Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 липня 2019 р. Справа№200/7608/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 84100, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 37803258) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у не врахуванні позивачу до пільгового трудового стажу за Списком №1 періоду роботи у Шахта "Кочегарка" з 19.08.1989 по 17.11.1989 року, з 17.11.1989 по 08.08.1991 року, з 08.08.1991 по 30.04.1994 року, та періоду роботи у СП "Шахта ім. Леніна" ДП "Артемвугілля" з 17.03.2008 по 11.04.2008 року, з 11.04.2008 по 28.11.2014 року, скасувати рішення відповідача №9 від 04.02.2019 року про відмову в призначенні позивачу пільгової пенсії, зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 05.11.2018 року про призначення пенсії на пільгових умовах із зарахуванням до пільгового трудового стажу за Списком №1 періоди роботи у Шахта "Кочегарка" из 19.08.1989 по 17.11.1989 року, з 17.11.1989 по 08.08.1991 року, з 08.08.1991 по 30.04.1994 року, у СП "Шахта ім. Леніна" ДП "Артемвугілля" з 17.03.2008 по 11.04.2008 року, з 11.04.2008 по 28.11.2014 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року відкрито провадження по справі за правилами статті 263 КАС України в спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що після набуття права на призначення пенсії за віком згідно з пп. 1,2 статті 114 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а саме 05.11.2018 року позивач звернувся із письмовою заявою про призначення пенсії на пільгових умовах до Слов'янського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області. Відповідачем 04.02.2019 року було винесене рішення № 9 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно пп. 1,2 статті 114 Закону на підставі відсутності у позивача необхідного пільгового та неможливістю здійснити перевірку факту пільгової роботи, оскільки відповідно до витягу ЄДР ДП «Артемвугілля» (ЄДРПОУ 32270533) перереєструвалось на підконтрольній Україні території, однак листом від 17.02.2019 року №17.02/5 ДП «Артемвугілля» повідомило про неможливість надання первинних документів для проведення перевірки достовірності видачі довідок про пільговий стаж роботи у зв'язку з тим, що оригінали первинних документів зберігаються в архіві підприємства на тимчасово непідконтрольній українській владі території. Відповідно до зазначеного рішення відповідач зарахував позивачу до загального стажу роботи 27 р.10.м.02 дн., до пільгового стажу за Списком 1 - 06 р.07 м.15 дн. При цьому до пільгового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років відповідачем не було зараховано періоди роботи з 19.08.1989 по 17.11.1989, з 17.11.1989 по 08.08.1991, з 08.08.1991 по 30.04.1994 у Шахта «Кочегарка», з 17.03.2008 по 11.04.2008, з 11.04.2008 по 28.11.2014 у СП «Шахта ім. Леніна» ДП «Артемвугілля».
Позивач вважає вказане рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії протиправним. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідачем через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву, відповідач посилається на те, що позивач 05.11.2018 року звернувся із письмовою заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, зазначив, що у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Згідно Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємств від 16.01.2019 року ДП «Артемвугілля» (ЄДРПОУ 32270533) переєструвалось на підконтрольній Україні території в м. Святогірськ. Листом від 17.02.2019 року №17.02/5 ДП «Артемвугілля» повідомило про неможливість надання первинних документів для проведення перевірки достовірності видачі довідок про пільговий стаж роботи у зв'язку з тим, що оригінали первинних документів зберігаються в архіві підприємства на тимчасово непідконтрольній українській владі території, тому здійснити перевірку факту пільгової роботи не має можливості. Зазначив, що позивачу зараховано період роботи в СП «Шахта «ім. В.І. Леніна» ДП «Артемвугілля» з 17.03.2008 по 28.11.2014 згідно відомостей по спецстажу в індивідуальних відомостях про застраховану особу та з урахуванням відпусток без збереження заробітної плати. Страховий стаж ОСОБА_1 складає 27 років 10 місяців 02 дні, пільговий стаж роботи за Списком 1 - 06 років 07 місяців 15 днів (за даними персоніфікованого обліку). За таких обставин відповідачем було відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 , так як на момент звернення 05.11.2018 року не має необхідного страхового та пільгового стажу. Також, відповідач зазначив, що відповідно до чинного законодавства та наданих на дату звернення документів ОСОБА_1 право на пенсію за віком набуде після досягнення 54 років або після набуття 10 років пільгового стажу за Списком 1.
