15 липня 2019 року Справа № 280/889/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Запорізького окружного адміністративного суду, третя особа - Державна судова адміністрація України про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України, в якому просила:
визнати неправомірною відмову голови Запорізького окружного адміністративного суду про перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 для цілей встановлення щомісячної доплати та додаткової відпустки на посаді судді, яка оформлена листом від 07.02.2019р. №02-16/5514/19;
зобов'язати Запорізький окружний адміністративний суд зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, стаж державної служби за період з 15.08.2001 по 17.06.2005, згідно приписів частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів»;
зобов'язати Запорізький окружний адміністративний суд здійснити перерахунок щорічної відпустки та щомісячної доплати за вислугою років до посадового окладу ОСОБА_1 з моменту зарахування її до штату суду та виплатити заборгованість з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вона звернулась до голови Запорізького окружного адміністративного суду із заявою про здійснення перерахунку стажу державної служби, а саме, включити до стажу державної служби навчання курсантом Запорізького юридичного інституту МВС України. Підставою для такого звернення стала відповідь Національного агентства України з питань державної служби від 22.01.2019р. №10067/13-19, відповідно до якої період проходження ОСОБА_1 служби курсантом Запорізького юридичного інституту МВС України з 15.08.2001 по 17.06.2015р. зараховуються до стажу державної служби. Проте, листом від 07.02.2019р. №02-16/5514/19 їй відмовлено в зарахуванні до стажу роботи, що дає право на одержання доплати за вислугу років, стаж державної служби з 15.01.2001р. по 19.06.2004р. та з 30.08.2004р. по 17.06.2005р. Вказана відмова вмотивована тим, що на момент зарахування ОСОБА_1 до штату Запорізького окружного адміністративного суду діяли норми Закону України «Про судоустрій і статус судів». Вважає таку відмову протиправною.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву, де зазначив, що позивач призначений Указом Президента Україні від 19 листопада 2010 року № 1046/2010 «Про призначення суддів», та на момент зарахування ОСОБА_1 до штату Запорізького окружного адміністративного суду на посаду судді діяв Закон України від 07.07.2010р. №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», який регламентував організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні. Отже, оскільки у розумінні Закону України від 07.07.2010р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності на момент зарахування позивача до штату Запорізького окружного адміністративного суду на посаду судді, стаж державної служби не зараховувався до стажу роботи, що дає право на одержання доплати за вислугу років, вважаємо, що підстави для здійснення позивачу перерахунку стажу державної служби шляхом включення періоду навчання ОСОБА_1 курсантом Запорізького юридичного інституту МВС України з 15.08.2001 по 19.06.2004р. та з 30.08.2004 по 17.06.2005р. відсутні. Просив у позові відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник відповідача надав заяву із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою від 31.05.2019 року вказана заява залишена без задоволення.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Указом Президента України від 19.11.2010р. 1046/2010 «Про призначення суддів» Калашник Юлію Вікторівну призначено на посаду судді Запорізького окружного адміністративного суду. 09.12.2010р. позивач прийняла присягу судді.
Наказом голови Запорізького окружного адміністративного суду від 10.12.2010 №209-к «Про зарахування ОСОБА_1 до штату Запорізького окружного адміністративного суду на посаду судці» позивача зараховано до штату Запорізького окружного адміністративного суду з 04.01.2011р.
21.12.2018р. позивачка звернулась до голови Запорізького окружного адміністративного суду із заявою про здійснення перерахунку стажу державної служби, а саме, включити до стажу державної служби навчання курсантом Запорізького юридичного інституту МВС України.
Підставою для такого звернення стала відповідь Національного агентства України з питань державної служби від 22.01.2019 №10067/13-19, відповідно до якої період проходження ОСОБА_1 служби курсантом Запорізького юридичного інституту МВС України з 15.08.2001 по 17.06.2015р. зараховуються до стажу державної служби.
Проте, листом від 07.02.2019р. №02-16/5514/19 позивачці відмовлено в зарахуванні до стажу роботи, що дає право на одержання доплати за вислугу років, стаж державної служби з 15.01.2001 по 19.06.2004р. та з 30.08.2004 по 17.06.2005р..
Також, судом встановлено, що згідно трудової книжки Позивачка прийнята на службу в органи внутрішніх справ з 15.08.2001 р. - в Запорізьке міське управління УМВС України в Запорізькій області запис №1 відповідно до Наказу №87о/с від 01.08.2001р. (арк.спр. №15).
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підставою для звернення до суду позивач визначив порушення застосування відповідачем норм Закону України «Про статус суддів» та Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
15 грудня 1992 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про статус суддів». Закон визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян.
В статті 44 Закону України «Про статус суддів» визначалося матеріальне і побутове забезпечення суддів. Відповідно до частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів» встановлено, що для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.
07 лютого 2010 року Верховною радою України прийнято Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Закон набрав чинності 30 липня 2010 року згідно з яким Закон України «Про статус суддів» втратив чинність крім статей 43, 44, які втратили чинність з 01 січня 2011 року.
Разом з тим, в прикінцевих положеннях Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було встановлено, що Закон набирає чинності з дня його опублікування окрім статей 129 та 130 цього Закону, які вводитимуться в дію 01 січня 2011 року.
Статтею 129, на час набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено суддівську винагороду, відповідно до статті 130 визначається надання щорічної оплачуваної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки.
До 01 січня 2011 року питання суддівської винагороди та відпустки суддів регулювалися статтею 44 Закону України «Про статус суддів».
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає єдиний підхід щодо визначення стажу роботи судді для всіх питань, де він застосовується і стаття 131 цього Закону, яка набула чинності одночасно з самим Законом 03 серпня 2010 року визначає порядок обчислення стажу роботи судді.
