17 липня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1169/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономної Республіки Крим та м.Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги від 11.06.2018 р. та рішення про опис майна у податкову заставу,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовною заявою до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономної Республіки Крим та м.Севастополі (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.03.2018 р. № 0003931306, № 0003941306, № 0003951306, податкову вимогу від 11.06.2018 р. № 52284-17, рішення про опис майна у податкову заставу від 11.06.2018 р. № 52284-17.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень стали висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 06.02.2018 р. № 120/21-22-13-06/316461665 про отримання у період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. доходу у вигляді спадщини після смерті особи, яка не є членом її сім'ї першого ступеня споріднення у сумі 41206,79 грн. Такі висновки відповідача вважає протиправними, так як, по-перше, ніякого доходу у вигляді спадщини за вказаний період не отримувала, оскільки свідоцтво про право на спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлому ОСОБА_2 , до теперішнього часу не отримала, по-друге, ОСОБА_2 є рідним батьком, що встановлено рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 31.05.2018 р. по справі № 667/1556/16-ц, а тому відповідно до пп.174.2.1 п.174.2 ст.174 ПК України об'єкт спадщини оподатковується за нульовою ставкою. Окрім цього, про призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки дізналася у січні 2019 року із відповіді на запит після отримання податкової вимоги від 11.06.2018 р. № 52284-17, не отримувала ні наказу про призначення перевірки, ані повідомлення про проведення перевірки, у зв'язку з чим була позбавлена можливості надати пояснення щодо спадкового майна.
Ухвалою від 10.06.2019 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Позивач у встановлений суддею строк усунула недоліки позовної заяви і ухвалою від 21.06.2019 р. у справі відкрито спрощене провадження та призначено судове засідання на 17.07.2019 р. на 10:00 год.
09.07.2019 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. отримала дохід у вигляді спадщини від особи, яка не є членом сім'ї першого ступеня споріднення, у сумі 41206,79 грн. та який відповідно до пп.164.2.10 п.164.2 ст.164 ПК України повинен включатися до загального місячного (річного) доходу платника податків. З даного доходу позивач повинна була сплатити податок з доходів фізичних осіб, військовий збір та подати декларацію про майновий ста і доходи за 2016 рік. У зв'язку з цим відповідачем правомірно нараховано грошові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 2060,34 грн., військового збору у сумі 618,10 грн. та застосовано штрафні санкції за неподання декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік у розмірі 170 грн. згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
17.07.2019 р. від позивача та представника відповідача надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Приписами ч.3 ст.194 КАС України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
За таких обставин суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, 78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України, наказу ГУ ДФС у Херсонській області від 26.12.2017 р. № 1309 посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань оподаткування доходу, отриманого платником податку ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 06.02.2018 р. № 120/21-22-13-06/ НОМЕР_1 .
Перевіркою достовірності відображених у податковій декларації відомостей щодо відображення суми доходу, отриманого у спадщину (подарований) від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення, встановлено не відображення в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік доходу, отриманого у спадщину у сумі 41206,79 грн.
Згідно даних, наданих до Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., фізична особа ОСОБА_1 отримала дохід у вигляді спадщини (ознака доходу 114) у сумі 41206,79 грн., з яких не нараховано (не утримано) та не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб на суму 2060,34 грн. та військовий збір у сумі 618,10 грн.
У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення:
1. пп.164.2.10 п.164.2 ст.164 ПК України - платником податку не включена до загального річного оподатковуваного доходу і не задекларована сума доходу у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у розмірі 41206,79 грн., що призвело до донарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 2060,34 грн.;
2. п.п.49.1, 49.2 ст.49, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп.179.1 ст.179 ПК України - неподання до Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік;
3. пп.1.4 п.16 прим.1 підрозд.10 розд.ХХ ПК України, що призвело до не нарахування та несплати військового збору за 2016 рік у сумі 618,10 грн.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.05.2018 р. № 0003931306, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на 2575,42 грн., з яких за основним платежем на 2060,34 грн., за штрафними санкціями на 515,08 грн.; № 0003941306, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 170 грн. за неподання декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік; № 0003951306, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з військового збору на 772,63 грн., з яких за основним платежем на 618,10 грн., за штрафними санкціями на 154,53 грн.