Суд, перевіривши доводи, викладені в адміністративному позові та відзиві, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є внутрішньо переміщеною особою, та особою, що претендує на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пп. 1,2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 12-16).
Відповідач - Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37803258) є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
Судом встановлено, що 05 листопада 2018 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою, зареєстрованою за № 19595 "Про призначення/перерахунок пенсії", відповідно до якої просив призначити йому пенсію.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, до зазначеної заяви позивачем для призначення пенсії управлінню також надані наступні документи: заява про призначення, копія паспорту та ідентифікаційного коду; копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_4 від 05.11.2018 року; трудова книжка НОМЕР_2 від 19.08.1989 р. з копією; копія диплому НОМЕР_3 від 06.07.1987 р., довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 22.10.2018 №2210/601, №2210/603, копії наказів про результати атестації робочих місць із переліком професій №200 від 25.12.1995, №288 від 07.05.2003, №105 від 09.02.2004, №160 від 10.04.2009, №136 від 09.04.2014, архівні довідки про реорганізацію підприємств від 22.10.2018 №2210/606, №2210/605, №2210/604, довідка про заробітну плату для обчислення пенсії від 22.10.2018 №2210/602, заява про виплату пенсії або грошової допомоги через відділення АТ «Ощадбанку» від 05.11.2018.
Судом на підставі даних трудової книжки позивача (серії НОМЕР_2 ) встановлено, що ОСОБА_1 працював на Шахті «Кочегарка» производственного объединения « Артемуголь » (мовою оригіналу) у період з 19.08.1989 р. по 30.04.1994 р., а саме:
- на підставі наказу від 01.08.1989 року № 183к позивача прийнято підземним учнем гірника по ремонту гірничих виробок з повним робочим днем на шахті; (а.с. 22)
- на підставі наказу від 07.11.1989 року № 254к переведено підземним гірником з ремонту гірничих виробок третього розряду з повним робочим днем на підземних роботах; (а.с. 22)
- на підставі наказу від 08.08.1991 року № 154к переведено підземним машиністом гірничо-виїмкових машин з повним робочим днем на підземних роботах; (а.с. 23)
- на підставі наказу від 04.05.1994 року № 80к звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням; (а.с. 23)
Судом на підставі даних трудової книжки позивача (серії НОМЕР_2 ) встановлено, що ОСОБА_1 працював на СП Шахта «ім. В.І. Леніна» ДП «Артемвугілля» у період з 17.03.2008 р. по 25.01.2017 р., а саме:
- на підставі наказу від 17.03.2008 року №134/к прийнятий підземним гірником з ремонту гірничих виробок 3 розряду з повним робочим днем на шахті; (а.с. 30)
- на підставі наказу від 14.04.2008 року №199/к переведений машиністом гірничих виїмкових машин з повним робочим днем під землею; (а.с. 30)
- на підставі наказу від 25.01.2017 року № 2501/01к звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. (а.с. 30)
Крім того, в матеріалах справи наявні довідка про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 2210/601 від 22.10.2018 р., відповідно до якої ОСОБА_1 працював на Шахті Кочегарка у період з 17.08.1986 по 30.04.1994 р. за професією, що передбачена Списком 1; та довідка № 2210/603 від 22.10.2018 р., відповідно до якої ОСОБА_1 працював СП «Шахта ім. В.І. Леніна» ДП «Артемвугілля» та з 11.04.2008 по 28.11.2014 р. за професією, що передбачена Списком 1 (а.с. 34-37)
04.02.2019 року Слов'янським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення № 9 про відмову в призначенні пенсії.
На підставі рішення Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04.02.2019 року встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.01.2019 р. ДП «Артемвугілля» перереєструвалось у м. Святогірськ. Листом від 17.02.2019 року №17.02/5 ДП «Артемвугілля» повідомило про неможливість надання первинних документів для проведення перевірки достовірності видачі довідок про пільговий стаж роботи у зв'язку з тим, що оригінали первинних документів зберігаються в архіві підприємства на тимчасово непідконтрольній українській владі території. Тобто здійснити перевірку пільгових довідок та зарахувати до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_1 в ДП «Артемвугілля» з 19.08.1989 по 30.04.1994, з 17.03.2008 по 28.11.2014 не має можливості. Страховий стаж ОСОБА_1 складає 27 років 10 місяців 02 дні, пільговий стаж роботи за списком №1 за даними персоніфікованого обліку - 06 років 07 місяців 15 днів. За таких обставин відповідачем було відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 , оскільки на момент звернення 05.11.2018 року не має необхідного пільгового стажу. Право виходу на пенсію набуде після набуття 10 років пільгового стажу або після досягнення 63 років.
