ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
17 липня 2019 року № 640/7756/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження) справу за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 11.04.2019 року ВП № 58460628, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Державна архітектурно-будівельна інспекція України (01133. М. Київ, бул. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 37471912) з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (03056, м. Київ, вул. Виборзька,32, код ЄДРПОУ 3469134), в якому просить визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Махової Діани Анатоліївни про накладення штрафу від 11.04.2019 року ВП № 58460628.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що державний виконавець, приймаючи постанову про накладення штрафу, вийшов за межі своїх повноважень та надав правову оцінку відповіді Департаменту на запит інформації від 20.04.2017 року та неправомірно зробив висновок, що рішення суду виконано частково.
Ухвалою суду від 11 травня 2019 року відкрито провадження по справі. Встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.
Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України, відзиву на позов не подав. На адресу суду надіслав копії матеріалів виконавчого провадження та просив їх долучити до справи.
Зважаючи на неявку представників сторін у судове засідання 09 липня 2019 року, суд ухвалив перейти у письмове провадження по справі.
Розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.
Судом встановлено, що 21.04.2017 року на адресу позивача надійшов запит за № 10/10-В-2014/88 про отримання інформації від 20.04.2017 року від громадянина ОСОБА_1 Позивачем була надана відповідь на вказаний запит.
Однак, ОСОБА_1 не погодився із вказаною відповіддю та звернувся із позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва з вимогою визнати дії Департаменту щодо ненадання відповіді по суті інформаційного запиту від 20.04.2017 року та зобов'язати Департамент повторно розглянути та надати відповідь на запит ОСОБА_1 .
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, рішення Окружного адміністративного суд від 28.02.2018 року скасовано по постановлено нове рішення, яким зобов'язано Департамент повторно розглянути та надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 20.04.2017 року, в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації».
28.02.2019 року на адресу позивача надійшла постанова від 25.02.2019 року про стягнення виконавчого збору. В даній постанові було зазначено про відкриття державним виконавцем виконавчого провадження від 25.02.2019 року за № 58460628 з виконання виконавчого документу, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 18.10.2018 року по справі № 826/6423/17 про зобов'язання Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області повторно розглянути та надати повну відповідь на запит ОСОБА_1 від 20.04.2017 року в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Позивач зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження на адресу Департаменту не надходила. 28.02.2018 року позивач отримав лише постанову про стягнення виконавчого збору.
Суд приймає до уваги такі твердженнями позивача, оскільки вказані доводи підтверджуються наданими до суду матеріалами.
Так, відповідач до суду надав копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу позивача від 26.02.2019 року, яке було отримано Департаментом 28.02.2019 року, а також копію супровідного листа на адресу ОСОБА_1 . Однак, не надав до суду копію супровідного листа від 25.02.2019 року, в якому було б відображено, які саме документи були відправлені на адресу позивача.
На виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 25.02.2019 року ВП № 58460628 позивач, в межах наданих йому повноважень, повторно розглянув поданий запит на отримання інформації від 20.04.2017 року, в розрізі питань, зазначених в рішенні суду, та за результатами розгляду запиту надав відповідь від 07.03.2019 року за № 10/10-43/0703/05, про що було повідомлено відповідача листом від 11.03.2019 року № 10/10-2802/23.
18.03.2019 року, після виконання в добровільному порядку постанови про відкриття провадження по справі, направлення відповіді на запит ОСОБА_1 , від державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби надійшла вимога державного виконавця, згідно змісту якої зазначалось, що станом на 18.03.2019 року в матеріалах виконавчого провадження відсутня інформація про фактичне виконання в повному обсязі рішення суду згідно виконавчого документу. Державний виконавець зобов'язав виконати рішення суду та повідомити відділ примусового виконання рішень про виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.10.2018 року по справі № 826/6423/17 у строк 10 днів з моменту отримання.
В зв'язку із тим, що на момент надходження вимоги державного виконавця, рішення суду вже було виконано Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області, позивач на адресу відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві направив листа за вих № 10/10-62/2903/03 від 29.03.2019 року, в якому зазначив, що Департаментом, на виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 25.02.2019 року, надана відповідь на запит ОСОБА_1 , про що повідомлено відділ примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві листом від 11.03.2019 року № 10/10-46/1103/03. Копії відповідних документів приєднані до матеріалів справи та досліджені судом.
