15 липня 2019 р.Справа № 440/1895/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Кононенко З.О. , Сіренко О.І. ,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 року, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, м. Полтава, повний текст складено 31.05.19 року по справі № 440/1895/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області треті особи Державне підприємство "Чутове" , Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи: Державне підприємство "Чутове", Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області, в якій просив суд:
- визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки в розмірах середньої частки (паю) у власність, внаслідок приватизації ДП «Чутове» із земель державної власності розташованих на території Чутівської селищної ради, Чутівського району Полтавської області за межами населених пунктів, викладену в Листі-відповіді від 10.04.2019 року за вх. №К-2883/0/25-19 щодо передачі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонеру - інваліду праці та колишньому працівнику племзаводу «Чутове»;
- визнати за ОСОБА_1 , пенсіонером - інвалідом праці та колишнім працівником племзаводу «Чутове» право на безоплатне отримання в середніх розмірах земельної частки (паю) в процесі приватизації державного майна Державного підприємства «Чутове»;
- зобов'язати Головне управління Держгеокаластру у Полтавській області вчинити дії в порядку, встановленому частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України та повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 11.03.2019 року за вхідним №К- 2883/0/25-19 про передачу земельної ділянки в розмірах середньої частки (паю) у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки в розмірах середньої частки (паю) у власність внаслідок приватизації ДП «Чутове» із земель державної власності розташованих на території Чутівської селищної ради, Чутівського району Полтавської області за межами населених пунктів.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року у відкритті провадження у справі відмовлено, оскільки даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану ухвалу, справу напрвити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки судом не враховано, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування, в тому числі у власність, в зв'язку з чим жодного речового права на земельну ділянку внаслідок прийняття відповідачем рішення про затвердження проекту землеустрою у позивача не виникло .
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що вирішення цього спору не належить до юрисдикції адміністративного суду. Натомість така справа має розглядатися місцевим загальним судом у порядку, що визначений Цивільним процесуальним кодексом України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви в тому числі з'ясовує, чи:
- належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
- немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною другою зазначеної статті визначено, що суддя відкриває провадження у адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно п.1 ч.1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
У даному випадку позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у зв'язку з відмовою йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки в розмірах середньої частки (паю).
Проте, позивач обґрунтовував протиправність оскарженої відмови Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області тим, що Головним управлінням протиправно, як на його думку, не було включено позивача до списку осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю), у зв'язку з відсутністю встановленого у передбаченому чинним законодавством порядку права такої особи на земельну частку (пай), як колишнього працівника Державного підприємства "Чутове".
При цьому позивач також заявив у позові вимогу визнати за ним, ОСОБА_1 , пенсіонером - інвалідом праці та колишнім працівником племзаводу «Чутове», право на безоплатне отримання в середніх розмірах земельної частки (паю) в процесі приватизації державного майна Державного підприємства «Чутове».
Таким чином, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оцінка позовних вимог щодо визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та щодо зобов'язання повторно розглянути відповідне клопотання, потребує вирішення питання про наявність у позивача права цивільного - права на земельну частку (пай) як колишнього працівника Державного підприємства "Чутове" .
Вирішення судом позовної вимоги про наявність у позивача права цивільного характеру є в даному спорі основною позовної вимогою, а решти позовних вимог є похідними, які передумовою свого вирішення мають вирішення питання про наявність цивільного права (на земельний пай у процесі приватизації підприємства).
Колегія суддів звертає увагу на те, що юрисдикція адміністративного суду не поширюється на вирішення питань щодо наявності чи відсутності у особи цивільного права.
Механізм визнання права на той чи інший об'єкт за певним суб'єктом визначений Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, (…) або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Враховуючи положення частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вирішення цього спору не належить до юрисдикції адміністративного суду. Натомість така справа має розглядатися місцевим загальним судом у порядку, що визначений Цивільним процесуальним кодексом України.
Аналогічні висновки щодо правозастосування були висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15 травня 2019 року у справі № 826/3985/17; від 12 грудня 2018 року у справі № 2-а-207/11 (К/9901/39190/18); від 27 лютого 2019 року у справі № 810/5172/15.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції належним чином визначив характер спору, встановив предмет та підстави заявлених позовних вимог, внаслідок чого прийшов до вірного висновку щодо неналежності справи до юрисдикції адміністративного суду.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 року по справі № 440/1895/19 залишити без змін .
.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський
Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.І. Сіренко
Повний текст постанови складено 18.07.2019 року