Тобто, враховуючи вище зазначене, періоди роботи з 19.08.1989 по 30.04.1994, з 17.03.2008 по 28.11.2014 в ДП "Артемвугілля" не зараховано до пільгового стажу за Списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Отже, предметом спору у даній справі є наявність правових підстав для не врахування відповідачем для призначення пільгової пенсії довідок та відомостей трудової книжки, виданих підприємствами, розташованими на непідконтрольній українській владі території через неможливість проведення зустрічної перевірки з таким підприємством.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Нормами статті 114 Закону № 1058 визначається порядок та умови призначення пенсі за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Так, згідно частини першої зазначеної статті право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до положень частини третьої статті 114 Закону № 1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Нормами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф "б" цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.
Як встановлено судом, факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах підтверджується насамперед записами у трудовій книжці позивача.
Також, зазначений факт підтверджується іншими документами, які надавались позивачем для призначення пенсії на пільгових умовах, а саме:
- довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 22.10.2018 №2210/603, №2210/601 (а.с. 34-37);
- довідка про заробітну плату для обчислення пенсії від 22.10.2018 №2210/602 (а.с. 38);
- архівна довідка від 22.10.2018 №2210/606 (а.с. 39);
- архівна довідка від 22.10.2018 №2210/605 (а.с. 40);
- історична довідка від 22.10.2018 №2210/604 (а.с. 41);
- наказ ДП «Артемвугілля» від 09.04.2019 №136 «Про підсумки проведення атестації робочих місць щодо умов праці» (а.с. 44-47);
- наказ ДП «Артемвугілля» від 10.04.2009 №160 «Про підсумки проведення атестації робочих місць щодо умов праці» (а.с. 48-50).
Суд погоджується, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, як зазначив відповідач, провести перевірку достовірності документів не має можливості тому, що первинні документи підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
При цьому суд зауважує, що право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати ці повноваження (зокрема у зв'язку з проведенням АТО та неможливістю проведенням перевірки періодів роботи, оскільки підприємства розташовані на тимчасово окупованій території України), а тому неможливість проведення перевірки даних на підприємстві, яке розташоване на тимчасово окупованій території не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи, при його підтвердженні записами в трудовій книжці.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).
Враховуючи наведене суд вважає за можливе застосувати вказані загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, які видані установами, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, як доказів, оскільки можливість збору відповідних доказів на такій території може бути значно обмежена, у той час як вони мають істотне значення для реалізації відповідних прав людини.
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності пільгового характеру роботи, у зв'язку з наданням зазначених довідок підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.
Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Суд звертає увагу, що позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком, відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов'язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в даному випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення, тому рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів та відповідно є протиправним.
Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи зроблені судом висновки у цій справі підтверджена наявність у позивача права на зарахування до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періодів періодів роботи з 19.08.1989 по 30.04.1994 та з 17.03.2008 по 28.11.2014.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Аналізуючи вищевказане, суд доходить висновків, що позивач при звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах надав всі необхідні документи в підтвердження такого права.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Нормами частини першої статті 139 КАС встановлено, що при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 84100, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 37803258) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати дії Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо неврахування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 до пільгового стажу за Списком 1 періоди роботи з 19.08.1989 по 30.04.1994, з 17.03.2008 по 28.11.2014 протиправними.
Визнати протиправним та скасувати рішення Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04.02.2019 року №9 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах від 05.11.2018 року, зарахувавши до пільгового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, періоди роботи з 19.08.1989 по 30.04.1994, з 17.03.2008 по 28.11.2014 року з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 37803258) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) 18 липня 2019 року. Повний текст судового рішення складено та підписано 18 липня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Перший апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя О.В. Троянова