Відповідно до статті 131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;
2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
Пунктом 2 Розділу XII “Прикінцеві положення”, визнано такими, що втратили чинність:
1) Закон України “Про статус суддів” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 8, ст. 56; 1994 р., N 22, ст. 142, N 26, ст. 203; 1995 р., N 34, ст. 268; 1999 р., N 50, ст. 434; 2000 р., N 10, ст. 79, N 13, ст. 102, N 38, ст. 322; 2001 р., N 33, ст. 180; 2004 р., N 25, ст. 354; 2006 р., N 1, ст. 18), крім статей 43 та 44, які втрачають чинність з 1 січня 2011 року;
Згідно пункту 11 Розділу XIII “Перехідні положення”, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Порядок обчислення стажу державної служби затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283
Пунктом 2 цього порядку визначено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба):
на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; {Абзац третій пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 726 від 25.05.2006, N 1658 від 29.11.2006, N 1700 від 08.12.2006, N 968 від 07.09.2011}.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
Пунктом 2 Розділу XII “Прикінцеві положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07 липня 2010 року передбачалося, що статті 43, 44 Закону України “Про статус суддів” втрачали чинність з 1 січня 2011 року. Тому Суд погоджується із твердженням Позивача, що пунктом 2 Розділу XII “Прикінцеві положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” продовжено дію статті 44 Закону України “Про статус суддів” й вона була чинною станом на дату призначення (19.11.2010) ОСОБА_1 на посаду судді Запорізького окружного адміністративного суду.
Законодавство, яким визначався стаж роботи на посаді судді та, яке діяло на день набрання чинності Законом України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року №2453-VI - був Закон України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 року № 2862-XII (ч. 6 ст. 44).
Спірні відносини щодо визначення стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, мають оцінюватися з урахуванням частини 6 статті 44 Закону України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 року, статті 131, пункту 2 Розділу XII “Прикінцеві положення”, пункту 11 Розділу XIII “Перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року.
Отже, спірні відносини стосуються стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки.
На час виникнення спірних правовідносин й призначення Позивача на посаду судді, визначення стажу роботи на посаді судді регулювалося декількома нормами права, а саме:
1) ч. 6 ст. 44 Закону України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 року № 2862-XII;
2) ст. 131 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року № 2453-VI;
3) підпункт 1 пункту 2 Розділу XII Прикінцеві положення Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року № 2453-VI;
4) пунктом 11 Розділу XIII Перехідні положення Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року № 2453-VI.
Відповідно до пункту 11 Розділу XIII “Перехідні положення” Закону N2453-VI, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, в тому числі Законом N 2862-ХІІ.
Відповідно, Суд робить висновок, що положення частини шостої статті 44 Закон України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, дія яких Законом України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року №2453-VI була продовжена до 01 січня 2011 року, - поширювалася на суддів, які були призначені чи обрані до 1 січня 2011 року.
З урахуванням зазначеного, Суд доходить висновку, що Позивач має право на зарахування до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки - стаж державної служби, а саме з 15.08.2001 по 17.06.2005 року.
Аналогічна правова позиція надана Верховним Судом при розгляді справ №804/4305/17, та №2963/17.
При цьому, з урахуванням висновків суду, з моменту зарахування до стажу роботи вказаного періоду роботодавець має привести у відповідність наявний стаж та усі надбавки до посадового окладу за рахунок збільшення стажу роботи позивача.
Що стосується вимоги зобов'язати Запорізький окружний адміністративний суд здійснити перерахунок щорічної відпустки та щомісячної доплати за вислугою років до посадового окладу ОСОБА_1 з моменту зарахування її до штату суду та виплатити заборгованість з урахуванням виплачених сум, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч.4 та 5 ст.44 Закону України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 року суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах:
ч.4.при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи. {Абзац другий частини четвертої статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом N107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008 }.
ч.5.Суддям надається щорічна відпустка тривалістю 30 робочих днів з наданням додаткового посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів. (Частина п'ята статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4015-12 від 24.02.94 )
Відповідно до ст.136 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року №2453-VI суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
Згідно трудової книжки Позивачка почала свою трудову діяльність - прийнята на службу в органи внутрішніх справ з 15.08.2001 р.
Таким чином, на день зарахування до штату суду ОСОБА_1 - 04.01.2011 року -позивач не мала стаж роботи більше 10 років, що надає їй право на одержання додаткової відпустки відповідно до ч.6 ст.44 Закону України «Про статус суддів», а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Щодо вимоги щодо перерахунку щомісячної доплати до посадового окладу за вислугу років.
Згідно зі ст. 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
П.2. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
П.5. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Та з відповіді від 07.02.2019р. №02-16/5514/19 Запорізького окружного адміністративного суду вбачається, що позивачка зверталася до відповідача тільки за перерахунком стажу державної служби з урахуванням періоду з 15.08.2001 по 17.06.2005 рік.
А тому з викладених позивачкою обставин не вбачається, що їй не виплачується доплата за вислугою років з моменту зарахування її до штату суду, та на який розмір щомісячної доплати за вислугу років у відсотках за який розмір стажу роботи претендує ОСОБА_1 .
Таким чином, в цій частині позовних вимог також суд відмовляє в їх задоволенні.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі - 1536,80 гривень, тому саме ця сума підлягає відшкодуванню шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст.243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову голови Запорізького окружного адміністративного суду про перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 для цілей встановлення щомісячної доплати та додаткової відпустки на посаді судді, яка оформлена листом від 07.02.2019р. №02-16/5514/19.
Зобов'язати Запорізький окружний адміністративний суд зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, стаж державної служби за період з 15.08.2001 по 17.06.2005р., згідно приписів частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів».
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Запорізького окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1536,80 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Запорізького окружного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова