Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 липня 2019 р. Справа№200/7358/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
7 червня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-190088-45 від 10 травня 2019 року в сумі 21030,90 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є платником єдиного внеску та перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, та подав до закінчення АТО відповідну заяву до органу доходів і зборів про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску, а отже є суб'єктом правовідносин, до яких необхідно застосовувати положення п. 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464. Крім того позивач зазначив, що до складу заборгованості відповідачем включено заборгованість, щодо якої сформовано вимогу, яка оскаржена позивачем до суду. Також позивач зазначив про розмір судових витрат та витрат на правничу допомогу.
24 червня 2019 року відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву посилається на те, що Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” визначає, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, так на підставі облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача станом на 30 квітня 2019 рок становила 21030,90 грн. у зв'язку з чим ГУ ДФС у Донецькій області було сформовано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки), згідно вимог чинного законодавства. Відповідач вказав, що згідно п. 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” платники єдиного внеску тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, звільняються від виконання своїх обов'язків, передбачених частиною 2 ст. 6 цього Закону, проте підставою такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Крім того вказав, що антитерористична операція на території України закінчена. Стосовно витрат на правничу допомогу, відповідач зазначив, що представником позивача не надано жодного розрахунку та обґрунтованості понесених витрат, просив відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.
3липня 2019 року представник позивача надав відповідь на відзив у якому вказав, що Президентом України не прийнято указ про завершення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, а лише змінено формат її проведення, тому вважає, що позивачем не порушено термінів подачі заяви про звільнення від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України №2464. Крім того, представник позивача послався на судову практику Верховного суду у справах 805/3401/16-а, 812/505/17 та вказав, що доводи відповідача щодо законності спірної вимоги є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Ухвалою суду від 12 червня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 11 липня 2019 року.
У судове засідання 11 липня 2019 року сторони явку своїх представників не забезпечили, докази належного повідомлення знаходяться в матеріалах справи.
11 липня 2019 року представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі та просив рішення про судові витрати на професійну правничу допомогу вирішити після ухвалення судового рішення.
На підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.
Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код номер НОМЕР_1 , на час складання спірної вимоги зареєстрована як фізична особа-підприємець, перебувала на обліку в Олександрівській ДПІ Покровсько-Добропільського управлінні Головного управління ДФС у Донецькій області, станом на 30 квітня 2019 року має заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 21030,90 грн. При цьому, 25 квітня 2019 року позивачем подано до Головного управління ДФС у Донецькій області заяву про звільнення від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (а.с. 11).
10 травня 2019 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-190088-45 станом на 30 квітня 2019 року в сумі 21030,90 грн.
Не погодившись з діями відповідача щодо формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внесу позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини є Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон № 2464).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Тобто, у розумінні Закону № 2464 позивач є платником єдиного внеску.
Згідно пункту 2 та пункту 12 частини 2 статті 6 Закону № 2464, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 10, пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Суд зазначає, що при формуванні вимоги контролюючий орган не визначає платнику суму єдиного внеску до сплати, оскільки такі суми попередньо визначаються на підставі відповідної звітності або рішень. Фактично, вимога формується внаслідок наявності в картці платника відомостей про нараховані суми єдиного внеску, у тому числі нараховані самим платником, але не сплачені у встановлений частиною 8 статті 9 Закону № 2464 строк.
На виконання вказаних норм закону відповідачем сформовано спірну вимогу, в якій ГУ ДФС у Донецькій області вимагає від позивача сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02 вересня 2014 року №1669-VII, яким, крім іншого, внесені зміни до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” та доповнено його розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” п. 9-3 (у наступному пункт 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу”.
З аналізу зазначених норм чинного законодавства убачається, що підставою для звільнення платників єдиного внеску від обов'язків та відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо сплати єдиного внеску, є факт перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів де проводилася антитерористична операція.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2017 року у справі № К/9901/2959/18 805/2492/15-а. Висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно втрати чинності вищевказаної норми в Законі України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, оскільки у спеціальному законодавстві - Законі України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” дана норма є діючою.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки абзац перший статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669 (далі - Закон № 1669) змістує: «Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України».
Умовою завершення антитерористичної операції є видання Президентом України Указу саме з таким змістом. До теперішнього часу такий указ не виданий. Закон № 1669 в цій частині не змінений і не скасований.
Смт Олександрівка Донецької області, на території якого розташована Олександрівська ДПІ Покровсько-Добропільського управлінні Головного управління ДФС у Донецькій області входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (втратив чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.
Тобто, у період невиконання обов'язків платника єдиного внеску позивач знаходився на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція.
Крім того, суд зазначає, що спірна вимога сформована відповідно до статті 25 Закону №2464, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу 2 частини 1 цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини 4 цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Таким чином, відсутність (відстрочення в силу закону) у позивача обов'язку сплати внесків, починаючи з 15 квітня 2014 року, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № К/9901/188/17 812/505/17. Висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Також, суд вважає помилковим посилання відповідача на завершення (закінчення) антитерористичної операції.
Так, указом Президента України від 30 квітня 2018 року № 116/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях" (додається, для службового користування).
Відповідно до Наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України “Про початок операції Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей” розпочато операцію Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій і Луганській областях, відповідно до плану операції Об'єднаних сил.
Операцію Об'єднаних сил на даний час не припинено.
За статтею 1 Закону № 1669 визначено датою закінчення антитерористичної операції є датою набрання чинності Указом Президента України “Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України”.
Указ Президента України “Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України”, на даний час не приймався.
Посилання відповідача на розміщене на офіційному сайті Президента України повідомлення про завершення АТО, суд не приймає та вважає помилковим, оскільки, зазначене повідомлення не є рішенням про завершення АТО у розумінні вимог законодавства. Крім того, загальновідомими обставинами є те, що на теперішній час бойові дії на території Донецької та Луганської області тривають.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат, суд вирішив, ураховуючи положення ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України та клопотання представника позивача, вирішити після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 10 травня 2019 року №Ф-190088-45 в сумі 21030,90 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв