08 липня 2019 р.Справа № 520/11384/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калитки О. М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Мельнікової Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Чудних С.О., місце складання м. Харків, повний текст складено 11.03.19 року по справі № 520/11384/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроут"
до Державної фіскальної служби України , Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гроут", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд:
1) визнати протиправними та скасувати:
- рішення комісії регіонального рівня ГУ ДФС у Харківській області про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 980962/35073748 від 07.11.2018 з відмовою у реєстрації податкової накладної № 48 від 06.11.2017;
- рішення комісії регіонального рівня ГУ ДФС у Харківській області про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 980963/35073748 від 07.11.2018 з відмовою у реєстрації податкової накладної № 44 від 03.11.2017;
- рішення комісії регіонального рівня ГУ ДФС у Харківській області про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 980961/35073748 від 07.11.2018 з відмовою у реєстрації податкової накладної № 45 від 03.11.2017;
- рішення комісії регіонального рівня ГУ ДФС у Харківській області про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 980964/35073748 від 07.11.2018 з відмовою у реєстрації податкової накладної № 54 від 16.11.2017;
- рішення комісії регіонального рівня ГУ ДФС у Харківській області про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 982903/35073748 від 08.11.2018 з відмовою у реєстрації податкової накладної № 49 від 09.11.2017;
- рішення комісії регіонального рівня ГУ ДФС у Харківській області про відмову в реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 982902/35073748 від 09.11.2018 з відмовою у реєстрації податкової накладної № 96 від 09.11.2017;
2) зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроут" (код 35073748) з ТОВ "Агротек" (код 32232765), а саме: податкова накладна № 44 від 03.11.2017, податкова накладна № 45 від 03.11.2017, податкова накладна № 48 від 06.11.2017, податкова накладна № 54 від 07.11.2017, податкова накладна № 49 від 09.11.2017 та податкову накладну № 96 від 09.11.2017 Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроут" (код 35073748) з ТОВ "Компані Плаза" (код 36226451).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідача є протиправними, а рішення є неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 у справі № 520/11384/18 задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроут" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно ч. 4 ст. 229 у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ТОВ "Гроут" при здійсненні поставки товару згідно видаткових накладних №650 від 03.11.2017, № 651 від 06.11.2017, № 652 від 16.11.2017, № 653 від 03.11.2017, № 632 від 09.11.2017 та № 633 від 01.11.2017, було складено податкові накладні № 44 від 03.11.2017, № 45 від 03.11.2017, № 48 від 06.11.2017, № 54 від 16.11.2017, № 39 від 01.11.2017, № 49 від 30.04.2017 та № 96 від 09.11.2017 та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
24 листопада 2017 року ДФС України сформовано квитанцію № 9248443831, якою зазначено, що реєстрація податкової накладної № 44 від 03.11.2017 зупинена, у зв'язку із тим, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, п. 6 Критеріїв оцінки ступенів ризику, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ №567 від 13.06.2017.
24 листопада 2017 року ДФС України сформовано квитанцію № 9248449234, якою зазначено, що реєстрація податкової накладної № 45 від 03.11.2017 зупинена, у зв'язку із тим, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, п. 6 Критеріїв оцінки ступенів ризику, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ №567 від 13.06.2017.
24 листопада 2017 року ДФС України сформовано квитанцію № 9249260634, якою зазначено, що реєстрація податкової накладної № 48 від 06.11.2017 зупинена, у зв'язку із тим, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, п. 6 Критеріїв оцінки ступенів ризику, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ №567 від 13.06.2017.
24 листопада 2017 року ДФС України сформовано квитанцію №9256412607, якою зазначено, що реєстрація податкової накладної № 54 від 16.11.2017 зупинена, у зв'язку із тим, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, п. 6 Критеріїв оцінки ступенів ризику, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ №567 від 13.06.2017.
24 листопада 2017 року ДФС України сформовано квитанцію №9250130705, якою зазначено, що реєстрація податкової накладної № 49 від 09.11.2017 зупинена, у зв'язку із тим, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, п. 6 Критеріїв оцінки ступенів ризику, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ №567 від 13.06.2017.
15 грудня 2017 року ДФС України сформовано квитанцію №9269366146, якою зазначено, що реєстрація податкової накладної № 99 від 09.11.2017 зупинена, у зв'язку із тим, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, п. 6 Критеріїв оцінки ступенів ризику, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ №567 від 13.06.2017.
Поряд із тим, податкову накладну № 39 від 01.11.2017 прийнято, що підтверджується квитанцією від 23.11.2017 № 9247464913.