Незважаючи на це, 15.04.2019 року на адресу позивача надійшла постанова про накладення штрафу, винесена головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в м. Києві від 11.04.2019 року, в якій зазначено: «листом від 11.03.2019 року № 10/10-2802/23 Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області повідомив, що на виконання рішення суду повторно розглянуто поданий ОСОБА_1 запит на інформацію від 20.04.2017 та за результатами розгляду надана відповідь від 07.03.2019 року № 10/10-43/0703/05
09.04.2019 року до відділу надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він повідомляє, що боржником рішення суду не виконано, саме листом від 07.03.2019 року № 10/10-43/0703/05 Департамент державної архітектурної у Київській області не надано повну відповідь на питання, які зазначені в рішенні суду».
На підставі вказаної заяви ОСОБА_1 , державним виконавцем Маховою Д.А було зроблено висновок, що рішення суду боржником виконано частково.
Проаналізувавши вказані обставини, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі по тексту також - Закон № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Приписами ч. 1 ст. 5 Закону № 1404 встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Так, п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ч. 1, п. п. 1, 3 ч. 2, п. 22 ч. 3 ст. 18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Згідно з п. 1 ч. 3, абз. 1 ч. 4 ст. 18 Закону № 1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Згідно з ст. 63 Закону № 1404 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 Закону № 1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З аналізу наведених норм Закону № 1404 вбачається, що державному виконавцю надано право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Такі випадки передбачені, зокрема, статтями 63, 75 вищезазначеного Закону, відповідно до яких державний виконавець накладає штраф на боржника у разі невиконання ним без поважних причин рішення суду, а у випадку повторного невиконання боржником такого рішення - штраф у подвійному розмірі.
При цьому, Законом № 1404 також встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення. А тому, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону N 1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Матеріалами справи встановлено, що позивач виконав рішення суду у добровільному порядку у строк, встановлений державним виконавцем. Про вказаний факт державного виконавця було повідомлено листом від 11.03.2019 року.
Підставами для застосування штрафних санкцій до позивача стала заява ОСОБА_1 на адресу відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в м. Києві, в якій він зазначив, що рішення суду боржником не виконано, а саме не надано повну відповідь на питання, які зазначені в рішенні суду.
Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний:
1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;
4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:
1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;
3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;
4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;
5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;
6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням;
9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;
10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;
11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;
12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;
13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;
14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.
У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;
15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;
16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;
18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;
20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;
21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;
22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Аналізом письмових доказів по справі судом встановлено, що приймаючи постанову від 11.04.2019 року у ВП № 58460428 про накладення штрафу на позивача, державний виконавець Махова Д.А. вийшла за межі повноважень державного виконавця, а саме надала правову оцінку відповіді Департаменту на запит про отримання інформації від 20.04.2017 року. За результатами неправомірно зроблених висновків, фактично повіривши інформації, викладений в заяві ОСОБА_1 , винесла постанову про накладення штрафу на позивача.
Суд перевірив доводи, зазначені в заяві ОСОБА_1 , що стали підставою для винесення постанови від 11.04.2019 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн Державній архітектурно-будівельну інспекції в Київській області та прийшов до висновку про те, що вони є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи документами.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 в заяві на адресу відділу примусового виконання рішень зазначає про те, що 07.03.2019 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції направив повідомлення, згідно з яким він відмовляється надавати відповідь на питання, зазначені в рішенні суду.
Проте, аналіз відповіді позивача від 07.03.2019 року свідчить про протилежне.
Суть запиту зводиться до прохання надати інформацію, якою володіє розпорядник такої інформації. Закон України «Про доступ до публічної інформації» надає право доступу до вже існуючої інформації (документів) і не вимагає створення у відповідь на запит нової інформації.
Позивач не відмовлявся надавати відповіді на питання, викладені у запиті, а лише зазначив, що поставлені у запиті питання стосуються не існуючої інформації, а створення нової, тому виконати вказані пункти запиту не має можливості.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що державний виконавець Махова Д.А., всупереч повноваженням, наданим державним виконавцям відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», надала правову оцінку відповіді позивача від 07.03.2019 року та на підставі хибних висновків винесла постанову про накладення штрафу від 11.04.2019 року, тому вказана постанова підлягає скасуванню, як незаконна і необґрунтована. Позивач довів перед судом законність своїх позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. В зв'язку із тим, що вказані дії не проводились, судові витраті не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133. М. Київ, бул. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 37471912) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві Махової Діани Анатоліївни про накладення штрафу від 11.04.2019 року ВП № 58460628.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Суддя Н.Г. Вєкуа