ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
18 липня 2019 року № 826/6512/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи
за позовом Голови ради громадської організації «Точка росту: освіта і наука» ОСОБА_2 ,
до відповідача Міністерства освіти і науки України,
про визнання незаконною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Голова ради громадської організації «Точка росту: освіта і наука» із позовом до Міністерства освіти і науки України, в якому, із врахуванням заяви про зміну позовних вимог, просила:
- визнати незаконною бездіяльність Міністерства освіти і науки України у частині нерозгляду питання про вилучення науково-практичного журналу «Патологія» Запорізького державного медичного університету та Запорожский медицинский журнал Запорізького державного медичного університету з Переліку наукових фахових видань України через плагіат окремих публікацій та зобов'язати МОН виключити ці видання з Переліку наукових фахових видань України як невиконання покладених на МОН повноважень відповідно до пункту 1 Положення про МОНУ від 16 жовтня 2014 року № 630;
-зобов'язати МОН здійснити контрольні заходи щодо перевірки відповідності вимогам пункту 2.11 Порядку формування Переліку наукових фахових видань України, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 17.10.2012 № 1111 стану внутрішнього рецензування статей наукових видань: науково-практичний журнал «Патологія» Запорізького державного медичного університету та Запорожский медицинский журнал Запорізького державного медичного університету та вилучити ці журнали з переліку наукових фахових видань України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає бездіяльність МОН щодо не виключення журналу «Палодогія» Запорізького державного медичного університету та Запорожский медицинский журнал Запорізького державного медичного університету з Переліку наукових фахових видань України протиправною, оскільки такі видання не відповідають вимозі 2.11 Порядку формування Переліку наукових фахових видань України, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 17.10.2012 № 1111.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, які викладені в письмових запереченнях та долучені до матеріалів справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2017р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 28 жовтня 2017 року о 12 год. 30 хв.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2017р. закінчено підготовче провадження та призначено адміністративну справу № 826/6512/17 до судового розгляду на 01 березня 2018 року о 09:30 колегіальним складом.
15.12.2017р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
14 жовтня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою б/н щодо необхідності розгляду питання про вилучення з Переліку наукових фахових видань України журналів «Патологія» і «Запорожский медицинский журнал» Запорізького медичного університету, на підставі тощо, що активістами антиплагіатної ініціативи «Дисергейт» було проведено наукову експертизу публікацій ОСОБА_3 та виявлено факти некоректних текстових запозичень, а також фальсифікацію даних наукових дослідів (а.с.14).
05 грудня 2016 року Департаментом атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування Міністерства освіти на науки України листом № 6/4 -1823-16 повідомило ОСОБА_2 , що надана позивачем інформація буде врахована під час розгляду питання про поновлення журналів Запорізького державного медичного університету «Патологія» та «Запорожский медицинский журнал» у Переліку наукових фахових видань України (а.с.15).
Не погоджуючись із вказаною позицією Міністерства освіти і науки України, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Даний конституційний припис закріплений у ст. 6 КАС України, згідно якої суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Розкриваючи зміст верховенства права, Європейський суд з прав людини зауважує, що верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом. Дані позиції знаходять своє практичне застосування і у практиці Верховного Суду (постанова від 28 серпня 2018 року, справа № 820/3789/17).
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про вищу освіту», центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.
У відповідності до п.п. 1, 2 «Положення про Міністерство освіти і науки України», затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630, Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОН України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності. МОН України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Підпунктами 1, 3, 22 пункту 10 «Положення про Міністерство освіти і науки України» передбачено, що міністр: очолює МОН України, здійснює керівництво його діяльністю; спрямовує та координує діяльність визначених Кабінетом Міністрів України центральних органів виконавчої влади, зокрема, видає обов'язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, накази та доручення з питань, що належать до компетенції таких органів; підписує накази МОН України.
МОН України відповідно до покладених на нього завдань здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю МОН України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління. МОН України для виконання покладених на нього завдань має право скликати наради, утворювати комісії та робочі групи, проводити наукові конференції, семінари з питань, що належать до його компетенції (пп. 88 п. 4, пп. 3 п. 6 «Положення про Міністерство освіти і науки України»).
З огляду на наведене, зважаючи на приписи «Положення про Міністерство освіти і науки України», з урахуванням того, що МОН України розглядає звернення громадян з питань, пов'язаних з його діяльністю, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, що свідчить про право Міністерства розглядати звернення громадян, пов'язані з діяльністю Університету, враховуючи, що МОН України для виконання покладених на нього завдань має право утворювати комісії з питань, що належать до його компетенції, а міністр МОН України, який його очолює, здійснює керівництво його діяльністю і видає обов'язкові для виконання накази та підписує їх, суд акцентує, що Міністерство, як центральний орган виконавчої влади, який наділений публічно-владними управлінськими функціями на підставі законодавства, здійснює реалізацію своєї компетенції в рамках процедури розгляду відповідних скарг, яка (процедура) включає в себе розгляд скарг та прийняття обов'язкових до виконання рішень.
Як вже було зазначено судом, МОН України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України.
Наразі суд зауважує, що Законом України «Про звернення громадян» регулюються питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (ст. 1 Закону України «Про звернення громадян»).
Законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону. Дія Закону України «Про звернення громадян» не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (ст.ст. 2, 12 Закону України «Про звернення громадян»).
Частиною 1 статті 5 Законом України «Про звернення громадян» визначають, що звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).
Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
За ст. 28 Закону України «Про звернення громадян», контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян відповідно до своїх повноважень здійснюють Верховна Рада України, народні депутати України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Уповноважений з прав людини Верховної Ради України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі комітети, депутати місцевих рад, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади щодо підпорядкованих їм підприємств, установ та організацій.
За таких обставин, оскільки звернення (індивідуальні або колективні) громадян, надійшли до МОН України в порядку Закону України «Про звернення громадян», Міністерство здійснює розгляд таких звернень в межах означеного нормативно-правового акту, чим, в свою чергу, здійснює контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян.
У відповіді на заяву Департамент атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування Міністерства освіти і науки України листом № 6/4 від 05.12.2016 повідомило заявника, що відповідно до пункту 5 Порядку формування Переліку наукових фахових видань України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 17 жовтня 2012 року №1111, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 2012 року за № 1850/22162, друковане (електронне) наукове видання включається до Переліку наукових фахових видань України строком на п'ять років. Поновлення у Переліку наукових фахових видань України на наступний строк здійснюється відповідно до пунктів 2-4 згаданого Пункту.
На предмет наукової якості публікацій у науковому виданні подані документи розглядаються відповідною експертною радою з питань проведення експертизи дисертацій, що передбачено пунктом 6 цього Порядку. У зв'язку з цим, при розгляді питання про поновлення у Переліку наукових фахових видань вказаних журналів МОН врахує інформацію щодо неякісного рецензування публікацій. Перебування у Переліку наукових фахових видань України не впливає на існування видання, оскільки періодичне друковане видання існує відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації.
Порядок встановлює умови формування Переліку наукових фахових видань України та процедуру його затвердження для опублікування основних наукових результатів дисертацій та наукових праць здобувачами наукових ступенів і вчених звань, що передбачено пунктом 1 Порядку.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 , у публікаціях якого позивачка знайшла плагіат, не належить до категорії здобувачів наукових ступенів і вчених звань, оскільки він вже є доктором медичних наук і професором. ОСОБА_3 обіймає посаду завідувача кафедри педіатрії №2 Національного медичного університету імені О.О.Богомольця.
Відповідно до частини 6 статті 69 Закону України «Про вищу освіту» - заходи із запобігання академічному плагіату - оприлюдненню (частково або повністю) наукових результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження та/або відтворенню опублікованих текстів інших авторів без відповідного посилання, здійснюють вищі навчальні заклади.
21 липня 2016 року Запорізький медичний університет листом №18/2688 повідомив позивачку про те, що її вимога була задолена і стаття ОСОБА_3 була знята із сайту журналу (а.с.19-20).
Разом з тим, до повноважень МОН не віднесено проведення систематичного моніторингу наукових публікацій і видань, результати якого б могли стати підставою для виключення видань з Переліку наукових фахових видань.
Періодична атестація наукових періодичних видань, які претендують на включення до Переліку наукових фахових видань України, передбачена раз на п'ять років.
При цьому, суд звертає увагу, що питання плагіату, розглядаються у порядку Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність позовних вимог.
Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідачів не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 6-11, 73-77, 79, 90, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Голови ради громадської організації «Точка росту: освіта і наука» ОСОБА_2 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 255 КАС України та може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська