ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
15 липня 2019 року № 640/10183/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомАкціонерного товариства «Українська залізниця»
до третя особаПечерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Товариство з обмеженою відповідальністю «Вантажна транспортна компанія»
провизнання протиправною та скасування постанови від 20.05.2019р
Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі по тесту - позивач) звернулось з позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі по тексту - відповідач), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вантажна транспортна компанія» про визнання протиправною та скасування постанови Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 20.05.2019р. про накладення штрафу в рамках виконавчого провадження ВП№58832175.
Ухвалою суду від 11.06.2019 р. суддею Амельохіним В.В. відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови, оскільки накази Господарського суду Одеської області, щодо примусового виконання рішення суду від 19.07.2018р. видані помилково, на виконання рішення суду, яке не набрало законної сили на момент їх видачі, а отже, не відповідають вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» в частині зазначення невірної дати набрання законної сили вказаним рішенням суду та мали бути повернуті державним виконавцем стягувачу без прийняття до виконання.
Відповідач у своєму відзиві на позов, який подано через канцелярію суду 19.06.2019р., проти позову заперечив, у зв'язку з тим, що в матеріалах виконавчого провадження відсутня будь-яка інформація щодо виконання виконавчого документа, а тому виконавець мав підстави, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», вчиняти дії з примусового виконання рішення, в тому числі і приймати постанову про накладення штрафу.
Третя особа проти позову заперечила з підстав того, що рішення боржником невиконане, а його бездіяльність призводить до затягування виконання рішення, а тому у державного виконавця існували всі законні підстави для прийняття постанови про накладення штрафу.
02.07.2019 року у зв'язку з тим, що позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, а відповідач та третя особа до суду не з'явився, суд прийшов до висновку за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
20 травня 2019 року державним виконавцем Печерського районного відділу виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коваль Л.І. прийнято постанову ВП58832175 про накладення на Акціонерне товариство «Українська залізниця» штрафу у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (5 100 грн.) за невиконання станом на 20.05.2019р. рішення суду у справі № 916/626/18.
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною 3 статті 18 Закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, постанова про накладення штрафу виноситься державним виконавцем стосовно боржника, у разі невиконання без поважних причин останнім рішення суду.
Судом з наданих матеріалів виконавчого провадження встановлено, що державним виконавцем Печерського районного відділу виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коваль Л.І. за результатами розгляду заяви стягувача (ТОВ «Вантажна транспортна компанія») про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області, 08.04.2019р. відкрито виконавче провадження №58832175 та встановлено строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
Станом на дату винесення оскаржуваної постанови, рішення суду не виконано.
Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду Одеської області у справі №916/626/18 від 02.05.2019р., залишеною без змін постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 21.06.2019р. встановлено, що при відкритті виконавчого провадження, державний виконавець діяв з повним дотриманням приписів Закону, а накази господарського суду не є такими, що виданні помилково та не підлягають виконанню.
Як вбачається з даних рішень судів, підставами для подачі скарги на дії державного виконавця, щодо відкриття виконавчого провадження, є те, що наказ не відповідає ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема тим, що відсутня чітка дата закінчення строку пред'явлення наказу до виконання, а також, на думку позивача накази видано на підставі рішення, яке не набрало законної сили.
Аналізуючи обставини, що слугували для звернення з даним позовом, суд вбачає, що вони є аналогічними з обставинами, що досліджувалися Господарським судом Одеської області, який встановив, що дії державного виконавця при відкритті виконавчого провадження не порушують приписів Закону України «Про виконавче провадження», а накази господарського суду не є такими, що видані помилково й не підлягають виконанню.
Згідно з частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Крім того, суд погоджується з поясненням третьої особи, та не бере до уваги наявну в матеріалах справи заяву АТ «Українська залізниця» про неможливість виконання рішення Господарського суду Одеської області по справі №916/626/18, оскільки пояснення в даній заяві стосуються фактичних обставин справи, що вже були дослідженні господарськими судами під час розгляду справи. А тому суд не може брати до уваги дану заяву, як підставу для скасування оскаржуваного рішення, що прийнято у зв'язку з невиконанням рішення суду.
З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця, про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн. від 20.05.2019р. у виконавчому провадженні ВП №58832175, є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята в межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією та законами України, у відповідності до приписів ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.
Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, вул. Єжи Гедройця 5, місто Київ, код ЄДРПОУ 40075815) відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені положеннями ст. 255, ч. 1 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 6 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому ст.ст. 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя В.В. Амельохін