п.187.1 ст.187 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Так, відповідно до п.198.1 та 198.2 ст.198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з п.198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Разом з тим, приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.
З аналізу змісту вказаних норм слідує, що право платника податків на включення сум до податкових зобов'язань чи податкового кредиту як по податку на прибуток, так і по податку на додану вартість обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання або продаж цим платником податків товарів, основних фондів, отримання або надання послуг чи робіт, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; так і підтвердження обліковими, розрахунковими документами цих господарських операцій.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку відповідних сум.
Таким чином, первинні документи мають юридичну силу лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон №996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи
В свою чергу, згідно з п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Аналіз норм Закону №996 свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
При цьому, окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не можуть свідчити про недійсність таких документів та не впливають на право позивача по формуванню показників податкового обліку за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв'язку із господарською діяльністю.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне перевірити під час розгляду даної справи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, щодо господарських взаємовідносин між позивачем ТОВ "АСК-Торгагротранс" та його контрагентом ТОВ "ТД Шубське".
Як свідчать матеріали справи, ТОВ "АСК-Торгагротранс" надавало послуги по перевезенню вантажів наступним контрагентам: ТОВ "Орттехсервіс" - договір перевезення вантажів № 1801/2017 від 18.01.2017 (т.1 а.с.166-167); ТОВ "ТБ "Новагро" - договір перевезення вантажів № 161116ТР від 16.11.2016 (т.1 а.с.163-165); ПІІ "Гленкор Грейн Україна" - договір перевезення вантажів № 06П від 01.08.2016 (т.1 а.с.144-149); ТОВ "Кернел-Трейд" - договір про надання послуг по перевезенню вантажів № ТР-25 від 01.08.2016 (т.1 а.с.150-162).
З метою належного виконання зазначених договорів, 17 серпня 2016 року між ТОВ "АСК-Торгагротранс" (замовник) та ТОВ "Торговий дім "Шубське" (перевізник) укладено договір про надання послуг по перевезенню вантажів та транспортно-експедиційному обслуговуванню №17/08/2016-1ДТ.(т.1 а.с.26-28)
Відповідно до п.1.1 даного договору замовник за заявками доручає, а перевізник бере на себе зобов'язання по доставці вантажів замовника до пунктів призначення і передачі їх вантажоодержувачем.
Згідно з п.1.2 договору № 17/08/2016-1ДТ від 17.08.2016 перевізник виконує транспортно-експедиційне обслуговування ввірених йому вантажів.
Відповідно до п.4.2 вказаного договору послуги вважаються виконаними після підписання акту виконаних робіт. Акт виконаних робіт складається на загальну суму вартості останнім днем місяця, протягом якого виконувались послуги.
На підтвердження отримання послуг по перевезенню вантажів та транспортно-експедиційному обслуговуванню позивачем надано до суду наступні документи: заявки на перевезення вантажу; акти надання послуг з додатками до них; товарно-транспортні накладні; платіжні доручення; податкові накладні з квитанціями про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН). (т.1 а.с.29-143, т.2 а.с.10-105)
Під час виконання Договору № 17/08/2016-1ДТ від 17.08.2016 ТОВ "Торговий дім "Шубське" було складено податкові накладні, які було зареєстровано в ЄРПН.
При цьому, контролюючим органом не надано та не повідомлено будь-яких відомостей про нездійснення/зупинення/несвоєчасність реєстрації таких податкових накладних в ЄРПН при здійсненні зазначених господарських операцій.
Враховуючи зазначене, суми податку на додану вартість за податковими накладними було включено ТОВ "АСК-Торгагротранс" до складу податкового кредиту, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ відповідних звітних періодів.
Щодо доводів податкового органу про ненадання позивачем під час проведення перевірки товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає наступне.
В акті перевірки № 2857/20-40-14-01-08/39247469 від 13.07.2018 податковим органом зазначено, що ТОВ "АСК-Торгагротранс" надано до перевірки лише акти виконаних робіт та податкові накладні, а інші документи на запит перевіряючих від 06.07.2018 до перевірки не надано (т.1 а.с.202).
