18 липня 2019 року Чернігів Справа № 620/1593/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Зайця О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
- зобов'язати забезпечити нарахування та виплату грошової допомоги на поховання чоловіка ОСОБА_2 у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, відповідно до п.5 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Вважає, що їй було протиправно відмовлено у нарахуванні та виплаті грошової допомоги на поховання у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат (4173*5=20865грн) відповідно до вимоги п.5 ст.7 ЗУ «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Ухвалою судді від 10.06.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, та встановлено відповідачу 15-денний термін з дня вручення вказаної ухвали для надання відзиву на позовну заяву.
У встановлений ухвалою суду строк відповідач надав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову та пояснив, що оскільки, позивачці призначено пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до якого отримував пенсію її померлий чоловік, то і виплата допомоги на поховання відбувається згідно цього Закону.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову має бути відмовлено, враховуючи таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян головного управління та з 01.01.2019 отримує пенсію в разі втрати годувальника за померлого чоловіка відповідно до статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивачка звернулася до відділення Пенсійного фонду України із необхідним пакетом документів, для отримання грошової допомоги на поховання.
Однак їй не було нараховано та виплачено грошову допомогу на поховання у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат (4173*5=20865грн), незважаючи на вимоги п.5 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Згідно частини 4 статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в разі смерті пенсіонера членам його сім'ї або особі, яка здійснила його поховання, виплачується для цього допомога в розмірі тримісячної пенсії, але не менше п'ятикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01.01.2018 - 1762,00 грн., з 01.07.2018 - 1841,00 грн., з 01.12.2018 - 1921,00 грн.
Тобто, п'ятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.12.2018 складає 9605,00 грн (1921,00 грн. * 5).
Відповідно до поданої позивачкою заяви від 27.12.2018, їй була виплачена допомога на поховання в розмірі тримісячної пенсії за померлого чоловіка ОСОБА_2 в розмірі 15286,62 грн. (5095,54 грн. * 3).
Відповідно до пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» передбачено, що членам сім'ї померлих пенсіонерів із числа військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб, зазначених у пункті «ж» статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» незалежно від призначення пенсій в разі втрати годувальника, виплачується одноразова грошова допомога: дружині - в розмірі тримісячної пенсії годувальника і на кожного непрацездатного члена сім'ї - у розмірі місячної пенсії годувальника.
Відповідно до поданої позивачкою заяви від 27.12.2018, їй була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі тримісячної пенсії за померлого чоловіка ОСОБА_2 в розмірі 15286,62 грн. (5095,54 грн. * 3).
Таким чином, враховуючи, що оскільки, позивачці призначено пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до якого отримував пенсію її померлий чоловік, то і виплата допомоги на поховання відбувається згідно цього Закону, а отже нарахувати та виплатити їй допомогу на поховання згідно Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» немає законних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В той же час, згідно з частиною 2 статті 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, та в їх задоволенні слід відмовити.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 18 липня 2019 року.
Суддя О.В. Заяць