19 червня 2019 року Справа № 160/3365/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Віхрової В.С.
при секретарі судового засідання Мосесові А.Р.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 .В ОСОБА_2
представника відповідача Ковальової Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -
15.04.2019 р. ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (надалі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110000/2019/200068/2, прийняте 26.03.2019 року Дніпропетровською митницею ДФС.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/3365/19 передана на розгляд судді Віхровій В.С.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що вважає рішення про коригування митної вартості товарів № UA110000/2019/200068/2, прийняте 26.03.2019 року Дніпропетровською митницею ДФС протиправним та таким, що підлягає скасуванню. В рішенні відсутнє посилання на обставини, за яких посадова особа митниці мала право вимагати подання додаткової документів із застосуванням ч. 3 та ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України. Оплата за товар здійснена готівкою продавцю, що підтверджується квитанцією про отримання грошей від 12.03.2019 р. серії АBU № 3508343. Надана відповідачу митна декларація Литовської Республіки від 12.03.2019 р. № 19LTVC0100ЕК0В5653 засвідчена відбитком штампу № 00082 митних органів Республіки Польща під час перетину митного кордону та містить відомості щодо вартості товару в розмірі 9 200 євро. Рішення не містить обґрунтування числового значення митної вартості, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, а містить інформацію про те, що відповідач взяв за основу митну вартість з митної декларації Київської міської митниці ДФС від 20.02.19 № UA100210/2019/91680. Який саме автомобіль з якими технічними характеристиками (тип двигуна, робочий об'єм двигуна, тип кузова, показник одометра) та на яких комерційних умовах (країна відправлення, країна виробництва, заявлена декларантом митна вартість, умови поставки, умови оплати) оформлений Київською міською митницею ДФС, в Рішенні не вказано, що не дозволяє переконатись в правомірності коригування митної вартості на підставі митної декларації № UA100210/2019/91680.
Згідно з ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 262 КАС розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання.
У хвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 р. позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом учасників справи на 05.06.2019 р. о 10:15 год.
04.06.2019 р. представником позивача через канцелярію суду подані клопотання про витребування доказів від Дніпропетровської митниці ДФС.
04.06.2019 р. представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.
У зв'язку із чим, судове засідання 05.06.2019 р. було відкладено до 09:30 год. 19.06.2019 р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 р. задоволені клопотання позивача про витребування доказів, від відповідача витребувані документи та відомості, що стосуються розгляду справи.
10.06.2019 р. представником відповідача через канцелярію суду поданий відзив на позовну заяву, в якому вказано, що посадові особи митниці при прийняті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого товару та оформленні картки відмови діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
До відзиву подані витребувані судом документи.
У судове засідання 19.06.2019 р. прибули уповноважені представники сторін.
Представником позивача надано відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої наполягає на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача заперечував проти позову у повному обсязі.
Розглянувши вимоги позову, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши докази наявні у суду, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом III Митного кодексу України (далі - МКУ) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.
Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом III Митного кодексу України (далі - МКУ) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, відповідно до положень частини п'ятої ст. 54 МКУ, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа 1 розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Дані про митну вартість і її складові повинні піддаватися обчисленню (частина друга ст. 52 МКУ).
З урахуванням положень ст. 52 МКУ, відомості про складові митної вартої повинні бути документально підтверджені.
Згідно з частиною п'ятою ст. 54 МКУ, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право застосовувати різні форми контролю, передбачені МКУ.
Однією з форм контролю, відповідно до частини першої ст. 336 МКУ перевірка документів та відомостей, які надаються під час переміщення товару через митний кордон України.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основи методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійснені декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього мето визначених у частині першій статті 58 МКУ.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.
19.03.2019 р. до Дніпропетровської митниці ДФС для митного оформлення в режимі імпорту автомобіля «Volkswagen Passat» (2015 р.в., кузов НОМЕР_1 ) декларантом (ТОВ НВФ «ФЛОНА» за дорученням) подана митна декларація № UA110150/2019/214723 із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту)), відповідно до ст.ст. 57-58 Митного кодексу України.
19.03.2019 р. відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товару, про що видано Картку відмови №UA110150/2019/00285.
26.03.2019 р. Дніпропетровською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110000/2019/200068/2, за яким митна вартість товару скоригована з 9300 євро до 13726 євро, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості (резервний).
28.03.2019 в порядку ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України подана нова митна декларація типу ІМ40ДЕ № UА110150/2019/216124, за якою товар випущений у вільний обіг.
Надаючи правову оцінки спірним відносинам суд виходить з наступного.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України).
Відповідно до вимог частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частина 1 статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частина 4 статті 58 МК України вказує, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).
За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Зі змісту частин 1 та 2 статті 53 МК України випливає, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Як вже було встановлено судом, позивачем при поданні митної декларації подано:
1) інвойс («FAKTURA») від 12.03.19 № 00484 (виконує функції документів, вказаних в п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України) - код документа 0380;
2) квитанція про отримання грошей («PINIGU PRIEMIMO KVITAS») від 12.03.2019 р. серії АBU № 3508343 (п. 5 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України) - код документа 3002.
Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).
Згідно з частиною 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України).
За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).
У відповідності до частини 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частина 5 статті 54 МК України передбачає, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
У відповідності до ст.337 МКУ при проведені перевірки документів, які надані у підтвердження митної вартості, було виявлено наступне.
До переліку витрат, які мають включатися до митної вартості товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 Кодексу входять витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Відповідно до статті 52 Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до частини 4 ст.54 МКУ орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 1 ст.334 МКУ органи доходів і зборів вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на органи доходів і зборів, тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 ст.334 МКУ особи, зазначені у частині цієї статті, зобов'язані надавати органам доходів і зборів документальні відомості, необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі.
Відповідно до частини 1 ст.335 МКУ під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно в транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі такі документи та відомості, в тому числі комерційні документи (за наявності їх у перевізника) на товар, який перевозиться.
Відповідно до частини 3 ст.335 МКУ разом із декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший до який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості, в тому числі про:
транспортні (перевізні) документи;
комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію;
у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 МКУ.
Відповідно до частини 2 ст.53 МКУ документами, що підтверджують митну вартість товарів, є в тому числі:
рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Пунктом 1 частини п'ятої ст. 52 МКУ передбачено, що декларація митної вартості подається у разі, якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у ч. 10 статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни.
Правилами заповнення ДМВ, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599, при заповненні гр.20 ДМВ зазначено: для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури;
калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Відповідно до відомостей про транспортні витрати згідно наданої до митного оформлення МД ОСОБА_3 , зазначено, що декларантом понесені транспортні витрати у розмірі 100 євро, однак документально зазначена вартість доставки не підтверджена та означена сума не розподілена на витрати до кордону та після.
Наданий до митного контролю інвойс від 12.03.2019 р. № 00484 не містить установчих умов оплати та умов поставки товару, відсутні дані щодо показнику одометру (пробігу авто), що є важливою ознакою для формування ціни, відсутні дані щодо об'єму двигуна.
До того ж, зазначений документ наданий іноземною мовою без перекладу.
Статтею 254 МКУ передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів подаються митному органу українською мовою.
До митного оформлення не надано перекладу зазначеного документа.
З декларантом проведено консультацію з питань визначення митної вартості (Повідомлення №1 від 25.03.2019 р.).
За результатами здійснення митного контролю з урахуванням ризикованості операцій, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, у відповідності вимог ч. 2, ч. 3 ст. 53 та ст. 335 МКУ протягом 10 календарних днів декларанту додатково необхідно надати (за наявності):
декларація митної вартості , що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі проводився розрахунок митної вартості;
договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
копію митної декларації країни відправлення.
Частиною 6 ст. 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до статті 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
26.03.2019 р. у складі електронного повідомлення листом № 01-26/03/19 декларантом надіслано лише завірений переклад свідоцтва про тимчасову реєстрацію транспортного засобу, та повідомлення щодо надання усіх наявних документів та відмову від подальшого надання додаткових документів.
Отже, витребувані додаткові документи надані не були та позивачем зазначено про відсутність інших документів, які можуть бути додатково надані.
За таких обставин суд дійшов висновку, що у митного органу були обґрунтовані підстави вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій ст. 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності у наданих до митного контролю документах, відсутність документального підтвердження складових ціни, що фактично сплачена, основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо застосувати, відповідно до п. 6 ст. 54 МКУ, п. 2. ст. 58 МКУ.
Відповідно до ст. 59 МКУ, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:
1) фізичні характеристики;
2) якість та репутація на ринку;
3) країна виробництва;
4) виробник.
Відповідно до ст. 60 МКУ (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів), у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 і ст. 59 МКУ, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Відповідно до п. 2 ст. 60 МКУ, під подібними розуміються товари, хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції, порівняно з товарами, що оцінюються.
Згідно ч.3 ст. 60 МКУ, для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Відповідно до положень ч.4 ст. 59 та ч.5 ст. 60 МКУ ціна договору щодо ідентичних або подібних товарів береться за основу для визначення митної вартості, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах.
У відповідності до ч.3 ст. 337 МКУ проведено контроль співставлення -автоматизоване порівняння даних, які містяться в митній декларації або інших документах, поданої для митного оформлення, з даними, які містяться в електронних ресурсах митних органів.
Відповідно до ст. 33 МКУ митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.
Рівень заявленої декларантом митної вартості товару становив 9300 євро.
В інформаційних ресурсах митних органів була відсутня інформація щодо митних оформлень за ціною договору ідентичних/подібних товарів від до вимог ст. 59-60 МКУ.
У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 МКУ, їх митна вартість визначається згідно з положеннями ст. 62 МКУ на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування ст. 62 та ст. 63 МКУ може бути зворотною. Методи на основі віднімання та додавання вартості повинні ґрунтуватися на даних, які є об'єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів.
Відсутність у митниці та у декларанта необхідних документів унеможливила застосування означених методів.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена і послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МКУ вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, суперечать законам України і є сумісними з відповідними принци положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Відповідач мав в наявності інформацію щодо митного оформлення ідентичного/подібного товару за резервним методом за МД від 20.02.2019 р. №UА100210/2019/91680 на рівні 13726 євро.
За таких обставин, митна вартість товару скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2г - резервний метод, згідно з положеннями ст. 64 МКУ.
Підсумовуючи викладене, судом встановлено, що документи митного оформлення не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена. Під час судового розгляду справи позивачем жодним чином не спростовувались висновки митного органу за наслідками проведеного заходу контролю.
З чого слідує висновок, що поданих документів не достатньо для митного оформлення автомобіля за МД позивача, у зв'язку із чим Рішення про коригування митної вартості товарів прийнято митницею відповідно до норм чинного законодавства.
Крім того, судом враховані пояснення відповідача про неможливість надати копії митних декларацій на виконання ухвали суду від 05.06.2019 р., у зв'язку із віднесенням даної інформації до інформації з обмеженим доступом.
Наданих митницею відомостей достатньо для формування висновків суду.
Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи, правомірність свого рішення відповідачем перед судом доведена.
При цьому судом враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
За наслідками розгляду даної справи розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 21 червня 2019 року.
Суддя В.С. Віхрова