Однак, колегія суддів звертає увагу, що зазначений акт перевірки не було підписано уповноваженими особами позивача, що підтверджується актом від 13.07.2018 №5353/20-40-14-01-08/39247469 про відмову у підписі акту документальної планової перевірки (т.1 а.с.235-236), згідно якого «реєстрація планової виїзної перевірки по підприємству ТОВ «АСК-ТОРГАГРОТРАНС» (податковий номер 39247469) відбулась 13.07.2018 року, у зв'язку з чим було зроблено виїзд на фактичну адресу підприємства 2ТОВ АСК-ТОРГАГРОТРАНС» (податковий номер 39247469) м.Харків, вул.Полтавський шлях 79, оф.410, для ознайомлення та вручення акту планової виїзної перевірки. Керівнику підприємства ОСОБА_2 та головному бухгалтеру ОСОБА_3 було вручено акт планової виїзної перевірки, але ознайомившись з висновками акту посадові особи відмовились від його вручення, у зв'язку з чим акт планової виїзної перевірки було направлено засобами поштового зв'язку 13.07.2018».
Також, відповідачем не надано до матеріалів справи як доказів отримання позивачем запиту від 06.07.2018 про надання документів на перевірку, так і самого запиту, на який податковий орган посилається в акті перевірки.
Більше того, в матеріалах справи міститься Додаток №4 до акту перевірки № 2857/20-40-14-01-08/39247469 від 13.07.2018 «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ТОВ "АСК-Торгагротранс"», із якого слідує, що договори (додаткові угоди) з додатками, контракти, накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг), рахунки, акти звірок, товарно-транспортні накладні тощо за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 були досліджені перевіряючими лише вибірково (т.2 а.с.106-110).
Таким чином, вищевказане ставить під сумнів спроможність доводів податкового органу про ненадання позивачем певних документів при проведенні відповідачем перевірки.
Колегія суддів звертає увагу, що до матеріалів справи позивачем долучено товарно-транспортні накладні, які містять підписи уповноважених осіб як від замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, так і від водіїв/експедиторів, які здійснювали безпосереднє перевезення товарів, а також печатки відповідних юридичних осіб.
При цьому, на товарно-транспортних накладних також містяться вчинені від руки відмітки про фактичний час прибуття та відправлення відповідних транспортних засобів із пунктів навантаження та вивантаження.
Правила оформлення документів на перевезення передбачені положеннями розділу 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 (далі - Правила №363).
Так, відповідно до пункту 11.4 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом.
Колегія суддів приймає до уваги доводи позивача про те, що із замовниками (вантажовідправниками) безпосередні господарські правовідносини склалися саме у ТОВ "АСК-Торгагротранс" як автомобільного перевізника. ТОВ "АСК-Торгагротранс", в свою чергу, фактично з метою належного виконання договірних зобов'язань передоручив ТОВ "Шубське" надання послуг по перевезенню вантажів та транспортно-експедиційному обслуговуванню вищевказаним контрагентам. Подібне передоручення договорами із ТОВ "Орттехсервіс", ТОВ "ТБ "Новагро", ПІІ "Гленкор Грейн Україна" та ТОВ "Кернел-Трейд" не заборонене, а в деяких договорах міститься лише застереження, що у таких випадках саме позивач несе відповідальність за належне виконання умов договорів перевезення вантажів.
Відповідно до пункту 11.1 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
З огляду на вказане та беручи до уваги, що ТТН складалися замовниками (вантажовідправниками), а позивач отримав їх вже після надання відповідних послуг по перевезенню вантажів і, як наслідок, не мав можливості впливати на зміст інформації, яка вносилась в ТТН перед початком перевезення вантажів, колегія суддів доходить висновку, що відсутні підстави вважати товарно-транспортні накладні із зазначенням автомобільним перевізником «ТОВ "АСК-Торгагротранс"» оформленими із суттєвими недоліками, які унеможливлюють встановлення здійснюваної господарської операції.