11.06.2018 р. ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі сформовано податкову вимогу № 52284-17, в якій вказано, що станом на 10.06.2018 р. сума податкового боргу ОСОБА_1 становить 3820,75 грн., у тому числі: з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, 2978,27 грн. (основний платіж - 2060,34 грн., штрафні санкції - 685,08 грн., пеня - 232,85 грн.), військового збору 842,48 грн. (основний платіж - 618,10 грн., штрафні санкції - 154,53 грн., пеня - 69,85 грн.).
Також заступником начальника ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі 11.06.2018 р. прийнято рішення № 52284-17 про опис майна у податкову заставу.
Не погоджуючись з цими рішеннями відповідача, позивач звернулася з позовом до суду про їх скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Згідно п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Відповідно до пп.78.1.2 п.78.1 ст.78 ПК України, який вказаний відповідачем у наказі як підстава для проведення перевірки ОСОБА_1 , документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п.78.4 ст.78 ПК України).
Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені ст.79 ПК України.
Згідно п.79.1 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (п.79.2 ст.79 ПК України).
Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом, до її початку.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78 та ст.79 ПК України начальником ГУ ДФС у Херсонській області 26.12.2017 р. винесено наказ № 1309 "Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 )", а 27.12.2017 р. - повідомлення № 593/21-22-13-06 про проведення з 26.01.2018 р. документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) з питання отримання доходу у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р.
Наказ від 26.12.2017 р. № 1309 та повідомлення від 27.12.2017 р. № 593/21-22-13-06 про проведення перевірки направлено ОСОБА_1 30.12.2017 р., та повернулися до контролюючого органу 02.02.2018 р. з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання". В той же час перевірка проведена з 26.01.2018 р. по 30.01.2018 р.
З викладеного слідує, що позивачу до початку перевірки не вручено наказ та повідомлення про проведення перевірки.
Доводи відповідача про вручення платнику податків наказу та повідомлення про проведення перевірки з посиланням на п.42.2 ст.42 ПК України, є безпідставними виходячи з наступного.
Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач не отримала до початку проведення перевірки копію наказу від 26.12.2017 р. № 1309 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення від 27.12.2017 р. № 593/21-22-13-06 про початок і місце її проведення.
Відповідно до положення абз.6 пп.42.4 ст.42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Проте, виходячи із інформації про рух рекомендованого поштового відправлення, яка була наявна у відповідача на визначену дату початку перевірки, поштою не було надано підтверджень неможливості вручити платнику податків вказаного відправлення з наказом про проведення перевірки від 26.12.2017 р. № 1309 та повідомленням від 27.12.2017 р. № 593/21-22-13-06. При цьому, перевірку проведено відповідачем у період з 26.01.2018 р. по 30.01.2018 р., тобто до того, як 02.02.2018 р. повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".
Згідно п.21 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (далі - Правила № 270), адресат реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу інформується про надходження адресованого йому поштового відправлення, поштового переказу через смс-повідомлення, повідомлення, що підтримується засобами Інтернету, або повідомлення у паперовому вигляді за встановленим оператором поштового зв'язку зразком.
Відповідно до п.91 Правил № 270 інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка. За бажанням адресата реєстроване поштове відправлення, поштовий переказ можуть бути доставлені йому за поштовою адресою, зазначеною відправником, кур'єром за додаткову плату.
Пунктом 92 Правил № 270 встановлено, що рекомендовані поштові листи підлягають доставці додому.
Згідно п.99 Правил № 270 рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Проте доказів повідомлення позивача про надходження на його адресу рекомендованого (реєстрованого) поштового відправлення, тобто про його обізнаність про таке надходження й ухилення від отримання поштової кореспонденції, відповідачу надано не було, що з огляду на приписи ст.17 ПК України виключає обґрунтованість доводу відповідача про належне вручення позивачу копії наказу від 26.12.2017 р. № 1309 та повідомлення про проведення перевірки від 27.12.2017 р. № 593/21-22-13-06.
Окремо суд зауважує, що наказ та повідомлення про проведення перевірки було направлено ОСОБА_1 30.12.2017 р. на адресу: АДРЕСА_2 . В той же час позивач зазначила, що в період з 15.12.2017 р. по 15.06.2018 р. перебувала у м.Львові, на підтвердження чого надала до суду договір оренди від 15.12.2017 р. № 4, згідно якого ОСОБА_1 орендувала приміщення АДРЕСА_3 , акт прийому-передачі нерухомого майна в оренду.
Тобто, в період з 15.12.2017 р. по 15.06.2018 р. позивач не знаходилася за місцем реєстрації в АДРЕСА_2 , а тому не могла отримати направлені 30.12.2017 р. контролюючим органом наказ та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
Таким чином, ОСОБА_1 в порушення вимог пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 ПК України була позбавлений права бути присутньою під час проведення перевірки та надавати пояснення і документи з питань, які перевірялися контролюючим органом.
Не ознайомлення позивача до початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з наказом про її проведення, відомостями про дату її початку та місце проведення перевірки, є грубим порушенням вимог п.79.2 ст.79 ПК України.
Невиконання відповідачем вимог п.79.2 ст.79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Аналогічна правова позиція з цього питання сформульована у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 р. по справі № 815/348/18, від 14.05.2019 р. по справі № 804/4595/15, від 20.11.2018 р. по справі № 826/2462/16, від 19.09.2018 р. по справі № 821/595/17, від 12.06.2018 р. по справі № 821/597/17, від 17.04.2018 р. по справі № 2а/0470/10405/11, від 20.03.2018 р. по справі № 810/1438/17, від 16.01.2018 р. № 826/442/13-а, Верховним Судом України у постанові від 27.01.2015 р. по справі № 21-425а14.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про протиправність дій контролюючого органу щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 , що в свою чергу нівелює правові наслідки цієї перевірки.
Також суд зауважує, що згідно пп.162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Приписами пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України до доходів з джерелом їх походження з України віднесено спадщину.
Підпунктами 163.1.1-163.1.3 пункту 163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до пп.164.2.10 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.
Особливості оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, установлені ст.174 ПК України.
Згідно п174.6 ст.174 ПК України кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини.
Пунктом 174.3 статті 174 ПК України визначено, що особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.
Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, і зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини.
Підпунктом 174.2.1 пункту 174.2 статті 174 ПК України передбачено, що об'єкти спадщини, що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення оподатковуються за нульовою ставкою.
Відповідно до пп.14.1.263 п.14.1 ст.14 ПК України членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу ІV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
Приписами п.179.1 ст.179 ПК України встановлено, що платники податку зобов'язані подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює - календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України).
Відповідно до абз.5 п.179.2 ст.179 ПК України обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи у вигляді об'єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу.
Згідно пп.1.1 п.16 прим.1 підрозд.10 розд.ХХ ПК України платниками військового збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 ПК України, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Відповідно до пп.1.2 п.16 прим.1 підрозд.10 розд.ХХ ПК України об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 ПК України.
З аналізу даних правових норм слідує, що об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військового збору є дохід у вигляді спадщини, яка отримана фізичною особою, внаслідок чого виникає обов'язок подачі декларації про майновий стан та доходи.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі підлягає державній реєстрації.
Відповідно до положень глави 89 ЦК України, якою визначено порядок оформлення права на спадщину, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно і зареєструвати право на таку спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, оскільки право власності на таке майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Враховуючи вищевикладене, об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб виникає у фізичної особи в момент прийняття спадкоємцем об'єкта спадщини, тобто з моменту державної реєстрації права власності на таку спадщину.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 , який згідно із заповітом, посвідченим 29.04.2015 р. приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Івченко О.П. та зареєстрованим в реєстрі за № 344, залишив ОСОБА_1 у спадок все рухоме та нерухоме майно. До складу спадщини ввійшла квартира АДРЕСА_1 .
20.06.2015 р. ОСОБА_1 подано до Третьої Херсонської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Листом від 16.12.2017 р. за № 2433/02-14 державний нотаріус повідомила позивача що за заявою ОСОБА_1 . Третьою Херсонською державною нотаріальною конторою 29.12.2016 р. за р. № 2-1950 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на грошові вклади з відповідними відсотками та нараховано компенсацію, що знаходиться у філії ПАТ КБ "Приватбанк" м.Херсон. Інші свідоцтва про право на спадщину не видавалися, відомості про фактичне прийняття спадщини відсутні.
Згідно листа завідуючої Третьої Херсонської нотаріальної контори від 29.05.2019 р. № 1675-А/01-16 після смерті ОСОБА_2 було призначено видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 , але свідоцтво про право на спадщину не було видано, а розгляд заяви про державну реєстрацію речових прав на вказане майно призупинено. 28.10.2016 р. заяву про державну реєстрацію було скасовано внаслідок неможливості зареєструвати право власності на зазначену квартиру у зв'язку з арештом, так як спадкоємець не надав документів про зняття арешту з нерухомого майна. Також зазначено, що у звіті 1-ДФ за 4 квартал 2016 року про податковий розрахунок помилково вказано дохід ОСОБА_1 за ознакою 114. 24.05.2017 р. до податкової інспекції було подано уточнюючий розрахунок до форми 1-ДФ щодо виключення ОСОБА_1 з податкового звіту, що підтверджено копією електронного журналу 35330254 Третьої Херсонської державної нотаріальної контори. Одночасно 24.05.2017 р. на адресу ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області надано відповідь на лист від 19.04.2017 р. № 3908/10/21-03-13-01-19 щодо підтвердження нарахування та виплат доходів громадян за ознакою доходу "114" у 2016 році, в якому зазначено, що ОСОБА_1 виключено з платників податку. 18.08.2018 р. було вдруге подано уточнюючий звіт щодо виключення ОСОБА_1 зі звіту за 4 квартал 2016 року, який зареєстровано ГУ ДФС у Херсонській області 18.08.2018 р. за № 109737.
На підтвердження відображеної у листі інформації позивачем надано до суду копію електронного журналу, лист від 24.05.2017 р. № 918/01-16, уточнений податковий розрахунок за 4 квартал 2016 р. з відміткою про його отримання контролюючим органом 18.08.2018 р.
Крім того, з вищевказаного листа вбачається, що однією із підстав неможливості видачі ОСОБА_1 свідоцтва про спадщину на квартиру був її арешт. Питання про зняття арешту з квартири вирішено рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 16.10.2018 р. у справі № 766/3674/18.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 14.11.2018 р. ОСОБА_1 є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_2 , а власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вказано ОСОБА_2 .
Вказані докази в сукупності свідчать про те, що позивач не отримала спадщини у вигляді квартири АДРЕСА_1 у 2016 році, а тому у неї відсутній об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором та обов'язок подачі декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік.
Таким чином доводи відповідача про отримання позивачем у 2016 році доходу у розмірі 41206,79 грн. у вигляді спадщини - квартири АДРЕСА_1 , не відповідають дійсності та спростовуються наданими позивачем доказами.
Крім того, оскільки батьки позивача не перебували у зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_1 звернулася із заявою до Херсонського міського суду Херсонської області про встановлення факту батьківства.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 31.05.2018 р. по справі № 667/1556/16-ц, яке набрало законної сили 12.07.2018 р., заяву ОСОБА_1 задоволено: встановлено факт, що ОСОБА_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Приписами ч.4 ст.78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт того, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , то в разі отримання позивачем спадщини у вигляді квартири, вона оподатковується за нульовою ставкою згідно пп.174.2.1 п.174.2 ст.174 ПК України, так як успадковується членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність нарахування ОСОБА_1 грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, військового збору та застосування штрафних санкцій за неподання декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік згідно податкових повідомлень-рішень від 15.03.2018 р. № 0003931306, № 0003941306, № 0003951306, оскільки відповідачем порушено порядок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки і у позивача відсутній об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.
Оскільки підставами винесення податкової вимоги від 11.06.2018 р. № 52284-17 і прийняття рішення від 11.06.2018 р. № 52284-17 про опис майна у податкову заставу були визначені за податковим повідомленням-рішенням від 15.03.2018 р. № 0003931306, № 0003941306, № 0003951306 грошові зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, військового збору, нарахування яких визнано судом протиправним, то податкова вимога від 11.06.2018 р. № 52284-17 та рішення від 11.06.2018 р. № 52284-17 про опис майна у податкову заставу також є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Приписами ч.1 ст.72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів правомірності оскаржуваних позивачем рішень, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому сплачений ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1536,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача з ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономної Республіки Крим та м.Севастополі (73016, м.Херсон, просп.Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги від 11.06.2018 р. та рішення про опис майна у податкову заставу - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.03.2018 р. №№ 0003931306, 0003941306, 0003951306, податкову вимогу від 11.06.2018 р. № 52284-17, рішення про опис майна у податкову заставу від 11.06.2018 р. № 52284-17.
Стягнути з Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономної Республіки Крим та м.Севастополі (73016, м.Херсон, просп.Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1536 (одну тисячу п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Бездрабко О.І.
кат. 111030200