Комісією регіонального рівня Головного управління ДФС у Харківській області прийняті рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 980962/35073748 від 07.11.2018 з відмовою у реєстрації податкової накладної № 48 від 06.11.2017; № 980963/35073748 від 07.11.2018 з відмовою у реєстрації податкової накладної № 44 від 03.11.2017; № 980961/35073748 від 07.11.2018 з відмовою у реєстрації податкової накладної № 45 від 03.11.2017; № 980964/35073748 від 07.11.2018 з відмовою у реєстрації податкової накладної № 54 від 16.11.2017; № 982903/35073748 від 08.11.2018 з відмовою у реєстрації податкової накладної № 49 від 09.11.2017; № 982902/35073748 від 09.11.2018 з відмовою у реєстрації податкової накладної № 96 від 09.11.2017.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних № 44 від 03.11.2017, № 45 від 03.11.2017, № 48 від 06.11.2017, № 54 від 07.11.2017, № 49 від 09.11.2017, № 96 від 09.11.2017.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
Згідно з абзацом першим п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до абзацу першого п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з абзацом другим п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Абзацом третім п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Згідно пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" № 1246 від 29.12.2010, податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно пункту 12 Порядку № 1246, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції до 31.12.2017), згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Разом з тим, контролюючим органом не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
У відповідності до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції до 31.12.2017), письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" № 190 від 29.03.2017, комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.
Підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.
Таким чином, рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування", або "надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування".
Натомість, відповідачем зазначено, що ТОВ "Промислові Компоненти" не надано первинні документи щодо постачання, транспортування та зберігання ТМЦ, банківські виписки.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем направлялись до контролюючого органу письмові пояснення з відповідними документальними підтвердженнями щодо господарських операцій із ТОВ "Агротек" та ТОВ "Компані Плаза".
Вивезення товару за договором від 01 червня 2016 року №0106578 ТОВ "Агротек" здійснював за власний рахунок, що підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними № 3112017_3 від 03.11.2017, № 6112017_2 від 06.11.2017, ТТН № 16116017_3 від 16.11.2017, № 11101Т3 від 01.11.2017, № 9112017_3 від 09.11.2017.
21 листопада 2016 року між ТОВ "Гроут" (покупець) та ТОВ "Хадо-Технологія" (постачальник) укладено договір поставки, згідно з яким постачальник передає покупцеві товар, що є предметом поставки за даним договором з належним оформленням необхідних товарних і податкових накладних. У підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано платіжні доручення, видаткові накладні, податкові накладні, акти надання послуг, товарно-транспортні накладні.
27 квітня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВО "Укрспецкомплект" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гроут" (покупець) був укладений договір поставки №2704/111 та 31 травня 2017 року № №3105/111, згідно умов яких постачальник передає покупцеві товар, що є предметом поставки за даним договором з належним оформленням необхідних товарних і податкових накладних. Реальності вказаних правочинів підтверджується специфікаціями, платіжними дорученнями, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними.
Також, між ТОВ "Гроут" (покупець) та ТОВ "Лоттус-Груп" (постачальник) укладено договір поставки № 011152 від 01.11.2017, згідно з яким постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати продукцію, перелік і кількість яких визначається накладними. У підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано видаткову накладну, податкову накладну, акт надання послуг, товарно-транспортну накладну. Перевезення товару від Постачальника здійснювалось через перевізника ТОВ "Транс-Технологія2" на підставі договору перевезення вантажу № 011144 від 01 листопада 2017 року.
На підтвердження наявності ресурсів для зберігання ТМЦ позивачем направлявся до контролюючого органу договір оренди.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Відповідно до п. 2.1. вказаного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Пунктом 2.4 цього Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи та оцінюючи подані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності у відповідності до ст.ст. 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів прийшла до висновку, що надані позивачем до контролюючого органу, а також до суду, первинні бухгалтерські документи підтверджують вчинення господарської операції та настання обставин, з якими закон пов'язує виникнення податкових зобов'язань та права виписки податкової накладної позивачем.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такої реєстрації є необґрунтованим, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковими накладними, у реєстрації яких було відмовлено, а тому є таким, що підлягають скасуванню.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність власних рішень, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судове рішення, зводяться до переоцінки належним чином проаналізованих судом першої інстанції доказів та не дають підстав вважати висновки суду помилковими, а застосування норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ
Враховуючи викладене, колегія суддів вказує, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 у справі № 520/11384/18 відсутні.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 року по справі № 520/11384/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка
Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко Л.В. Мельнікова
Повний текст постанови складено 18.07.2019 року