Отже, такі товарно-транспортні накладні є складеними із несуттєвими недоліками, що жодним чином не впливає на ідентифікацію господарської операції та не спростовує її здійснення.
Таким чином, долучені позивачем до матеріалів справи первинні документи за формою та змістом відповідають вимогам, які ставляться до оформлення первинних документів для надання їм юридичної значущості.
Додатково колегія суддів звертає увагу, що податковим органом не ставиться під сумнів відповідність вищевказаних первинних документів вимогам, які ставляться до оформлення первинних документів для надання їм юридичної значущості.
Наявність у товарно-транспортних накладних окремих несуттєвих недоліків заповнення не може свідчити про недійсність таких документів та не впливає на право позивача по формуванню показників податкового обліку, оскільки всі інші первинні документи підтверджують реальність проведених операцій та пов'язані із господарською діяльністю як позивача, так і його контрагента.
Так, основним видом економічної діяльності ТОВ "АСК-Торгагротранс", визначеним на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності за рік, є за кодом КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. Іншими видами діяльності є за кодами КВЕД: 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 47.30 Роздрібна торгівля пальним; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.
Видами діяльності ТОВ "Шубське" є за кодами КВЕД: 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 10.92 Виробництво готових кормів для домашніх тварин; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів. н. в. і. у.; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування.
З огляду на види економічної діяльності позивача та його контрагента, колегія суддів погоджується із доводами позивача про реальний характер господарських операцій, реальність яких ставиться під сумнів податковим органом, оскільки останні за своїм змістом не суперечать здійснюваній сторонами діяльності.
Більше того, відповідачем не заперечується сам факт отримання позивачем послуг по перевезенню вантажів та транспортно-експедиційному обслуговуванню, а вказується лише на ненадання на перевірку документів, підтверджуючих здійснення такої господарської операції.
При цьому, контролюючий орган намагається перекласти обов'язок доказування правомірності діяльності саме на позивача, без вчинення достатніх дій для доведення своєї позиції перед судом.
Колегія суддів зазначає, що контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.
Так, положеннями ст.ст.40-132 розділу ІІ ПК України встановлено загальні положення стосовно адміністрування податків, зборів, платежів.
Приписами ст.ст.61 та 62 ПК України передбачено визначення податкового контролю, повноваження органів державної влади щодо здійснення такого контролю та способи його здійснення.
Одним із способів здійснення такого контролю є, в тому числі, інформаційно- аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (п.п.62.1.2 п.62.1 ст.62 ПК України).
В свою чергу, положеннями ст.ст.71-74 ПК України встановлено особливості інформаційно- аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.
Зокрема, з аналізу змісту вказаних статей вбачається, що інформація, зібрана відповідно до вимог цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.
Висновки, викладені в акті перевірки або звірки щодо встановлених порушень платником податків, в свою чергу, не є безумовно достовірними, оскільки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.
Таким чином, висновки викладені в акті перевірки або довідках про проведення звірки, зокрема щодо реальності вчинених платником податків господарських операцій, необхідно оцінювати із урахуванням інших доказів у справі, предметом якої є податкові правопорушення, що обґрунтовуються контролюючим органом.
Колегія суддів звертає увагу, що в акті перевірки позивача контролюючим органом не наведено доводів стосовно наявності в автоматизованих інформаційних системах податкового органу інформації щодо неможливості ТОВ "Шубське" здійснювати господарську діяльність.
Додатково колегія суддів відмічає, що в період здійснення вказаної господарської операції контрагент позивача був зареєстрований платником податку на додану вартість. Податковий орган не наводить доводів як стосовно невиконання контрагентом позивача обов'язку щодо декларування своїх зобов'язань з ПДВ, так і стосовно здійснення перевірок діяльності контрагента, якими встановлено порушення податкового законодавства.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність твердження податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України та не доведеним допустимими, належними, достовірними та беззаперечними доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 по справі № 520/11597/18 -залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 по справі № 520/11597/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 18 липня 2019 року.
Головуючий суддя (підпис)О.П. Лях
Судді(підпис) (підпис) О.М. Калитка А.О. Бегунц